Окупаційна влада заявляє, що ситуація з водопостачанням на окупованих територіях Донецької області нібито стабілізувалася та надалі покращуватиметься. Проте реальна ситуація свідчить про інше: мешканці продовжують стикатися з дефіцитом води, змушені годинами відстоювати в чергах за нею, а в багатьох населених пунктах її подача здійснюється лише за графіками.
Чому на окупованій частині Донеччини зберігається водна криза, яку роль у цьому відіграють канали “Сіверський Донець – Донбас” і “Дон – Донбас”, що приховується за оптимістичними заявами окупаційної влади та як люди виживають в умовах нестачі води – далі у матеріалі ТРИБУН.
Заяви окупаційної влади та реальна ситуація
Канал “Сіверський Донець – Донбас”
Проблеми з водопостачанням на окупованих територіях Донецької області виникли через руйнування внаслідок бойових дій каналу “Сіверський Донець – Донбас”, який із 1958 року був основним джерелом водопостачання для регіону.
Водночас окупаційна влада у своїх заявах стверджує, що “водну блокаду Донбасу в березні 2022 року влаштували українські збройні формування”. В окремих повідомленнях у “водній кризі” звинувачують Київ.
Що відбулося насправді? Російські війська поступово руйнували насосні станції, дамби, всю інфраструктуру каналу “Сіверський Донець – Донбас”. Так, наприклад, у 2022 році вони підірвали греблі в селі Оскіл Харківської області та біля селища Райгородок Донецької області.
У 2024 році ці греблі були відремонтовані Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. У своєму телеграм-каналі МКЧХ повідомили, що “спільно з органами місцевої влади МКЧХ здійснив ремонт основних підйомних механізмів шлюзів та розчистив завали, що утворилися внаслідок пошкоджень”.
Причетність російських військ до руйнації каналу “Сіверський Донець – Донбас” підтверджує і Батальйон спеціального призначення “Донбас” 18 Словʼянської бригади Національної Гвардії України, бійці якого “влітку 2024 року саме по лінії цього каналу тримали оборону”.
2 вересня 2025 року у своєму телеграм-каналі Батальйон опублікував фотознімки зруйнованої головної водної артерії, зазначивши, що “Ворог, прикриваючись “захистом Донбасу”, сам же залишив людей без елементарного – питної води”.
Зміни, яких зазнав канал “Сіверський Донець – Донбас” після початку повномасштабного вторгнення, проаналізували журналісти “Радіо Свобода”. На супутникових знімках можна простежити, як Росія руйнувала об’єкти водної інфраструктури, що призвело до катастрофи.
У серпні 2025 року так званий “очільник ДНР” Денис Пушилін заявив, що “Канал “Сіверський Донець – Донбас” перекритий противником і не працює. Ми готуємось до його відновлення. Після звільнення Слов'янська ми негайно приступимо до цього. Насоси вже закуплені, сплачені”.
Водночас російські війська 23 березня 2026 року, як повідомив генеральний директор КП “Компанія Вода Донбасу” Ігор Новак “Суспільне Донбас”, “двома авіабомбами зруйнували греблю на Сіверському Дінці в районі Райгородка. Зруйновано гідровузол, немає можливості наповнювати водозабори на Першому та Другому підйомах каналу “Сіверський Донець – Донбас””.
Вже 30 березня 2026 року так званий “очільник ДНР” Денис Пушилін звинувачує українські війська у замінуванні каналу “Сіверський Донець – Донбас” та перешкоджанню у майбутньому відновлювальним роботам з водопостачання, а також у завдані додаткових збитків жителям великих міст на окупованих територіях Донеччини.
"Не дивно, що противник діє такими методами, намагаючись нашкодити вже після того, як дана територія буде звільнена, і затягнути час, поки проходитимуть відновлювальні роботи. Для чого це робиться? Просто, щоб завдати додаткових збитків для життєзабезпечення громадян, які проживають на території великих агломерацій у нашому регіоні”.
Водогін “Дон – Донбас”
У 2023 році окупаційна влада ухвалила рішення про будівництво водоводу з річки Дон, аби хоча б частково вирішити проблему з водопостачанням. Фахівці військово-будівельного комплексу та підприємств з усієї Росії за чотири місяці звели водогін “Дон – Донбас”.
Як повідомляють російські ресурси, “він складається з двох ниток труб діаметром 1,2 метра та довжиною 194-200 кілометри. Проєктна потужність – 288 тис. кубометрів на добу”.
Проте цей проєкт виявився не зовсім ефективним і результативним. У серпні 2025 року Денис Пушилін наголосив, що дефіцит води на окупованих територіях Донецької області перевищив 500 тисяч кубометрів на добу.
