У новому романі «Повернення» Максим Бутченко, письменник з Луганщини, говорить про війну через пам’ять, втрату й пошук родини. Це проза, яка тримає напругою сюжету, але влучає значно глибше – в саме відчуття людини, що опинилася по той бік звичного світу.
Уявіть: у вас забрали дім, тіло, голос, навіть обличчя. Залишили лише пам'ять - про дружину, доньку, запах їхнього волосся, тепло маленької долоні. Чи вистачить цього, щоб не зникнути? Щоб залишитися собою, коли від «себе» не лишилося нічого зовнішнього?
Роман Максима Бутченка «Повернення» (Брайт Букс, 2026) ставить саме це запитання, і відповідає на нього так, що після останньої сторінки читач ще довго залишається в тиші, не знаючи, куди подіти руки.
Головний герой - маріуполець, батько і чоловік, після трагічних подій починає прокидатися в чужих тілах. Різні країни, різні обставини, різні люди. Одне залишається незмінним: він шукає свою родину. Деталі сюжету краще відкривати самостійно, книга вибудована так, щоб здивувати, вдарити, розвернути в кожному розділі.
"«Повернення» - рідкісна книга. Не тому, що вона про війну, а тому, що вона про людей, про те, з чого ми зроблені і що тримає нас, коли більше нічого не тримає. Бутченко пише жваво, тримає темп, кожен розділ читається як новий епізод серіалу, від якого не відірватися. Але після цього читання щось залишається, не сюжет, а відчуття: що людина може пройти крізь десять смертей і не втратити себе, якщо всередині є хтось, заради кого варто жити. Книга змушує думати про речі, які звично відкладаються, про те, коли востаннє близьким було сказано те, що мало бути сказано, де пролягає межа між компромісом і зрадою себе. Після неї хочеться обійняти своїх, і це, мабуть, найвища оцінка, яку може отримати книга", - йдеться в рецензії.
Передзамовлення можна зробити ТУТ.
