У Сєвєродонецьку вже понад рік відсутній зв’язок. Дізнатися інформацію можна збираючи по крихтах через соцмережі, завдяки “сарафанному радіо” або спілкуючись з тим, хто побачив все на власні очі.
Видання ТРИБУН поспілкувалися з сєвєродончанкою, яка нещодавно повернулася на Київщину з рідного міста. Далі про її враження.
Пані Валентина вже понад рік мешкає на Київщині, їй довелося їхати в Сєвєродонецьк через смерть батька. Минулого року він помер та його поховали у дворі, тепер тамтешня влада перепоховала на місцевому кладовищі.
“Я поїхала подивитися, де він тепер спочиватиме, взяти російське свідоцтво про смерть, аби оформити в Україні згідно з законодавством факт його смерті. Подивитися, що з батьківським домом, моєю квартирою, квартирами брата та інших родичів”.
На окупованій Луганщині вона провела 5 днів.
“Жити в Сєвєродонецьку просто неможливо. Не знаю, як я все те витримала. Не розумію, як там живуть люди постійно”, — говорить жінка.
Вона майже не ночувала в місті, їздила в дім батьків у Борівське, бо навіть там, за її словами, зручніше.
“У Сєвєродонецьку, там, де наша квартира, по вулиці Донецькій, немає світла в будинку, холодно та сиро, бо десь прорвало трубу та у підвалі не висихає. Ночувати там мені не хотілося, там просто кілька годин залишатися було не комфортно”.
Разом з тим, пані Валентина говорить, що всупереч чуткам, далеко не всі квартири в місті відкриті.
“Далеко не всі квартири в місті зломали, провідувала оселі своїх друзів і родичів, деякі були закриті, не тронуті. Тобто, як люди поїхали у лютому, так все і залишилося”, — розповіла жінка.
Трупного смороду в місті, хоч і нема, але…
“Не могла потрапити у квартиру брата. Вирішила стукати до сусідки, штовхнула двері, а там сухий труп. Також у Сєвєродонецьку багато мишей. Вони їдять все — не просто крупи чи щось, що залишилося, а обшивку з дермантину на кухонному куточку, меблі, одяг, взуття, тіла людей”, — згадала жінка.
Місто “живе” в районі ринку.
“Там обговорюють новини, купують, продають, навіть валюту можна купити. Тільки хто це робить, не знаю. Продукти завозять у магазини та на ринок, кажуть, з Росії та з Луганська, але якість жахлива. А ковбаса з Луганська дуже дорога. Сама їла мало, палка ковбаси, хліб, вода з колодязя в Борівському, картопля у підвалі, що вже проросла, закривачка була ще там батьківська”, — поділилася жінка.
"Всьо харашо, мне дали макарони"
“Вони там всі на гуманітарці або щось підкрадають. Сусідка по квартирі така худюща стала, хоча була жінкою в тілі. Каже: "всьо харашо, мне дали макарони", а я дивлюся на неї й кажу: “Ну, Люда, які макарони? Тобі нагадати, якою ти була раніше? З яким манікюром ходила, як виглядала у своїй шубі 54 розміру? А зараз що?, — згадала жінка, — скажу так: нормальна людина там не витримає, ані фізично, ані морально”.
Що відбувається в окупованому Сєверодонецьку
- У Сєвєродонецьку частково з'явився мобільний зв'язок та інтернет. Зокрема, підключитися можна в старих районах міста, в районі вулиці Донецької та біля Центрального ринку.
- Аби зателефонувати рідним із окупованого Сєвєродонецьку, мешканці виїжджають за місто, до Воронового. Там зв’язок ловить біля гуцульської каплички, яку на Луганщину привезли волонтери-будівельники.
- У мережі з'явилось відео, на якому видно зруйновані будинки сєвєродончан та зарослі чагарниками двори.
