Окупаційні провладні структури Новопскова розганяють інформацію про “братність з Росією”, наголошують на “спільному минулому та корінні” апелюючи до історії періоду радянського союзу, а також назви міста. Але чи так все насправді?
Журналісти видання ТРИБУН розпитали краєзнавців та відшукали спростування поширених міфів. Ось що з того вийшло.
Українське коріння
Коли “Дике поле” у другій чверті ХVІІ ст. активно почали освоювати українці з півночі та донські козаки з південного сходу, у межиріччі Айдару та Кам’янки виникло поселення — Закам’янка.
“Новопсков виник, як і більшість чинних населених пунктів Луганської області, в той час, коли багато переселенців з правобережної України та Сіверщини шукали нові місця для поселення. Тобто селилися слободами. Так, власне, виникла Слобожанщина, і водночас виникла й наша Закам'янка. Чому така назва? Бо там текла річка, права притока Айдара, назвалася Кам'янка. Поселення знаходилося за річкою, відповідно, так і називалося – Закам'янка”, — говорить краєзнавець Аріф Багіров.
Однак коли народ підтримав Булавинське повстання, слободи, зокрема й Закам'янку, було спалено. В живих залишилися одиниці.
“Там, як і в інших поселеннях по річці Айдар, жили переважно козаки, козацькі родини. Там не було інтелігенції, не було там “земських вчителів”. Через те, що постійно відбувалися війни, переважно поселення складалися з жінок - козачок, оскільки їх чоловіки у той час воювали”, — говорить історик Олександр Набока.
Всі опитані знавці історії Луганщини, зокрема й Новопсковщини, погоджуються в одному — селянам жилось вкрай складно, бо вони освоювали Слобожанщину в пошуках родючої землі та жаданої свободи.
“Коли слобідські полки ліквідували, селяни стали державними. Тож коли прийшов російський полк, вони були вже під гнітом. Солдатщина й кріпацтво - навала того часу”, — зазначає старша наукова співробітниця Новопсковського краєзнавчого музею Алла Кобзар.
Пізніше поселенців спіткала нова біда - псковський полк.
Псковські правила
Від Пскова до Закам’янки - 1538,3 км. Навесні 1829 року у селище прибув ескадрон Псковського кірасирського полку.
“Звичайно, разом із військовими приїхали землевпорядники, військові чиновники. І так, коли прийшов Псковський полк, дуже багато було побудовано. Але якою ціною… Селяни тоді змінили свій звичний стрій життя. Були побудовані караульне приміщення, будинок для полкового командира, декілька будинків для офіцерів та робітників. Також понад 60 будинків для поселян та солдат. Військові інженери створили дві вулиці — нині це Українська та Магістральна. У північно-західній частині села обладнали площу для військового плацу. Також були збудовані чотири мости у військових цілях”, — розповідає пані Кобзар.
Разом з тим, селяни стали залежними від військових.
“Уявіть собі, в ті часи не можна було навіть одружитися з тим, з ким хотілося. Потрібно було просити дозвіл в офіцерів. Також військові займалися муштрою — треба було чимось годуватися, тож селяни відповідали за посівну та припаси. Це було незвично, бо вони навіть часові рамки встановлювали, коли сівбу розпочати, а коли врожай зібрати. Все контролювалося”, — говорить краєзнавиця.
Поселення було перейменовано в Новий Псков, Ново-Псков, а пізніше – Новопсков.
“Зміна назви села Закам’янка відбулася навесні 1829 року, коли військові чиновники звітували про завершення посівної. Офіцери оформили прохання на ім’я генерала Аракчеєва “Про перейменування села Закам’янка по імені полку – “Ново-Псков”. Він спочатку так називався, потім через дефіс, а потім уже, коли вже ближче до сучасних років, стало разом писатися. До приходу полку було 2 тисячі населення, коли вони прийшли - вже майже 4 тисячі населення. Коли вони пішли на війну в Крим, 1950 року, залишалося 2-3 тисячі людей. Був перепис у 1897 році, так от, українців на території нашого краю було понад 83%. Ось чому в нас традиції залишилися українські. І культура, і мова”, — зазначає Алла Кобзар.
Подальша історія Новопскова, більш новітня, доступна на сайті Новопсковської селищної військової адміністрації.
Залізні докази
Міф про російське коріння спростовує одна з найбільш цікавих пам'яток Новопскова — етнографічний комплекс “Слобожанське подвір'я кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст”.
Це унікальний для Луганщини об'єкт, що відтворює за допомогою виготовлених на замовлення або дбайливо відреставрованих експонатів тогочасний побут Слобожанщини. "Слобожанське подвір'я" цікаве тим, що крім загального вигляду селянського побуту ХІХ-ХХ століття демонструє локальні особливості Новопсковщини - незвичайні візерунки на рушниках, особливий для краю одяг тощо”, — говорить старша наукова співробітниця Новопсковського краєзнавчого музею Алла Кобзар.
Вона також додає, що цей музей створили не з нуля, а з хати місцевого священика.
“Той священик правив службу в храмі Святого Миколая Чудотворця, у полковій церкві. З тих часів хата залишилася майже недоторканою - за нею дбайливо слідкували селяни, згодом перетворивши на культурний об'єкт” - говорить пані Кобзар.
Якщо відвідати віртуальний тур музеєм, можна побачити традиційну українську хату, гончарні вироби та традиційну вишивку того часу, що дійшла до наших часів.
Сьогодні, коли Новопсков перебуває в окупації, залишається тільки сподіватися, що музей зберігають небайдужі люди.
Проте, найголовніше — мову та звички — росіянам не вдалося відібрати в новопсковців й за кілька століть. І зараз не вдасться.
“Сама мова та її наявність вже свідчить про те, що там від початку була поширена саме українська культура. Якщо, наприклад, в Луганську, як у великому місті, в певний період відбувалося зросійщення, то в менші містечка воно не дійшло”, — говорить Олександр Набока.
Таким чином, російські пропагандистські скандування — лише слова, які їм хочеться видати за дійсне.
“Новопсков — це місто з глибоким корінням, яке нам всім слід було плекати. Воно цікаве в історичному плані — самобутність традицій, козацькі битви, Козацький хрест, Храм, стежки мандрівника-філософа Григорія Сковороди та багато чого іншого. Там неабиякий туристичний потенціал, бо саме люди зберегли й пронесли свою самоідентичність попри всі випробування” — говорить Аріф Багіров.
Краєзнавець вважає, що те, що збереглося впродовж кількох століть, не зможуть стерти чи знищити окупанти.
Повернення історичної справедливості
З 5 квітня 1931 року Новопсков стає районним центром. Статус селища міського типу Новопсков отримав у 1957 році. Нині збираються перейменувати Новопсков, а від громади чекають пропозиції нової назви за цією формою. Прийом пропозицій триває до 30 жовтня включно.
“Участь у громадському обговоренні можуть брати фізичні особи, які зареєстровані або постійно проживали у Новопсковській селищній територіальній громаді, та юридичні особи, а також громадські об’єднання, що не є юридичними особами, які зареєстровані або що здійснюють свою діяльність на території Новопсковської селищної територіальної громади”, - йдеться в повідомленні.
Також у селищній військовій адміністрації роз’яснили, чому назви саме цих населених пунктів мають бути приведені у відповідність до вимог законодавства.