Говорячи про об’єми води, які щодня споживають окуповані території, Пушилін зауважив, що “250 тис. кубів дає водовід з Дону, внутрішні джерела – від 50 тис. до 70 тис. кубів. У сукупності 300-320 тис. кубів. А загалом необхідно 850 кубів”.
Варто зазначити, що проблеми з водопостачанням на окупованих територіях Донецької області виникають не лише через стан каналу “Сіверський Донець – Донбас” і водогону “Дон – Донбас”, але й пересихання резервних водосховищ, зношеність внутрішньоміських труб, численні аварії на комунікаціях, значні втрати води під час її транспортування та бойові дії.
“Покращення” водопостачання: що не так із заявами окупаційної влади
Псевдовлада зробила низку заяв про нібито “покращення” ситуації з водопостачанням на окупованих територіях Донецької області.
У квітні 2026 року так званий “очільник ДНР” повідомив, що “ситуацію з водопостачанням вдалося стабілізувати”.
У червні 2026 року так званий “Голова Уряду ДНР” Андрій Чертков заявив про збільшення часу подачі води, наповнення водосховищ (але ці запаси поки не використовуються) і можливий перехід від подачі води раз на три дні до разу на два дні.
"Після опалювального сезону ми збільшили подачу води, тобто подача раніше починається і пізніше закінчується. Так, зокрема, обсяги води на подачу населенню Донецької-Макіївської агломерації збільшилися в 1,5 рази. Це говорить про те, що води дійсно стало більше, запрацювали додаткові водоводи, став повністю працювати водовод “Дон – Донбас”, зараз він подає 255 тисяч м³ води на добу”.
Так званий “перший заступник гендиректора "Води Донбасу"” Сергій Мокрий наголошував, що “графік подачі води не зміниться, незважаючи на наповнення водосховищ. Натомість тиск у кранах мешканців Донецька, Макіївки та Єнакієвого покращиться”.
Також він зауважив, що у період настання спеки споживання населенням води зростає у 1,5-2 рази. Це призводить до падіння тиску у системі, зниження поверховості тощо. Зокрема Мокрий закликав мешканців здійснювати поливи городів із альтернативних джерел – із свердловин або домовитися з сусідами.
Що ж відбувається насправді? Попри оптимістичні заяви окупаційної влади люди на окупованих територіях Донецької області і надалі стикаються з гострим дефіцитом води. Водопостачання здійснюється за графіком – до чотирьох годин раз на три дні. Місцеві жителі вимушені стояти у чергах за водою, регулярно скаржаться на перебої з її подачею, низьку якість води з-під крана та постійні пориви на водопровідних мережах.
Такі черги за питною водою можна спостерігати в окупованому Донецьку:
Люди старшого віку можуть безкоштовно отримати воду в магазині біля Донецького державного університету на проспекті Гурова.
Жителька Петровського району окупованого Донецька скаржиться на відсутність води, яка мала бути за графіком.
Часто у місцевих чатах публікують фото та відео поривів води за різними адресами, наприклад, по вул. Дніпродзержинській, 16, вул. Річній, 24, вул. Артема, 197б, вул. Капітана Ратнікова, 12:
В окупованій Макіївці щодня організовують підвезення води для мешканців, до будинків яких не надходить вода у встановлений графіком день.
Ось так місцеві коментують ситуацію з водопостачанням: “Вона взагалі планується?”, “Де вода. Друга подача зовсім немає. П. Шт 21”, Вул. Нова, буд. 5, 4 поверх вода навіть не намагається йти. Чекаємо до 21 години! Минулого разу щось накапало з 21 до 22 години. Що це за графік?”, “Радянський район, мкр-н Первомайський д. 7, 10 поверх ближче до 20:00 пішла, напору немає, друга подача така огидна, перш ніж місяць йшла відмінно і 17:00, і 18:00”.
У Макіївці також спостерігають регулярні пориви на водопровідних мережах у різних частинах міста, наприклад, на Алеї Перемоги, біля школи № 31 тощо.
Мешканці окупованого Маріуполя демонструють стан води, яка тече з-під крана: вона має коричневий колір, забруднена та непридатна для споживання. Такі випадки зафіксовані, зокрема, в Приморському районі та на проспекті Будівельників, 38.
Крім проблем із водопостачанням, жителі окупованих територій Донецької області зіткнулися і з подорожчанням так званої соціальної води “Лагуна”. Її вартість зросла на 10 рублів і тепер становить 59 рублів 99 копійок за 5 літрів.
Заяви окупаційної влади про “стабілізацію”, “покращення” та “збільшення” водопостачання на Донеччині не відповідають дійсності. Мешканці й надалі живуть в умовах дефіциту води, стикаються з її відсутністю або перебоями в подачі, проблемами з якістю та необхідністю вистоювати черги.
Тож за оптимістичними заявами псевдовлади приховується реальність, у якій доступ до води залишається однією з найгостріших проблем для жителів окупованої Донеччини.
