Традиційно 3-го червня ми відзначаємо день створення Луганської області. Регіон, який опинився в епіцентрі війни, має багатовікову історію та потужний промисловий потенціал.
ТРИБУН розповідає історію рідного краю, якому виповнилося 88 років.
Географія та ресурси
Луганщина, яка до 1990 року мала назву Ворошиловградська область, розташована в східній частині України, переважно в басейні середньої течії Сіверського Дінця. За показниками чисельності населення в мирні часи область посідала шосте місце, а за площею (26 684 км²) — десяте серед усіх адміністративно-територіальних одиниць країни.
Вона межує з Донецькою, Харківською областями, а також має кордони з Росією — у Бєлгородській, Воронезькій та Ростовській областях. З 2014 до 2022 року адміністративним центром області було місто Сіверськодонецьк.
Внаслідок російсько-української війни майже вся територія Луганщини окупована та контролюється збройними силами РФ.
Річка Сіверський Донець ділить область на дві приблизно рівні частини. Південна частина, що лежить на Донецькому кряжі, є більш індустріалізованою, тоді як північна (слобідська) — переважно сільськогосподарською. Головна корисна копалина регіону — кам’яне вугілля із загальними балансовими запасами 14 541 млн т, з яких на діючих шахтах — 3074 млн т (дані за мирні часи).
Люди
Заселення території почалося близько 100 тисяч років тому. У 1360-х роках у Подінців’ї (неподалік сучасного села Шипилівка Попаснянського району) тимчасово розташовувалася столиця Золотої Орди. З розпадом цієї держави донецькі степи стали “Диким Полем”.
Наприкінці XVIII століття розпочався значний видобуток вугілля в районі Лисичанська. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. тут склалася власна традиція домашнього іконопису — так звані “вдягнені” ікони з блакитним тлом, колекція яких є в Музеї української домашньої ікони в комплексі “Замок Радомисль”.
У лютому 1919 року для об’єднання вугільних районів утворили Донецьку губернію з центром у Луганську. 2 липня 1932 року створили Донецьку область, до складу якої увійшла територія нинішньої Луганщини. Після здобуття Україною незалежності область стала одним із провідних індустріальних центрів.
Російська окупація та людські втрати
У квітні 2014 року російські військові підрозділи почали вторгнення на Луганщину. Вже 11 травня проросійські сили провели незаконні “референдуми” про підтримку самостійності “ЛДНР”, які, на думку незалежних свідків, мали всі ознаки фіктивності.
Більше про це ТРИБУН розповів у матеріалі: Травневі “референдуми” 2014 року на Донбасі: хронологія подій.
1 червня 2014 року розпочався штурм прикордонної застави в Луганську, а 2 червня біля штабу бойовиків у Луганській ОДА сталася серія вибухів, від яких загинули мирні жителі. Через захоплення Луганська обласна адміністрація спочатку евакуювалася до Сватового, а потім — до Сіверськодонецька.
Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російські війська розгромили Луганську ТЕС у місті Щастя, захопили Станицю Луганську, Кримське та Марківку. Окупанти скидали фосфорні бомби на Рубіжне, обстрілювали дитячі садки та лікарні в Сіверськодонецьку, Лисичанську й Попасній. Наприкінці березня в Лисичанську ворог мінував центральну частину міста, зокрема проспект Перемоги. Через обстріли припинився водовідлив на шахтах “Золоте” та “Тошківська”. Вищі навчальні заклади Луганщини евакуювали: Луганський державний медичний університет переїхав до Рівного, Луганський університет внутрішніх справ — до Дніпра, а центр управління Луганським національним університетом імені Шевченка — до Полтави. Деякі посадовці перейшли на бік ворога.
Станом на 30 березня 2022 року в області загинула 141 людина, з них 28 — дітей.
Читайте також:
- 30 історичних фактів про Луганщину для тих, хто геть нічого про неї не знає або чув лише проросійські стереотипи.
- Хто говоритиме від Луганщини після перемоги: про політичне майбутнє регіону
