Антитерористична операція на сході України тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018 року. Рішення про її початок ухвалила Рада національної безпеки й оборони ввечері 12 квітня 2014 року, а офіційно оголосили наступного дня.
ТРИБУН згадує події того періоду.
Сама операція являла собою комплекс військових та спеціальних заходів, які проводили українські силовики, щоб протистояти незаконним російським та проросійським збройним угрупованням.
Навесні 2014 року українська влада вибрала саме режим АТО, бо треба було терміново провести вибори президента й парламенту. Якби запровадили воєнний стан, вибори були б неможливими.
Передумови
Росія почала війну проти України ще в лютому 2014 року — 20 лютого ворог розпочав захоплення Криму. 1 березня Путін отримав дозвіл від Ради Безпеки РФ на введення військ в Україну. 16 березня в Криму під дулами автоматів провели так званий “референдум”, а 18 березня — анексію півострова.
З початку березня 2014 року на півдні та сході України почалися проросійські мітинги, які спрямовували з російської території. На акції виходили 1-2 тисячі людей, інколи 5-7 тисяч, водночас серед них було чимало громадян РФ. Тоді ж проголосили “народні республіки” — Донецьку, Луганську, Харківську. На початку квітня проросійські сили стали діяти агресивніше: нападали на українських активістів, з’явилися постраждалі.
6 квітня під будівлею Донецької ОДА зібралося близько 2 тисяч людей. Частина з них — від кількох десятків до двох сотень — пішла на штурм і захопила будівлю. Близько 300 правоохоронців, які були всередині, майже не чинили опору й відступили. Того ж дня ввечері під Харківською ОДА зібралося ще близько 2 тисяч проросійських мітингувальників. Частина з них прорвалася всередину, близько 200 міліціонерів майже не заважали, тому будівлю захопили.
У ніч на 8 квітня спецпризначенці з полку “Ягуар” звільнили Харківську ОДА. Обійшлося без пострілів і жертв: затримали близько 70 людей і відправили в СІЗО. Після цього в Харкові та області відновили контроль.
Початок АТО
12 квітня 2014 року російський диверсійний загін на чолі з Ігорем Гіркіним захопив Слов’янськ, Краматорськ та кілька менших населених пунктів на Донеччині. Увечері того ж дня РНБО вирішила розпочати АТО без воєнного стану, із залученням армії. Про рішення повідомили 13 квітня, а сама операція стартувала 14 квітня. Зоною АТО стали Донецька та Луганська області, а також Ізюмський район і місто Ізюм на Харківщині. Одним із перших завдань було звільнити Слов’янськ.
Вже влітку 2017 року почали говорити, що формат АТО треба міняти. 13 червня секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що антитерористичну операцію треба завершувати й переходити до нового формату. Тоді він запропонував на законодавчому рівні прописати, як звільняти окуповані території. Керувати операцією мала не СБУ, а штаб на чолі з президентом та Генштабом. Саму “антитерористичну” операцію хотіли замінити на військову, бо війна була гібридною.
20 червня 2017 року оприлюднили проєкт закону “Про державну політику відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей”. 18 січня 2018-го ухвалили закон про деокупацію Донбасу — він дозволяв завершити АТО й передати управління від СБУ до Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ. Закон підписали 20 лютого 2018 року.
22 лютого 2018 року начальник Генштабу Віктор Муженко повідомив, що АТО змінює формат на операцію Об’єднаних сил (ООС), яку очолить військове керівництво. 16 березня під час візиту на Донбас тоді чинний президент Петро Порошенко оголосив, що АТО юридично завершена, і представив нового командувача ООС — генерал-лейтенанта Сергія Наєва.
Оцінки
13 червня 2017 року Турчинов сказав, що завдяки статусу АТО Україна змогла зупинити агресора, провести президентські, парламентські та місцеві вибори, а також звільнити значну частину окупованої території. А 16 березня 2018 року Порошенко сказав так:
“Для забезпечення відсічі Росії та контрольованих нею маріонеткових утворень у Донецькій та Луганській областях діяв правовий режим під умовною назвою “Антитерористична операція”. Де-факто, це була і є справжня війна. Юридичної форми АТО їй придали, бо саме такий підхід дозволив мінімізувати вплив на суспільство, забезпечити міжнародну легітимність влади шляхом проведення президентських, парламентських і місцевих виборів, які повністю відповідали європейським демократичним стандартам. Воюючи з Росією, ми зберегли демократію, основні права й свободи громадян, включно із свободою слова і правом на критику влади”.
Читайте більше за темою:
- Коли Луганськ був майже заблокований: хроніка боїв 2014 року
- Сергій Наконєчний пішов у підпілля, розминувся з МГБ на кілька годин і залишився на Донеччині волонтером
- Від добровольців до штурмового полку: бойовий шлях батальйону "Луганськ-1"
