Human Rights Watch вважає незаконним рішення України призупинити дію Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Правозахисники застерігають, що такий крок створює небезпечний прецедент для міжнародного гуманітарного права та несе пряму загрозу цивільному населенню на десятиліття вперед.
Про це повідомляє Human Rights Watch.
Україна 17 липня 2025 року офіційно призупинила свої зобов'язання за Конвенцією про заборону застосування, накопичення, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, більш відомою як Оттавська конвенція. Цей договір є наріжним каменем гуманітарного роззброєння, спрямованого на захист людей від страждань, спричинених зброєю. Рішення України, вважає видання, стало новою загрозою для конвенції, яка вже зазнала ударів після повномасштабного вторгнення Росії, що не є учасницею договору та масово застосовує на українській території щонайменше 13 типів протипіхотних мін.
Позиція України та контраргументи
Київ обґрунтовує своє рішення “докорінною зміною обставин”, посилаючись на статтю 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Українська сторона стверджує, що під час приєднання до Оттавської конвенції покладалася на гарантії безпеки Будапештського меморандуму 1994 року і не могла передбачити повномасштабну війну з Росією. На думку України, агресія змінила “істотну основу її згоди” бути зв'язаною договором, що дає право на його призупинення.
Однак правозахисники наполягають, що ці аргументи є юридично неспроможними. По-перше, в Оттавській конвенції прямо зазначено, що її положення застосовуються “за будь-яких обставин”, що безпосередньо охоплює періоди війн. Договір не передбачає можливості призупинення, а лише вихід, який до того ж не може набути чинності під час активних бойових дій.
По-друге, посилання на Віденську конвенцію є хибним. Її стаття 73 прямо встановлює, що положення про “докорінну зміну обставин” не застосовуються до договорів, які регулюють право війн, у разі “початку воєнних дій між державами”. Гуманітарні договори створені саме для найтемніших часів, а не для мирних днів, і війна є причиною для їх неухильного дотримання, а не відмови від них.
Гуманітарні наслідки та міжнародна реакція
Рішення України може мати вкрай негативні наслідки. Воно створює, хоч і хибне, але формальне виправдання для застосування протипіхотних мін, що неминуче збільшить ризики для українських цивільних як зараз, так і в майбутньому. Це залишить по собі ще більші мінні поля, розмінування яких є надзвичайно небезпечним і дорогим процесом.
У 2025 році п'ять країн, Фінляндія, Польща та держави Балтії вже вийшли з конвенції, пославшись на зміну безпекової ситуації. Журналісти видання HRW стверджують, що якщо призупинення зобов'язань Україною буде толеруватися, це може спонукати інші держави до аналогічних дій під час війн, що підірве основи гуманітарного права.
Human Rights Watch закликає держави-учасниці конвенції активно протидіяти рішенню України. Організація пропонує іншим країнам до 17 жовтня 2025 року подати офіційні заперечення Генеральному секретарю ООН. Крім того, правозахисники наполягають на ухваленні спеціальної декларації на 22-й зустрічі держав-учасниць договору в грудні 2025 року, яка б чітко підтвердила неприпустимість призупинення дії конвенції. Основний заклик до міжнародної спільноти – переконати Київ відкликати своє рішення та підтвердити відданість захисту цивільного населення від однієї з найнебезпечніших видів зброї.
Читайте також: Президент Фінляндії закликав ЄС бути готовим до прямого військового конфлікту з Росією
