Осінь 1908 року. Генріх Држевіковський повертається з Праги до Луганська з незвичайною річчю — шкіряним футбольним м'ячем. Через дев'ять років після цього на заводі Гартмана переможцям першого великого матчу вручатимуть срібні жетони, ще за п'ятнадцять — тут виникне команда "Зоря" (яка в 1923-1936 роках носила назву "Металіст"), а через шістдесят чотири роки вона стане першою провінційною командою, що виграє чемпіонат СРСР. А все почалося з того м'яча.
Товариство розумних розваг
1908 року на паровозобудівному заводі Гартмана було створено "Товариство розумних розваг" — саме цю дату наводять більшість джерел, включно з Вікіпедією. Проте на сайті "Територія Зорі" з посиланням на газету "Луганський листок" за 25 квітня 1917 року стверджується, що товариство було створене 15 квітня 1917 року. Ця розбіжність у дев'ять років потребує подальшого вивчення архівних матеріалів, більшість яких залишилася на окупованій території.
Організація виникла не випадково — початок ХХ століття став часом, коли європейські промисловці й передова технічна інтелігенція почали усвідомлювати важливість організованого дозвілля для робітників і службовців.
Завод Гартмана на той час був одним із найпотужніших промислових підприємств Російської імперії. У 1895 році німецький промисловець, фінансист-банкір, директор Дрезденського банку Густав Ріхард Гартман створив фінансову групу для заснування в імперії "Російського товариства машинобудівних заводів Гартмана" з капіталом у 4 мільйони. За кілька років підприємство виросло до масштабів гіганта, що випускав кожний п'ятий паровоз у Росії. Саме в такому середовищі, де працювали інженери й техніки з різних європейських країн, де цінувалися сучасні підходи до організації праці, й виникла ідея створити товариство, що давало б працівникам заводу змогу культурно проводити вільний час.
Генріх Држевіковський і футбольний м'яч із Праги
Викладач гімнастики міністерського училища заводу Гартмана Генріх Држевіковський, чех за національністю, привіз із Праги футбольний м'яч. Про самого Држевіковського відомо небагато — в різних джерелах його прізвище з'являється в кількох варіантах написання (Дживихівський, Дживіковський, Держвіковський), що типово для передачі чеських імен нашою мовою того часу. Але його роль у зародженні луганського футболу складно переоцінити.
Чехи складали помітну частину технічної й освітньої інтелігенції в промислових центрах України. У Луганську, де працювали великі машинобудівні заводи, серед інженерів, техніків і викладачів було чимало вихідців із чеських земель Австро-Угорщини (наприклад, Богемія чи Моравія) . За даними перепису 1897 року, у Луганську проживало понад 20 тисяч осіб: крім православних українців і росіян тут жили євреї, католики (переважно поляки) та лютерани (переважно німці). У такому багатонаціональному промисловому середовищі європейські фахівці привозили з собою не лише професійні навички, а й культурні практики.
Футбол у Празі 1908 року був уже звичним явищем — перші чеські клуби виникли наприкінці 1890-х років, а на початку ХХ століття гра активно поширювалася серед студентів і молоді. Для Праги футбол був частиною спортивної культури, а от для Луганська — абсолютною новинкою.
І коли викладач гімнастики привіз з Праги шкіряний футбольний м'яч, це була не спонтанна ініціатива одного ентузіаста, а усвідомлене рішення керівництва "Товариства розумних розваг", яке шукало нові форми фізичної активності для своїх членів.
Перші кроки луганського футболу
На гартманівському заводі було створено першу на Луганщині робочу футбольну команду. Спочатку це були радше демонстрації й навчальні матчі, під час яких Држевіковський пояснював правила й показував основні прийоми гри. Працівники заводу швидко зацікавилися новою розвагою, що поєднувала фізичну активність, командну роботу й елемент змагання.
Важливо, що футбол приходив на Донбас саме через освітян і технічну інтелігенцію, працівників великих підприємств. Це відрізняло луганську модель від деяких інших регіонів України, де футбол розвивався через студентські гімназійні кола чи англійських моряків у портових містах.
Поширення футболу на Луганщині
На початку ХХ століття виникають футбольні команди в Алчевську, Брянці, на Кадієвському руднику. Початок, покладений на заводі Гартмана, дав імпульс розвитку футболу в усьому регіоні. Промислові міста й селища Луганщини, Донеччини, де працювали великі підприємства з європейським капіталом, швидко переймали нову гру.
З 1911 року почали проводитися регулярні зустрічі між командами міст та селищ Луганської округи. Футбол перестав бути екзотичною розвагою окремого заводу — він став масовим явищем, що об'єднувало робітників різних підприємств.
У 1913 році в Костянтинівці створено футбольну лігу Донбасу. Це була одна з перших регіональних футбольних організацій на теренах сучасної України — разом із Київською лігою (1911) і Харківською (1912).
У 1913 році відбулася пам'ятна зустріч молодіжних команд Луганська й Алчевська, що завершилася вольовою перемогою луганських спортсменів з рахунком 3:1. Цей матч показав, що за п'ять років футбол на Луганщині пройшов шлях від перших демонстраційних ігор до організованих змагань із сформованими командами.
До Жовтневої революції луганська команда регулярно проводила ігри з суперниками з інших міст регіону. У червні-липні 1917 року на паровозобудівному заводі було організовано футбольну команду, а 20 серпня 1917 року в Луганську відбулася гра футбольних команд паровозобудівного заводу та заводу ДЮМО з Алчевська, після якої всім гравцям обох команд було вручено невеликі пам'ятні срібні жетони про цю гру. Ці жетони стали першими футбольними нагородами на Луганщині.
Проте революційні події 1917 року, а згодом Перша світова та Громадянська війни перервали розвиток футболу в регіоні на кілька років.
У 1923 році на заводі було створено команду "Зоря", яка в той час носила назву "Металіст" (згодом — "Дзержинець", "Трудові резерви", і лише з 1964 року — "Зоря"). Ця наступність — від перших ігор 1908 року до команди, що стала чемпіоном СРСР 1972 року — показує, наскільки міцним виявилося коріння, яке пустив футбол на гартманівському заводі.
Проте початок був скромним — чеський учитель гімнастики, шкіряний м'яч із Праги й "Товариство розумних розваг", що шукало нові форми активного дозвілля для заводських працівників. Ця історія нагадує про те, як окрема людина з ентузіазмом і новою ідеєю може змінити культурний ландшафт цілого регіону.
Читайте також: Христина Алчевська: жінка, яка навчила грамоті 17 тисяч українок і встановила перший пам'ятник Шевченку.
