Громадська активістка Оксана Луньова вже кілька років є головою Коаліції 1325 "Луганщина. Жінки. Мир. Безпека” Луганської області. Переїхавши з Сіверськодонецька до Дніпра через повномасштабну війну, вона продовжує свою роботу, зосереджуючись на питаннях гендерної рівності та прав людини.
Видання ТРИБУН поговорило з пані Оксаною про її шлях, успіхи та виклики жіночого руху на Луганщині й в Україні.
Шлях до лідерства
“Мій шлях у громадському секторі розпочався ще у 2018 році. Це сталося майже випадково. Хоча, як кажуть, випадковості не випадкові. Наші партнери, Український жіночий фонд, шукали координаторку коаліції на Луганщині. На той час у мене не було значного досвіду, але я отримала цю пропозицію й прийняла її. Так у вересні 2018 року ми створили Коаліцію 1325 "Луганщина. Жінки. Мир. Безпека”. Я познайомилася з багатьма активістками, які мене надихнули, і відтоді я живу цією справою”, — розповідає Оксана Луньова.
Нині ж Коаліція 1325 у Луганській області – одна з найдосвідченіших в Україні. А тим часом пані Оксана зізнається, що на початку свого шляху в громадському секторі скептично ставилася до теми гендерної рівності.
“Я, чесно кажучи, не зовсім розуміла, про що йдеться, — згадує вона. — Але через зустрічі, досвід і спілкування з активістками усвідомила, наскільки це важливо. Цей інтерес до справедливості жив у мені ще з дитинства: навіть граючись із дітьми, я завжди домагалася рівності. Якщо хлопці чи дорослі поводилися несправедливо, я намагалася це виправити. Згодом я зрозуміла, що сама не досягну великих змін, але коли є сильна команда, то можна вирішувати системні проблеми”.
Коаліція об’єднує жінок-активісток, які нині розпорошені по всій Україні та навіть за кордоном. Оксана Луньова зазначає, що організація залишається активною, незважаючи на труднощі.
“Ми працюємо над тим, щоб підтримувати зв’язок між учасницями коаліції та знаходити нові партнерства. Наші коаліціянтки на місцях будують мости співпраці з організаціями, які працюють у подібному напрямку. Для нас важливо не просто зберегти нашу мережу, а й розвивати її”, — говорить жінка.
Доєднатися не складно — навіть окрема людина без приналежності до якоїсь громадської організації має таку можливість.
“У нашому меморандумі зазначено, що до нас можуть долучитися не лише представниці організацій, але й активні особистості. Людина подає заяву, яку розглядають усі учасниці коаліції. Ми обговорюємо її діяльність, цінності та мотивацію. Для нас важливо, щоб наші принципи співпадали”, — пояснює жінка.
За роки існування коаліція реалізувала багато важливих ініціатив, але Оксана особливо виділяє два проєкти - створення місцевих планів дій з урахуванням гендерної рівності у 2021 році та кампанія протидії насильству.
“Ми почали працювати над тим, щоб у громадах Луганщини з’явилися місцеві плани дій, які враховують виклики кожної конкретної території. Раніше це часто робилося формально: копіювали регіональний план і майже не вносились зміни, які стосуються конкретної громади. Ми пояснювали, що це неправильно, і проводили навчання для місцевих органів влади. Наприклад, у Золотому, яке знаходилося на лінії розмежування, головним питанням була безпека, а в Сіверськодонецьку — допомога внутрішньо переміщеним особам. У результаті плани відображали реальні потреби кожної громади, а не шаблонні рішення”, — пригадує пані Оксана.
Також вона пишається впровадженням кампанії проти насильства (2020-2021 роки).
“Ми реалізували масштабну інформаційну кампанію, щоб привернути увагу до проблеми насильства. У Рубіжному ми тоді створили мурал, у Сєвєродонецьку облаштували зупинку з QR-кодом, який вів до Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”. Ми проводили соціальні експерименти, зустрічі, обговорення фільмів, флешмоби — навіть грали на барабанах, щоб буквально достукатися до людей. Завдяки цьому кампанія мала великий резонанс, і ми побачили реальні зміни".
Виклики для жінок-лідерок
Сьогодні на плечах багатьох жінок лежить подвійне чи навіть потрійне навантаження.
“Більшість чоловіків захищають нашу країну, і жінки залишаються головними опорами для сімей, — розповідає Оксана. — Вони дбають про дітей, старших родичів, працюють і водночас намагаються займатися громадською діяльністю. Через таке навантаження часто не вистачає сил”.
Ще одна проблема — низька обізнаність.
“Часто люди навіть не знають про можливості, які їм доступні. Наприклад, багато жінок не чули про гарячі лінії чи безоплатну правову допомогу. Ми працюємо над тим, щоб донести цю інформацію до тих, хто її потребує. Іноді навіть проводимо арт-терапію чи зустрічі, які виглядають як звичайна подія, але в результаті стають платформою для розмов про важливе”.
Оксана також зазначає, що молоде покоління лідерок сьогодні відрізняється від попередніх поколінь, і це добре на її думку.
“Сучасна молодь сприймає гендерну рівність як норму, тому їм легше адаптуватися до нових реалій. Вони не стикалися з тією дискримінацією, яку переживали старші покоління, тому часто їхній підхід відрізняється. Але саме це дозволяє їм дивитися на багато речей інакше й пропонувати нові рішення”.
Оксана переконана, що жіночий рух Луганщини продовжує існувати навіть у складних умовах.
“Ми створили коаліцію у 2018 році, і вона досі працює, — говорить вона. — Так, через війну ми втратили частину нашої території, але наші цінності залишаються незмінними. Жінки-активістки Луганщини зберігають дух спільноти, і навіть у приймаючих громадах вони продовжують працювати над гендерною рівністю та підтримкою людей".
Оксана нещодавно брала участь у форумі, присвяченому українському жіночому руху.
“Це був неймовірний досвід, — ділиться вона. — Ми згадували історії перших феміністок і аналізували, як їхня боротьба змінила світ. Кожна учасниця форуму — це частина великої справи, яка продовжує розвивати наш рух. Це як маленькі цеглинки у великому будинку - наче без неї будинок і може стояти, але може і не втриматися, тому ось має бути така підтримка сестринств, завдяки якій буде продовжуватися жіночий рух. Я переконана, що тільки разом ми можемо досягти ще більшого”.
