Лутугине — містечко на Луганщині, що виникло поруч із промисловим підприємством і залізницею. Воно формувалося як робітниче селище в регіоні, де нові населені пункти з’являлися навколо заводів і шахт. Спочатку це була Шмідтівка — селище, назване на честь підприємця, пов’язаного з місцевим виробництвом.
У 1925 році Шмідтівку перейменували на Лутугине — на честь геолога Леоніда Лутугіна, який досліджував Донецький кам’яновугільний басейн. Назва відобразила зміну часу й підхід до перейменувань, а саме містечко згодом отримало статус міста. Нижче — кілька фактів про те, як формувалося Лутугине.
1. Спочатку було Шмідтівкою
Селище виникло 1914 року одночасно з відкриттям залізничної станції і називалося Шмідтівкою — на честь німецького підприємця Шмідта. Можна сказати, типова історія для Донбасу тих часів: навколо заводів і шахт виростали робітничі селища, які часто отримували імена власників підприємств.
За іншими даними, населений пункт міг з'явитися ще наприкінці XIX століття як робітниче селище при металургійному заводі, але офіційною датою заснування вважається саме 1914-й.
2. Перейменували на честь геолога
У 1925 році Шмідтівку перейменували на Лутугине — на честь геолога Леоніда Лутугіна. Це була частина радянської кампанії з перейменування: старі назви міняли на імена революціонерів, учених, політиків. У випадку цього містечка обрали науковця, а не партійця чи військового — мабуть, щоб підкреслити промисловий характер місця.
За радянських часів тут з'явився пам'ятник Лутугіну, а його ім'ям назвали одну з центральних вулиць.
3. Хто такий Леонід Лутугін
Леонід Іванович Лутугін народився 4 березня 1864 року в Санкт-Петербурзі. 1889 року закінчив Петербурзький гірничий інститут і зайнявся геологією. Його основна тема — Донецький кам'яновугільний басейн, який тоді тільки починав розкривати свій промисловий потенціал. З 1892 року працював у Геологічному комітеті і 22 роки досліджував Луганщину та Донеччину. Створював геологічні карти вугільних родовищ, вивчав залягання пластів, встановлював закономірності їхнього розташування — словом, робив те, що дозволяло ефективно видобувати вугілля.
У 1893-1896 роках опублікував звіти про геологічне вивчення села Кримське та Лисичанська, де довів, що вугільні поклади мають промислове значення. У 1897 році разом із Феодосієм Чернишовим видав працю "Донецький кам'яновугільний басейн". Того ж року став професором Петербурзького гірничого інституту. Помер 30 серпня 1915 року. Його роботи з геології досі становлять інтерес.
4. Валковий завод — раніше за селище
Цікаво, що промисловість тут з'явилася раніше за саме селище. У 1896-1897 роках побудували Лутугинський валковий комбінат — підприємство, яке виробляло валки для прокатних станів металургійних заводів. Це важлива деталь у металургії: валки використовують для прокатки металу, і від їхньої якості залежить якість готової продукції.
Завод будували тут не випадково: поруч металургійні центри — Луганськ, Алчевськ, Єнакієве, було залізничне сполучення та робоча сила.
5. Тут видавали одну з перших газет Донбасу
У грудні 1906 — січні 1907 років тут виходила газета "Донецкий колокол" — одне з перших періодичних видань регіону. Це був час після революції 1905 року, коли в Російській імперії з'явилися певні свободи преси.
"Донецкий колокол" був органом трудящих мас і водночас органом Луганського комітету РСДРП, виходив спочатку раз на тиждень, потім два-три рази. Донбас тоді переживав індустріальний бум, соціальна напруга зростала, страйки ставали частішими, а соціалістичні ідеї знаходили відгук серед робітників.
Газета припинила існування на початку 1907 року — ймовірно, через посилення цензури після придушення революційних виступів.
6. Статус міста
12 листопада 1965 року селище Лутугине отримало статус міста і стало центром адміністративного району. До цього часу воно пройшло шлях від заводського селища до промислового центру з шахтами, валковим заводом і розвиненою інфраструктурою.
Населення завжди було багатонаціональним — сюди приїжджали працювати українці з сільських районів, росіяни з центральних губерній, представники інших народів. Там поряд існували різні мови, традиції, звичаї.
Сьогодні Лутугине перебуває під окупацією. Це частина історії Донбасу — історії про промисловість, науку, людей, які будували своє життя в цьому краї.
Читайте також: Микола Чернявський: поет степу, розстріляний за українське слово.
