У Слов’янську і Краматорську досі печуть хліб, працюють косметологи й ходять автобуси. Люди стоять у чергах на пошті, обговорюють обстріли в кав’ярнях і щоночі прокидаються від дронів та КАБів. Для когось це вже стало звичним життям. Олександр, військовий, який після поранення повернувся на Донеччину, каже, що більше не впізнає ці міста. Він дивиться, як Слов’янськ і Краматорськ щодня руйнують ударами, як люди все одно лишаються вдома, і досі згадує жінку з чотирма дітьми, яка навідріз відмовилася евакуюватися.
Очима військового
Олександр (ім'я змінено з міркувань безпеки) кілька місяців тому повернувся на Донеччину після поранення і довгої реабілітації. Минулого року він уже був тут, але каже, що зараз Слов’янськ і Краматорськ змінилися до невпізнання.
"Ранок починається не з кави, а з КАБів. Кілька місяців тому мене повернули на Донеччину після реабілітації, минулого року отримав поранення. Довго відновлювався. Зараз все ок. І контраст просто разючий — не порівняти Слов'янськ минулого року із містом зараз. А за останній місяць взагалі розбито все", — каже Олександр.
Комунікації частково працюють. Газ після обстрілів постійно намагаються відновлювати комунальники. З водою проблеми вже давно, кілька років точно. Обстріли щоночі, регулярно є поранені або загиблі серед цивільних. Найчастіше, за його словами, це літні люди.
Евакуація продовжується, але є бізнес, що досі працює. Він розповідає, як до побратима приїхала дружина в гості і пішла до косметолога, Олександра це сильно вразило.
"Тобто навіть б'юті-індустрія. У Краматорську. Я в шоці", — говорить він.
А ще він порівнює те, як відбувалися бої на Луганщині та Донеччині.
"Я сам з Луганщини, і для мене це зовсім інший досвід. У нас теж була активна фаза війни, але не так. А тут працює бізнес, люди ходять по справах, живуть далі. Мене дуже дивує, як всі звикли і пристосувалися до життя під обстрілами", — говорить він.
Водночас він багато говорить про евакуацію. Каже, в містах усе більше заколочених вікон і все частіше видно евакуаційні екіпажі. Людям із серйозними проблемами зі здоров’ям, переконаний Олександр, треба виїжджати туди, де є нормальні лікарні й можливість отримати допомогу.
"Ще хочу сказати: постійно читаю в тредс, як люди сумують за Святогірською лаврою, за відпочинком там, дехто пише, що хоче приїхати. Не треба, прошу. Зараз тут дуже активні обстріли. Чим більше цивільних у містах, тим складніше їх обороняти, бо ми не звірі, ми враховуємо купу факторів, і люди стримують нас у відповідях ворогу. Попри те, що тут печеться свіжий хліб і можна швидко відправити посилку поштою, місто не безпечне для життя, особливо з родинами. У мене є молодша сестра і вже є племінниця і я не уявляю їх тут!", — пояснює Олександр.
Коли розбили автовокзал Слов'янська, про це багато говорили в кав'ярнях і магазинах, де бувають військові. Здавалося, це струсило трохи місто. Але люди все одно лишилися.
Якось на вулиці він побачив жінку з чотирма дітьми. Вона говорила до сина.
"Вона казала йому, що вони, мовляв, нікуди не поїдуть, перестань нити, всім страшно. Я прям заклякнув. Зупинився, згадав про свою племінницю, яка з родиною зараз в безпеці, намагався поговорити з жінкою, дав свій номер на всяк випадок, але вона непохитна, каже, що будь як буде, не хоче їхати. На той момент поліція ще не могла вилучати дітей в евакуацію проти волі батьків. І я жалкую, що не зробив більше", — зазначає він.
Йому боляче спостерігати, як нищать його дім.
"Я був на обороні Бахмута, мені лячно дивитися, як спопеляють міста Донеччини і все більше віддаляють від дому, бо мій дім — схід", — зазначає він.
Очима медійника
Сергій Горбатенко, кореспондент Донбасс Реалії, живе і працює на Донеччині. Він чесно розповідає про ситуацію в Слов'янську та Краматорську.
"Є зведення поліції і повідомлення місцевої влади. Можна взяти якийсь період і скласти картинку, порівняти статистику застосування різних засобів ураження. На щастя, війська РФ поки що не щоранку б'ють авіабомбами по Краматорську. Натомість масштабують удари дронами різних типів: "молнії", шахеди, італьмаси, FPV радіокеровані і на оптоволокні. Навіть крайні дні під час сильного поривчастого вітру були дронові удари. Сьогодні вранці теж над головою дзижчав FPV, чув проліт "молнії"", — розповідає Горбатенко.
Інформація про поранених цивільних надходить практично щодня, про загиблих — трохи рідше.
"Днями приліт РСЗВ убив двох цивільних. Крайня масштабна атака КАБами по Краматорську була 3 квітня: 12 бомб, 6 загиблих, 8 поранених. Загалом жертв під час ударів по житловому сектору стало трохи менше завдяки евакуації, бо часто розбиті кварти чи доми - порожні", — зазначає він.
З комунікаціями — своя картина. Газовики і енергетики працюють просто на місцях ударів, відновлюють без зупинки.
"Від початку року жодного разу не стикався з аварійним відключенням газу, проте бачив, як газовики працюють на місцях ударів. За це їм подяка. А от електрика часто зникає після обстрілів. Подяка енергетикам також за оперативні ремонти. Бізнеси працюють, увесь спектр сфери послуг, медицина, аптеки і так далі; тролейбуси евакуювали, проте автобуси людей перевозять", — каже Горбатенко.
По Слов'янську окрема картина. Нещодавно удар прийшовся прямо в центр міста.
"Російська бомба влучила поряд із автовокзалом, уламки та вибухова хвиля пошкодили споруду. Цивільні, попри це, того ж ранку користувалися послугами вокзалу. Проте психологічно це вплинуло на людей, адже російська армія масштабувала авіаудари удари по місту, зокрема тричі — півторатонними бомбами. Це потужні боєприпаси, що спричинили значні руйнування в центральній частині Слов'янська: повністю знищили будівлю кінця XIX ст., де працювала спортшкола; частково зруйнували будівлю середньої школи; зруйнували недобудову", — описує кореспондент.
Терор змушує людей їхати, і цифри це підтверджують.
"Бомбовий і дроновий терор військ РФ не просто лякає, він змушує людей евакуюватися. До прикладу, за тиждень місто покинуло близько 1000 цивільних, як повідомили в МВА", — додає Горбатенко.
