До початку повномасштабного російського вторгнення Євген Гриньов мав свій бізнес ювелірних прикрас, займався меценацтвом та мав бажання змінювати Рубіжне до кращого. Він багато подорожував, та з кожної нової країни привозив нову ідею для втілення у рідному місті. Але нова фаза війни знищила всі плани та домівку чоловіка, через що він евакуювався та почав допомагати українцям.
Про це Євген розповів журналістці видання ТРИБУН.
Про життя у Рубіжному
Євген почав займатися бізнесом у 21 рік. До початку вторгнення у нього був ювелірний завод “Ювелір Престиж”, ювелірна мережа “Esenia jewellery” та у 2021-2022 році реконструював міський пляж, який називається “Esenia beach”.
- Мені подобається мандрувати. Тому я був у багатьох куточках світу. Там спостерігав за місцевим колоритом, розглядав архітектуру, різноманітні заклади для відпочинку та хотів, щоб у рідному місті також було гарно. Тому повертався додому з новими, цікавими ідеями. Їх я і використав у реалізації міського пляжу “Водна”.
Чоловік говорить, що також допомагав дітям у розвитку.
- Я намагався допомагати та розвивати спортивні дитячі гуртки, а саме футбол. Купував форму, м’ячі, різноманітне спорядження та все, що було їм потрібне. Бо діти - це наше майбутнє.
- До початку повномасштабного вторгнення Євген не бачив у місті людей з відкритою проросійською позицією, а після - в Рубіжному їх стало дуже багато.
- Звісно, що тоді люди не афішували про свою позицію. Але коли у 2022 році Росія почала наступати, то я міг спостерігати за цікавою ситуацією. 24 лютого приїхав на ринок “Ластівка” у Рубіжному.
Там я чув багато фраз, типу “Ура, наші вже йдуть”. Це вони про окупантів. Я був шокований. Стільки людей виявились не тими, за кого себе видавали…
Про початок вторгнення
24 лютого 2022 року Євгену подзвонив його заступник та розповів про бойові дії на Харківщині. Після чого чоловік з сім’єю ховався у бомбоукритті з думками, що ці страшні події закінчаться так само швидко, як і в 2014 році.
- Мій будинок розбили мінометами та добили танками, а дім матері - підпалили. Після першого укриття, пізніше перейшли до того, яке знаходилось на вже окупованій території міста. Здавалося, що там було більш надійно. А на другий день нашого там перебування, окупанти встановили міномети буквально у двох метрах від нас.
З того часу чоловік почав шукати способи евакуації.
- На авто ми не могли поїхати, бо територію, де воно стояло, завалило від обстрілів. Без допомоги трактора ми б не впоралися. У березні поїхали до Старобільська, а звідти вже — у Вінницю.
Підприємець каже, що зараз його бізнеси зачинені і поки у тих приміщенях окупанти нічого не відкрили. Але будівлі постраждали від обстрілів.
- Я тільки зараз почав приходити до реальності та відпускати той факт, що все втратив. Але, знаєте, добре хоч, що живі залишилися.
Знайомство Євгена з депутатом Максимом Ткаченко допомогло почати підтримувати ВПО із Луганщини.
- Якось ми зустрілись з Максимом та він запитав мене чи багато у Вінниці переселенців з Луганської області. І коли він дізнався, що їх досить багато, то відкрив фонд “За Луганщину”, а я став учасником реалізації цієї ідеї. З часом в день ми почали допомагати близько 800 сім’ям.
Згодом чоловіки створили групу в додатку Вайбер, де люди могли б дізнатися про фонд та попросити допомоги. Євген каже, що з кожним днем їх партнери все менше допомагають, а знаходити нових набагато важче.
- Це досить логічно, бо люди втомлюються від війни. Якщо спочатку тих, хто хотів допомагати було тисячі, то зараз їхня кількість стрімко зменшується.
Нині підприємець переїхав до Дніпра, а фонд у Вінниці успішно функціонує без його втручання.
Про відновлення Рубіжного
Євген ділиться думками про перші кроки відновлення Рубіжного після його деокупації.
- Все потрібно робити з розумом. Почати слід з будування доріг та базових установ: вода, газ та світло. А далі перейти до вкладення грошей в облаштування міста, щоб люди захотіли приїхати додому. Бо ті, хто з дітьми, навряд-чи повернуться, бо спочатку не буде ні дитячих садків, ні парків, ні гуртків. Тому, якщо ми хочемо світле майбутнє для наших дітей, то перш за все потрібно відновити те, що потрібно саме їм.
Також чоловік додає, що обов’язковою складовою відновлення будь-якого міста - інвестори.
- Власними силами мешканці не побудують місто заново. Нам потрібні інвестори. Маю надію, що закордонні партнери нам допоможуть. При ідеальних планах, місто повинно відбуватися за 1,5 - 2 роки.
Домівку підприємця зруйнували росіяни, тому він роздумує як буде допомагати у будівництві рідного міста.
- Звісно я планую повертатися до Рубіжного та допомагати у його відновленні. Але там мені нема де жити. Все зруйновано. Тому першим чином я повинен відбудувати свій будинок та забезпечити затишок родині перед тим, як вкладати гроші у щось інше.
Також було б краще, якщо при владі були б місцеві. Я вважаю це ефективнішим у розвитку Рубіжного. Тому що ніхто не переймається за свою домівку так, як її мешканці.
