Ірина Ткач - інженер-протезист у Дніпропетровському казенному експериментально протезно-ортопедичному підприємстві. З 2016 року вона займається первинним та складним протезуванням військових, що постраждали внаслідок російсько-української війни.
Виданню ТРИБУН жінка розповіла про реабілітацію після протезування військових.
З чого починається роботу з військовим?
Військові на підприємстві проходять допротезну реабілітацію, протезування та реабілітацію з протезом. У нас є свій стаціонар. Вже у стаціонарі відбувається інтеграція ветеранів у суспільство та активне життя. Ми вивозимо їх на тренування з футболу, волейболу, риболовлю, займаємося у довготривалому етапі реабілітацією скандинавською ходою. Наше підприємство виконує всі види протезування та ортезування. Ми займаємося як подвійними ампутаціями, так й міоелектричним протезуванням верхніх кінцівок.
Розкажіть, що таке допротезна реабілітація, протезування та реабілітація з протезом?
На початку йде гострий період реабілітації, який беруть на себе відділення фізичної терапітаційної медицини. Після ампутації вони проводять ранню вертикалізацію та сенсибілізацію. Вертикалізація - це регуляція положення тіла в просторі та спрямована на підтримку правильного положення тіла протягом дня. А сенсибілізація - це коли шви роблять більш чутливими до дотиків та вони стають рухливими. Фізичні терапевти та ерготерапевти роблять компресійну терапію. Вже доведено, що пацієнти мають надіти протез від 30 до 90 доби після ампутації. Це потрібно, щоб не було цього розриву з мозком, коли людна спирається на відсутню кінцівку. Хода - це наша навичка, і якщо це зробити пізніше, то по іншому вже йде процес протезування.
Також, щоб мати пацієнта мобільного та в гарному фізичному стані, з ним потрібно займатися з першого дня. Тобто якщо лежати та нічого не робити, сухожилля наші скорочуються та, наприклад, коліно не повністю розгинається. Це все теж ускладнює процес реабілітації.
Після гострого періоду, коли шви загоєні та якісно проведена компресійна терапія, проводиться протезування. Інженер-протезист завжди працює в парі з лікарем-ортопедом та травматологом. Всі ми є частиною медично-дисциплінарної команди, в якій прописується індивідуальний план реабілітації пацієнта. Якщо це не подвійна ампутація, то пацієнту колісне крісло протипоказане. Ми використовуємо милиці або ходунки. Що завгодно, аби це було не колісне крісло. Але зараз є така ситуація, коли ми маємо багато політравм.
Під час протезування, коли у пацієнта декілька травм, лікарі вирішують, що є першочерговим, а що - другорядним. Тобто спочатку протезується та кінцівка, яка є більш важливою для життя пацієнта. Протезування має максимально відновити функції втраченої кінцівки пацієнта. Якщо це нижні кінцівки, то вони відновлюють функціональність на 80-90%. З верхніми кінцівками це складніше.
На початку ми одразу робимо індивідуальний план реабілітації. Є короткострокові та довгострокові плани, на яких ми обираємо протез. Якщо, наприклад, військовослужбовець мріє повернутися на службу, то протез вибирається брудотривкий, вологотривкий. Тобто такий протез, який не боїться нічого та витримує додаткові 50 кг зверху, бо військовому ще потрібно вдягти бронежилет та все інше спорядження, яке додасть додаткову вагу.
Потім вже йде реабілітація з протезом. Першочергове, що робить фізичний терапевт, - це вчить пацієнта правильно надягати, знімати протез, правильно доглядати за ним. Ми вчимо його правильним відчуттям та пояснюємо, що якщо з’явилися якість неприємні відчуття, він має одразу звернутися до свого протезиста. Далі вже пацієнт робить вправи з протезом. Він має відпрацьовувати вправи на сходинках, вставати, сідати з ліжка, зі стільця. Реабілітолог, протезист та пацієнт пропрацьовують разом всі побажання, які є в пацієнта.
Як відбувається реабілітація військових у стаціонарі?
Після протезування вони перебувають у стаціонарі. Коли м’язи вже в гарному стані та хлопці вже знають, як правильно робити кроки, ми починаємо відпрацьовувати ці навички на рівні інстинктів. При протезуванні нижніх кінцівок ми займаємося настільним тенісом, бо це вчить не дивитися на ноги та трошки відволіктися. Ми пробували ще футбол. Було багато емоцій, але була проблема, що вони постійно б’ються милицями, протезами. Потім спробували скандинавську ходу та зрозуміли, що це наш варіант. Дуже зручно, що палички замінюють милиці, хоча у цьому випадку тримати рівновагу складніше. Палички - це додаткові точки рівноваги, а також вони дають навантаження на руки, яке знімається з протезованої ноги. Під час скандинавської ходи пацієнти ходять на різних типах ґрунту: бруківка, каміння, трава.
