Творець найвідомішого тлумачного словника російської мови народився в промисловому селищі на березі річки Лугань. Син данського лікаря та німкені, він провів перші роки життя серед заводських димів і степових вітрів – і саме тут, у багатомовному середовищі Луганського Заводу, народилася та пристрасть до слова, що визначила всю його долю. На згадку про рідне місто Володимир Даль узяв собі літературний псевдонім "Козак Луганський".
Як данець потрапив на Луганський завод
Йоган-Крістіан Даль (Johan Christian Dahl), данський підданий, був лінгвістом та медиком, який блискуче знав німецьку, англійську, французьку, українську, російську, їдиш, латину, грецьку і давньоєврейську мови. Він здобув освіту в Йєнському університеті в Німеччині, де пройшов курс богословського факультету, а згодом отримав диплом доктора медицини.
Популярність Йогана як лінгвіста досягла імператриці Катерини II, яка викликала його до Петербурга на посаду придворного бібліотекаря. Однак незабаром його товариш Карл Ґаскойн, який будував чавуноливарний завод, запросив Йогана працювати старшим лікарем. На будівництві працювали фахівці з усієї Європи, тож потрібні були і лікарі, й перекладачі технічної документації.
Влітку 1798 року Йоган Даль приїхав із дружиною в Луганський Завод і оселився в одноповерховому білому будинку на Англійській вулиці, де селилися іноземні спеціалісти заводу. Його дружина Марія Христофорівна Фрайтаг за походженням була німкенею, знаною піаністкою, що володіла кількома мовами та цікавилася літературою.
Народження в селищі Луганський Завод
22 листопада (10 листопада за старим стилем) 1801 року в родині Далів народився первісток – Володимир. Селище Луганський Завод на той момент існувало лише три роки – воно виникло одночасно з казенним ливарним заводом, побудованим на річці Лугань.
Це було унікальне багатонаціональне середовище. Англійська вулиця (нині вулиця Даля) стала першою вулицею міста, на якій оселилися англійські фахівці Луганського чавуноливарного заводу. Тут жили данці, німці, англійці поруч з російськими та українськими робітниками – створювалася атмосфера промислового селища, де лунали різні мови та діалекти.
Луганські роки – що формувало майбутнього етнографа
1805 року, коли Володимиру виповнилося чотири роки, родина переїхала до Миколаєва у зв'язку з переведенням батька на посаду головного лікаря та інспектора Чорноморського флоту. Хоча луганське дитинство було коротким, воно залишило слід у душі майбутнього лексикографа.
Уже на схилі літ Володимир не знайде точнішого слова для характеристики себе в дитинстві, як "чулый мальчик" – чутливий хлопчик, який вловлював найтонші нюанси живої мови навколо себе. Багатомовне середовище промислового селища, де працювали іноземні фахівці та українські робітники, стало тим ґрунтом, на якому виросла майбутня любов до збирання народної лексики.
Від морського офіцера до письменника і лексикографа
У Миколаєві Володимир отримав прекрасну домашню освіту, а також підготовку з математики та малювання у викладачів Миколаївського штурманського училища. 1814 року, у тринадцять років, він разом із братом Карлом вступив до Петербурзького Морського кадетського корпусу, де навчався до 1819 року.
1819–1826 роки Володимир Даль служив на флоті, зокрема в Миколаєві. Саме під час морської служби у його записнику з'явилися перші цікаві слова, прислів'я, пісні, почуті від матросів і місцевих жителів. Це було початком роботи, яка триватиме все життя.
Однак морська кар'єра не склалася. Після низки конфліктів Даль залишив службу і здобув освіту лікаря та хірурга у Дерптському університеті, який закінчив достроково. У березні 1829 року він склав іспити й одержав звання лікаря, а вже у травні потрапив у діючу армію – йшла російсько-турецька війна.
Сучасники згадували про унікальні риси Даля-хірурга: він писав і блискуче оперував однаково правою і лівою рукою. Після війни працював лікарем в Умані, Кам'янці-Подільському, всюди збираючи слова живої української мови. Його друг Микола Пирогов заздрісно називав Даля "дворуким" за високу майстерність у проведенні хірургічних операцій.
