На окупованих територіях Донеччини та Луганщини росіяни запроваджують для дітей церковну освіту. Вона спрямована не тільки на “виховання духовності”, але й прищеплення любові до Росії, віри в неї, підтримку війни.
Як це відбувається – з’ясувала журналістка ТРИБУН.
Ситуація на окупованій Донеччині
В окупованому Сніжному представники так званої “Донецкой епархии Русской Православной Церкви” і так званого “Министерства образования и науки ДНР” провели для педагогів і методистів інструктивно-методичний семінар “Основы православной культуры в школе: данное и заданное”. Це відбулося у межах регіонального етапу XXXIV “Международных Рождественских образовательных чтений”.
Представники так званої “Донецкой епархии Русской Православной Церкви” розповіли присутнім про практики, методики та підходи виховання духовності у дітей, як викладати модуль “Основы православной культуры” навчального курсу “Основы религиозных культур и светской этики”. А також наголосили, як повинні взаємодіяти Церква, держава та педагогічна спільнота.
Що являють собою “Основы религиозных культур и светской этики”? Ціль цього навчального курсу – “формирование у младшего подростка мотивации к осознанному нравственному поведению, основанному на знании и уважении культурных и религиозных традиций многонационального народа России, а также к диалогу с представителями других культур и мировоззрений”.
Окупаційна влада зазначає, що “Донбасс является примером культурного и религиозного многообразия России… Донбасс заселялся представителями разных национальностей при основной направляющей силе русского народа”. Тож викладання курсу є “важливим” для дітей.
Росія вкладає у цю навчальну програму головні цінності, які на постійній основі використовує у пропагандистських кампаніях, – “семья” і “Родина”. Задачами курсу є: “формирование базовых ценностей (человек, Родина, семья, многонациональность, религия, наука, природа, искусство, труд); развитие нравственности (гуманное, толерантное и демократическое поведение детей в семье, школе, обществе, основанное на нормах духовной культуры); развитие духовности (стимулирование к внутреннему побуждению, активизация мотивации нравственного выбора, развивающегося в процессе самопознания, самореализации и самосовершенствования).
Насправді ж окупанти використовують віру як інструмент пропаганди для просування російських інтересів, зокрема, що стосуються війни, нав’язування дітям образу “святої Росії”. Центр національного спротиву повідомляє, що “за інформацією наших джерел, усім учасникам заздалегідь розіслали методички з москви – з цитатами Кирила Гундяєва і пунктами про “виховання любові до Вітчизни через православ’я”. Учителів фактично готують до ролі проповідників, які мають переконувати дітей у “святості СВО” і “героїзмі російських воїнів””.
На семінарі педагоги, методисти, священнослужителі та батьки ознайомилися і з тематичними виставками “Возрождая духовность – созидаем будущее” та “Русь Православная”.
Ситуація на окупованій Луганщині
На окупованій Луганщині церковна освіта теж є популярною. У вересні 2025 року за дорученням керівництва Адміністрації Президента Росії з благословення “Патриарха Московского и всея Руси Кирилла” відкрився молодіжно-просвітницький центр при Свято-Вознесенського храмі. Його звели на місці першої церковно-парафіяльної школи Луганська.
Центр відвідує понад 100 дітей різного віку. Тут вони вивчають “Закон Божий, Священное писание Ветхого и Нового Завета, церковнославянский язык, основы церковного пения, рукоделие. Здесь дети и подростки могут проводить свободное время, для малышей есть настольные игры, для старшеклассников проводят викторины. На улице для воспитанников оборудована спортивная площадка с тренажерами”.
Що насправді пропагують представники луганської церковної спільноти? Наприклад, настоятель “Вознесенского мужского монастыря Луганской епархии архимандрит Иоанн (Сухина)” заявляє, що “воссоединение Донбасса и Новороссии с Россией является актом возвращения в Отечество не только земное, но и духовное, то есть в то цивилизационное пространство, где вера, язык и культура – это краеугольные камни бытия”.
Про війну він говорить, що “на передовой в Луганске и на всем русском фронте… – сохраняем нашу землю и нашу правду для будущих поколений”.
Крім цього, дітей залучають до написання ікон у межах проєкту “Иконопись – колыбель культурного наследия и выбор Донбасса”. Образи, які вони створили, потім розміщуються по храмах Луганська.
Для молоді організовують тематичні заходи, аби підкреслити важливість Церкви в їхньому житті, у такий спосіб нав’язати російські пропагандистські ідеї. Наприклад, за ініціативи “Луганской епархии” за підтрімки “Высокопреосвященнейшего митрополита Луганского и Алчевского Пантелеимона” для 50 студентів з архітектурно-будівельного коледжу імені Шеремета, державного коледжу економіки та права та медичного училища провели просвітницьку зустріч до Дня православної книги “Сокровищница мудрости духовной”. Організатори розповіли про православну книгу та відзначення цієї дати.
Як би окупаційна та російська влади не намагалися приховати під “вихованням духовності” нав’язування російських інтересів і цінностей, пропагування “святої Росії”, “великой борьбы”, війни дітям на окупованих територіях Луганської і Донецької областей, є факти, які підтверджують використання “віри” як методу та інструменту пропаганди, яка зараз вигідна Росії.
Читайте також: Як в окупації виховують “луганский характер”.