Скільки триває реабілітація та від чого залежить її тривалість ?
Реабілітація залежить від самої травми. Якщо це просто ампутація та її рівень нижче коліна, то до півтора місяця. Якщо це стегно - то тут вже штучна стопа та штучне коліно. У такому випадку реабілітація може бути 3, 4, 6 місяців. Якщо в історії пацієнта була контузія та він не може тримати рівновагу, то це сильно затримує реабілітацію. Звісно, що всі ці місяці пацієнт може не перебувати в стаціонарі. Він може їхати додому на якийсь період.
З якими травмами до вас звертаються пацієнти?
До війни ми мали справу більше з літніми пацієнтами. Наразі ми працюємо з мінно-вибуховими травмами верхніх та нижніх кінцівок. За останні півтора року з мінно-вибуховими травмами до нас зверталися як цивільні, так й військові. Також є вогнепальні поранення, які призвели до ампутації, Маємо й подвійні, й потрійні ампутації, а ще - травми, які виникли через перетримання турнікету.
З якими проблемами у реабілітації ви зараз стикаєтесь?
Є проблема нестачі фахових кадрів. Дійсно не вистачає людей з освітою та з досвідом роботи. Бо, наприклад, навіть у 2014 році з мінно-вибуховими травмами до нас зверталися десятки, сотні людей, а зараз у нас вже тисячі звернень. Фахівці потрібні вже вчора та у великій кількості. На одні робочі руки припадає багато пацієнтів. Також важлива проблема, коли є подвійні ампутації та треба обирати, реабілітацією якої кінцівки зайнятися першочергово. Були випадки, коли протезували одну кінцівку та робили іншу, вже протезовану кінцівку, провідною, щоб передати часткове навантаження на неї.
Чи були такі випадки реабілітації військових, які вас здивували?
Хлопці мене постійно дивують. У мене був пацієнт у такій гарній фізичній формі, що одразу вдяг протез та пішов у тренувальну залу. Зазвичай коли протез вдягають, то пацієнти декілька днів просто стоять, адаптуються. А цей вдів та пішов. Також я пам’ятаю, як ми навчалися новій технології миттєвого протезування. Це коли приймальна гільза протеза робиться на пацієнті. Після навчання ми мали приїхати в Україну та займатися цим. У мене був військовий з ампутацією вище коліна. Один з його запитів був їхати через пів року на велосипеді.
Мої більш досвідчені колеги з Європи мені написали, що неможливо та не треба ставити цілі, які не можна досягти. Десь через півтора місяці ми з пацієнтом скинули їм відео, де він їздить на велосипеді, на скутері, на самокаті, на мотоциклі. Ще був хлопець, якому зробили навчальний протез стегна. На ньому дуже складно стояти та тримати рівновагу. Через два дні він показав, як їздить з дітьми на велосипеді. Це було на травневі свята. Ще було відео, як він орав землю під картоплю, бо картопля - то святе. Це було реально круто. Відео з ним стали вірусними та попали в тікток та інші соцмережі. Тобто з нашими хлопцями вже ніхто не ставить ніяких рамок, термінів. Після таких випадків ми розуміємо: якщо людина щось хоче, то вона цьогл досягає. Все інше в голові.
З яких областей до вас можуть звертатися військові?
До нас можуть звертатися військові зі всієї України, але як би бездоганно не був зроблений протез, протезист та пацієнт будуть зустрічатися дуже часто. Якщо, наприклад, мій пацієнт буде знаходитися за 1000 км від мене - це не дуже зручно, бо протез потребує обслуговування. Центр протезування потрібно обирати, щоб було комфортно добиратися. Немає сенсу комусь з Донецької області їхати до Львова, скажімо так. Зараз ми приймаємо Донецьку, Луганську, Херсонську області тощо. У нашого підприємства є сайт, де люди можуть подивитися всю інформацію про нас. Там також є й телефон реєстратури, куди можна подзвонити, а там людину вже направлять до потрібного фахівця. Зараз ми маємо 42 ліжко-місця, але до нового року плануємо розширити стаціонарне відділення до 200 місць.
Читайте також: Студентка Луганського державного медичного університету з Рубіжного заснувала проєкт для жінок
