Щороку напередодні Великого посту в Україні відзначають Масницю — давнє свято проводів зими та зустрічі весни. Воно символізує оновлення, родинну злагоду й прощення образ. На Луганщині до окупації це були гучні ярмарки, фестивалі вареників, смакування млинцями, співи й хороводи в громадах. Проте поряд із питомими українськими звичаями довгий час побутували й формати святкування, сформовані під впливом російської культурної традиції. Сьогодні ж усе більше луганчан прагнуть відродити саме свої, українські сенси Масниці.
Детальніше про святкування – в матеріалі видання ТРИБУН.
В українській традиції назви Масниця та Колодій були більш поширеними, ніж слово Масляна. Останнє активно закріплювалося в публічному просторі вже у XX столітті під впливом російського культурного канону. Термін “Масниця” пов'язаний зі звичаєм вживання масляних продуктів, зокрема млинців та вареників.
Назва Колодій походить від обрядового предмета — дерев’яної колоди, яка використовувалася у символічних дійствах, пов’язаних із завершенням зимового циклу та регулюванням шлюбної поведінки громади. Обряд передбачав кілька символічних етапів протягом тижня — “народження”, “хрестини”, “весілля” і “поховання” колоди. Ці дійства мали ігрову форму й виконувалися переважно жінками.
Детальніше про Колодія читайте в нашому попередньому матеріалі: Масляна-Ясочка: коли колоду ховали в горщику, а зятів годували млинцями.
“Багато мешканців Луганщини сьогодні по-іншому дивляться на те, як упродовж років у наших містах і селах святкували Масницю. Нам подавали це як “спільну традицію”, але насправді сценарії свят часто копіювалися з російських зразків”, — зазначає наша співрозмовниця з Рубіжного Оксана.
Так, під впливом російських наративів роками формувалося уявлення, що “так святкують усі”, і багато населених пунктів Луганщини доволі довгий час переймали саме такий формат. Для людей це виглядало як веселе народне дійство, але мало хто замислювався, що зміст і символіка поступово віддалялися від української традиції. І лише останні роки принесли усвідомлене повернення до українських витоків.
За інформацією Луганського обласного центру народної творчості, до повномасштабної війни в місті Попасна щорічно, починаючи з 2017 року, проводили Фестиваль вареників. Кожна громада Попаснянщини мала за честь взяти участь у конкурсі, аби вразити своїм рецептом вареників. Гучні гуляння супроводжувалися не тільки дегустацією смаколиків, а й запальними танцями, піснями та театральними дійствами. А ще на фестивалі розігрували найбільший вареник в місті та проводили поїдання на швидкість.
У 2018 році у місті Кремінній під час святкування Масниці було встановлено рекорд з ліплення вареників з картоплею. До встановлення рекорду долучилися кадети Луганського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою “Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії”.
“Досить цікава форма вареників у Красноріченській об’єднаній громаді Сватівського району Луганської області. Вони мають трикутну форму. Виготовлення трикутних вареників або як їх ще називають «вареники з хвостиком» є традицією родини Дубина, мешканців селища Красноріченське. Красноріченці виготовляють вареники незвичної форми лише на свята, такі як Масниця, чи коли вся родина збирається разом. Звідки пішла традиція виготовляти вареники саме такої форми достеменно не відомо. Вареники з хвостиком готують з різними начинками: сир, картопля, гриби, капусті, м’ясо”, — йшлося в повідомленні обласного центру народної творчості.
Кореспондентка ТРИБУН поспілкувалася з мешканкою Троїцького Мариною Животковою, яка розповіла про особливості святкування Масниці в громаді.
“У кожному селі були свої якісь особливості. Так, в селах Бабичеве і Лантратівка на стіл обов'язково ставили млинці і вареники, щоб були сонце і місяць на небі, а мир та лад — в сім'ї. Чаї з трав готували на площі та пригощали всіх охочих. У селі Розпасіївка господині робили налисники з солодким або солоним сиром. Щоб тісто не рвалося, його замішували на сироватці або воді”, — розповідає пані Марина.
Її бабуся, згадує, завжди віддавала найперший млинець тому, хто перший того дня до неї в гості заходив, щоб поминали родичів вже покійних.
“Ще дивилася: якщо перший млинець добре від сковорідки відстав і не порвався, то й рік буде спокійним і вдалим. А якщо рвався, то такий млинець віддавали собаці, щоб нічого з поганого в родині не сталося”, — додає троїчанка.
Також у селах громади та в центрі Троїцького співали веснянки, водили хороводи, пригощали один одного млинцями, налисниками з сиром, згущенним молоком, маком та варенням.
Була й традиція спалювання опудала зими. За словами пані Марини, найвище опудало робили в селі Тарасівка Троїцької громади — висотою три з половиною метри.
Сьогодні дедалі більше людей, які були вимушені виїхати з Луганщини, прагнуть повернутися до власних культурних витоків — без нав’язаних сценаріїв і чужих ідеологічних акцентів.
“Ми хочемо знати і відроджувати саме українські звичаї, щоб святкування були не просто розвагою, а частиною нашої справжньої історії та ідентичності”, — зазначила наша співрозмовниця, рубіжанка Оксана.
Наприклад, цьогоріч на ВДНГ у Києві свято буде присвячено популяризації українських народних традицій. Мета — не лише створити атмосферу веселого гуляння, а й виконати важливу освітню місію: познайомити гостей із давніми обрядами та звичаями, що століттями формували культурну ідентичність нашого народу.
У програмі святкування — відтворення традиційних масничних обрядів: в’язання колодки, співання веснянок і гаївок, символічні проводи зими та закликання весни. На гостей чекатимуть виступи фольклорних гуртів та ансамблів і танцювальні майстер-класи. Звісно, не обійдеться й без смачних частувань: на території працюватимуть фудкорти з українськими стравами, де можна буде скуштувати традиційні налисники та вареники з начинками на будь-який смак. До святкування можуть приєднатися і переселенці.
Читайте також: Наталка Нікішина: як переможниця "МастерШеф" повертає Луганщину через смак.
