“Добро Лисичанськ” - це громадська організація з Луганщини, яка була заснована ще до початку повномасштабного вторгнення. Її команда - група ініціативних людей, ціллю яких був розвиток регіону та допомога нужденним. А з початком нової фази війни у 2022 році організація почала активно підтримувати схід України та потребуючі у цьому регіони.
Про функціонування організації та роботу на деокупованих територіях виданню ТРИБУН розповів її засновник Роман Козодой.
Про заснування організації та російське вторгнення
До початку повномасштабного вторгнення в організації з Лисичанська діяв освітній проєкт під назвою “Група продовженого дня” для дітей шкільного віку.
“Ми збирали дітей, які мали різноманітні проблеми: в сім’ї, навчанні тощо. Разом вчили домашнє завдання та всіляко розвивали їх. Після 2022 року цей проєкт закрили, але з деякими учнями і досі підтримуємо зв’язок та допомагаємо їм у необхідних речах”, - згадує Роман.
На заснування “Добро Лисичанськ” Романа мотивували власні переконання, а саме віра.
“Я віруюча людина і вважаю, що кожен має певні поклики та повинен бути корисним для інших. І також на час 2019-2020 років у Луганській області було мало громадських організацій або фондів. Тому я мав бажання почати допомагати рідній області та її людям”, - додає волонтер.
Чоловік каже, що розумів, що почнеться нова фаза війни, тому організація підготувалася до неї.
“Ми закупили продукти, медичні засоби, деяке обладнання. І тому коли почалося повномасштабне вторгнення - ми перші відкрили волонтерський центр у Лисичанську. Відклали на задній план культурні та освітні проєкти та почали допомагати людям. Надавали все необхідне та евакуйовували їх”, - розповідає Роман.
Команда організації з Лисичанська до повномасштабного вторгнення налічувала 12-15 людей. А з початком нової фази війни вона збільшилася до 30 волонтерів, які хотіли допомагати.
“У нас була, так мовити, сітка з волонтерів. Тих, хто хотів допомагати було багато, а рідне місто знаходилося поряд із зоною бойових дій. А збирати велику кількість людей в одному місці було небезпечно, тому наші волонтери працювали у різних куточках міста. І таким чином ми могли допомагати кожному району Лисичанська”, - каже Роман.
Після того, як у червні 2022 року Лисичанськ окупували, організація почала евакуйовувати людей, розселяла їх та допомагала облаштуватися.
Про евакуацію
“Ми до останнього їздили до Лисичанська та допомагали людям, які там перебували. 28 липня я був головою колони, яка складалася із закордонних та українських волонтерів. Ми прямували до рідного міста полями. Тоді вже точилися вуличні бої, але ми встигли вивезти всіх бажаючих людей. На наступний день також хотіли вирушили до Лисичанська, але не змогли через комендантську годину, яка тривала 3 доби”, - згадує волонтер.
Команда організації намагалася проїхати до міста для надання допомоги й через запит до голови ВЦА. Але вдалося евакуювати людей тільки з Верхньокам’янська. Відтоді “Добро Лисичанськ” почали працювати й з іншими містами України, а саме - сходу.
“Наша сильна сторона - знання доріг, якими можна було проїхати до необхідного міста, зв’язки з місцевими волонтерами, державними адміністраціями тощо . Це дуже підсилювало роботу та ми змогли оперативніше працювати у багатьох регіонах Донбасу”, - додає чоловік.
Роман каже, що волонтерство - це феномен. Коли в такі критичні для країни часи, люди допомагають один одному та обирають це самостійно.
Про роботу на даний час
З часом організація частково відмовилася від надання гуманітарної допомоги.
“Спочатку повномасштабного вторгнення місцева влада виїхала з міста, тому мешканцям повністю допомагали волонтери. А після їх повернення, згодом ми побачили, що цивільні адміністрації встигають закривати потреби людей. Тому наша організація потроху почала відмовлятися від надання саме гуманітарної допомоги. А фокус перемістили на більш важливі напрямки: евакуація, супровід людей по Україні, відвідування ВПО та їх підтримка, а також почали допомагати на деокупованих територіях у медицині та продуктах”, - наголошує волонтер.
Роман з командою почали створювати проекти націлені на дітей.
“Діти з деокупованих територій пережили тяжкі події та їм вкрай необхідна допомога та моральне розвантаження. Ми приїжджаємо до них та проводимо різноманітні веселі та культурні заходи”, - каже чоловік.
Також команда волонтерів їздила до населених пунктів України, які постраждали від окупації. Там вони проводили спортивні, культурні заходи для дітлахів та підтримували їх морально.
“Ми мали три поїздки. На Київщині відвідали село Жміївка. Там мешкає багато дітей, яким потрібна психологічна та емоційна допомога. Ми намагалися надати їм все необхідне. На Херсонщині їздили до Чорнобаївки, Благодатного та Киселівки. Там влаштовували дитячі фестивалі. Хотіли зробити справжнє свято для малечі.
Наша мета - дати зрозуміти діткам, що вони не самі та ми всі проходимо такі жахливі випробування разом.
І ще один напрямок - Харківщина. Були в Балаклії та селах навколо міста. Там проводили масові культурні та спортивні заходи для дітей та молоді”, - розповідає Роман.
Команда “Добро Лисичанськ” активно підтримує українські церкви. Роман розповів чому саме цей напрямок.
“Церква для мене - унікальна інституція, аналогів яких немає та не може бути. Віруючі люди повністю розуміють своє покликання. Я бачу в цьому Божу турботу про суспільство. Тому сміливо довіряю служителям та підтримую їх, а вони - нас. Допомагають закривати потреби населення. Я сам приймаю активну участь у церковних служіннях для населення і є членом євангельської церкви. Поважаю всіх людей з аналогічною позицією”, - говорить волонтер.
Чоловік додає, що планує також займатися мобілізацією молоді до волонтерського руху. Каже, що це для того, щоб люди не забували про потребу в прифронтових зонах та долучалися до відбудови міст.
“Хочемо працювати більш з глибинними, ідеологічними цінностями”, - зізнається Роман.
Каже, що чув та бачив багато надихаючих історій. Наприклад, коли бабуся наводила авіацію на танки. І тому хоче, щоб якомога більше людей долучилися до допомоги своїй Батьківщині та мали пристрасть до життя.
“З командою маємо бажання працювати у прифронтових та зонах, яким необхідна допомога. А також чекаємо деокупацію рідної Луганщини та направимо всі свої сили на її відновлення. Вірю, що зробимо нашу домівку ще кращою”, - затверджує Роман.
