Звʼязок із родичами на окупованій Луганщині для багатьох українських сімей залишається нестабільним і небезпечним. Дзвінки зникають на тижні, месенджери працюють із перебоями, а кожна розмова вимагає обережності. Після окупації ситуація ускладнилася через блокування українських операторів, контроль інформації, перебої зі світлом і страх людей говорити відкрито.
Детально про ситуацію зі звʼязком читайте в матеріалі видання ТРИБУН.
У різних частинах Луганщини звʼязок працює по-різному. У деяких містах та селах інтернету немає взагалі, і людям доводиться виїжджати в інші населені пункти, щоб поспілкуватися онлайн.
“За Преображенне одразу скажу: інтернету там немає. Люди виїздять у Сватове чи Старобільськ, наприклад, щоб поспілкуватися онлайн. У Сватовому є інтернет, але, ймовірно, тільки для привілейованих осіб. Там користуються Телеграмом точно. Ватсапом, мабуть, теж”, – розповідає Дарʼя, яка телефонує до родичів у Сватовому та районі.
За її словами, навіть там, де звʼязок формально є, його якість сильно залежить від технічних умов.
“По якості звʼязку — у кого є підсилювачі, то додзвонитися можна одразу, в інших випадках — пощастить рідко. Коли немає світла, то сигналу, відповідно, теж немає”, — продовжила співрозмовниця.
Телефонують на Луганщину не лише з вільної території України, а й з-за кордону. Часто саме родичі, які виїхали в Європу чи інші країни, стають основним каналом звʼязку.
“Так, як ми живемо в Німеччині, то телефонуємо з місцевої німецької сімки (набираємо +38072), є ще варіанти Yolla чи ViberOut, але це дорожче. В інших країнах за кордоном телефонують аналогічно з місцевих операторів”, – пояснює Дарʼя.
“У моїх родичів, як не дивно і щоб не зглазити, восени зʼявився мобільний інтернет, хоча живуть у Троїцькому, який вважається прифронтовим. Але можна спілкуватися лише через СМС-повідомлення. Дзвінки не працюють взагалі – ні через Телеграм, ні через Ватсап і навіть через Однокласники неможливе зʼєдання. Просто йдуть гудки і все. Але хоч так. У деяких людей, навіть у багатьох, є вай-фай і працює досить непогано. Я не знаю, від чого це залежить – чи від географічного розташування вулиць, чи від операторів”, – ділиться Тетяна, яка живе за кордоном.
У Сіверськодонецьку ситуація зі звʼязком також має свої особливості. Там працює локальна мережа.
“У Сіверськодонецьку локальна мережа зв’язку працює від оператора “МКС” (колишній Лугаком). За останній час у Сіверськодонецьку було відкрито офіси операторів “МКС” та “Миранда”, у яких можна підключитися до мережі, поповнити рахунок, відновити номер, оформити номер на замовлення, а також купити мобільні телефони та аксесуари”, — розповідає Євген, переселенець із Сіверськодонецька.
З вільної території України туди можна додзвонитися, якщо у людини в окупації буде доступ до інтернету. Або, як варіант, можна виїхати до Новоайдару, або до Старобільська та поспілкуватися.
“У декого встановлено старлінки та є місця, де за 100 рублів можна підключитися до інтернету (деякі магазини та заклади)”, – зазначає Євген.
У Луганську звʼязок також залишається нестабільним, а його якість залежить навіть від конкретного району. Про це говорить журналістка Марина.
“Останнім часом додзвонитися стає дедалі важче. Телеграм спрацьовує дуже рідко. Іноді вдається зв’язатися через фейсбук-месенджер або інстаграм, але це радше виняток, ніж правило. Моя мама в Луганську за цей час опанувала голосові повідомлення – уже близько місяця ми переважно спілкуємося саме так, бо ці повідомлення хоча б доходять”, – ділиться наша співрозмовниця.
За її словами, стабільність звʼязку сильно різниться в межах міста:
“Якщо говорити про райони Луганська, то, наприклад, на Мирному зв’язок стабільніший, ніж біля «Лелеки» на східних кварталах. У Камброді — як пощастить: щоразу, коли намагаюся туди додзвонитися, це схоже на гру в рулетку”.
При цьому для місцевих мешканців внутрішній звʼязок працює значно краще:
“Водночас місцевий оператор у Луганську працює добре: люди між собою спілкуються без особливих проблем, збої трапляються рідко”.
Зі Станицею Луганською з початку січня Марина фактично не має зв’язку — окрім Інстаграму. Через Телеграм, Ватсап, Вайбер чи будь-які інші сервіси нормально поговорити не виходить.
З 1 січня 2026 року частина тарифів мобільного оператора “МКС” на окупованій Луганщині подорожчали. У компанії пояснили це підвищенням податку на додану вартість до 22%, яке стосується всіх сфер, зокрема зв’язку.
Крім того, багатьом заблокували картки. Так, майже половина абонентів, які користуються російським оператором “МКС”, не підтвердили свої персональній дані. Їм відключили мобільний звʼязок, бо вони не уклали новий договір за російським паспортом.
Через постійні перебої зі звʼязком родини змушені адаптуватися: чекати, користуватися голосовими повідомленнями, ловити сигнал у певних місцях або виїжджати до інших міст. Іноді один короткий контакт або повідомлення стає важливішим за довгу розмову, а тривала тиша — частиною щоденної реальності для тисяч сімей.
Читайте також за темою звʼязку:
- Росія запровадила трирічне зберігання приватних переписок. Які ризики для мешканців окупованих територій?
- Зв’язок дорожчає, якість — під питанням: мобільний оператор окупованої Луганщини змінює тарифи
- ““Полегшили” життя”: що таке локальна мережа в Сіверськодонецьку та що про неї думають люди