"Козак Луганський" – псевдонім як зв'язок з дитинством
У березні 1832 року Володимир Даль був переведений до Петербурга, де працював у військовому шпиталі. Саме тоді він почав активно публікувати літературні твори. 1827 року журнал "Славянин" опублікував перші вірші Даля, а 1830 року його повість "Циганка" надрукував "Московський телеграф".
Справжню популярність принесли "Руські казки з переказів народних усних на грамоту громадську перекладені, до побуту життєвого прилагоджені і приказками ходячими розцяцьковані Козаком Володимиром Луганським. Жменька перша" (1832). Саме під цим псевдонімом він став відомий у літературних колах.
Чому саме "Козак Луганський"? Для данця за батьком, німця за матір'ю, це була свідома ідентифікація з українським степовим краєм, де пройшло його раннє дитинство.
Втім, після виходу першої книги казок Даля арештували просто під час обходу в шпиталі, а наклад видання вилучили з продажу. На щастя, втручання вчителя царських дітей Василя Жуковського допомогло звільнитися, а одну із залишених копій Володимир Іванович подарував Олександру Пушкіну – з цього презенту й розпочалася їхня дружба.
Впродовж 1833-1839 років були надруковані "Билини й небилиці Козака Луганського". Володимир Даль написав чимало художніх творів на українські теми: повісті "Савелій Граб", "Небувале в тому, що було...", оповідання "Світлий празник", "Ваша воля, наша доля", "Скарб", "Упир". Діти Даля звертались до матері "ненько" – чітка ознака української мовної традиції в родині.
Головна справа життя
Збирання слів почалося ще під час морської служби і тривало через усе життя – під час роботи лікарем, чиновником, письменником. Роботі над словником Володимир Даль присвятив близько півстоліття.
Перше чотирьохтомне видання "Тлумачного словника живої великоруської мови" вийшло в період з 1863 по 1866 рік. Словник містить близько 200 тисяч слів і 30 000 пословиць, поговорок, загадок і прислів'їв, які служать для пояснення смислу слів. В основі словника лежить живий народний язик з його областними видозміненнями, він включає лексику письменної та усної мови XIX століття, термінологію і фразеологію різних професій і ремесел. Словник описував не лише значення слів, а й реалії побуту – правила свадебних обрядів, традиції та повір'я.
Важливо, що Володимир Іванович створив також словник української мови, але видати його в ті часи не зміг. Чимала частка зафіксованих ним українських слів пізніше увійшла до словника, впорядкованого Борисом Грінченком.
Вулиця Даля в Луганську – пам'ять міста
У 1971 році у Луганську вулицю, де народився Даль, назвали його іменем. Історична Англійська вулиця, перша вулиця міста, де оселилися іноземні спеціалісти заводу, отримала нову назву – вулиця Даля.
1981 року йому встановили пам'ятник. Автори пам'ятника – скульптори Ілля Овчаренко та Василь Орлов, архітектор Георгій Головченко. 1986 року відкрили Літературний музей Володимира Даля, в центрі якого встановлено мармуровий бюст роботи скульптора Григорія Слєпцова.
13 листопада 2001 року луганському Східноукраїнському національному університету було присвоєне ім'я Володимира Даля. 19 листопада 2001 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену двохсотріччю від дня народження Даля.
Луганський слід у словнику
Даль чудово знав українську мову, адже третину життя прожив саме в Україні – народився в Луганську, провів дитинство в Миколаєві, служив на Чорноморському флоті, працював лікарем в Умані та Кам'янці-Подільському.
У 1835 році в часописі "Сєвєрная пчєла" Володимир Даль опублікував статтю, у якій переконував, що український народ має право на свою рідну мову, яка є самобутньою, і відкидав твердження буцімто "малоросійське нарєчіє" – лише відгалуження від російської мови. Він товаришував з Григорієм Квіткою-Основ'яненком, обмінювався зібраним фольклором, перекладав російською твори українського письменника.
Читайте також: Система 48 ліній: як планували Луганськ у ХІХ столітті
