Кіноархів відкрив в онлайн-кінотеатрі доступ до колекції “Кіноревізія Донбасу”, яка об'єднує українські фільми різних років, присвячені регіону та його образу в кінематографі.
Про це повідомили у Довженко-Центрі.
Колекція створена на основі однойменного видання, вперше опублікованого у 2015 році під упорядкуванням Станіслава Мензелевського та перевиданого у 2017 році.
До добірки увійшли п'ять стрічок, зокрема “Я люблю” (1936) Леоніда Лукова та “Нескорен” (1945) Марка Донського. У Довженко-Центрі зазначають, що колекція поступово поповнюватиметься новими фільмами.
“Кіно стає хорошим провідником у дослідженні конструкції й еволюції мітології Донбасу: від індустріального сталінського періоду, шахтарського дискурсу й часів Другої світової війни до переосмислень доби Відлиги та російсько-української війни”, – повідомили у фільмофонді.
У Центрі також зазначили, що колекція поповнюватиметься новими стрічками.
Перегляд кожної із наявних п’яти стрічок коштує 85 грн.
- “Одинадцятий” — фільм оповідає про прискорену промислову модернізацію південного сходу України, що спричинила перетворення аграрної країни на індустріальну. Індустріалізація у фільмі логічно переходить у мілітаризацію і підготовку до майбутньої війни. Звісно, лише оборонної, із закликом “не віддавати завоювання революції”.
- “Ентузіязм” (“Симфонія Донбасу”) – перший звуковий фільм українського кіно, знятий Дзиґою Вертовим у 1930 році. Стрічка показує індустріалізацію Донбасу, шахтарську працю та життя регіону в період першої радянської п'ятирічки. Фільм став новаторським завдяки використанню документально записаних звуків заводів, вулиць і машин. Попри критику в СРСР, його високо оцінили за кордоном, зокрема Чарлі Чаплін. У 2021 році стрічка увійшла до сотні найкращих фільмів в історії українського кіно.
- “Нескорені” — екранізація однойменної повісті Бориса Горбатова про життя Донбасу під час німецької окупації. Родина заводського майстра Тараса Яценка не може евакуюватися й поступово опиняється втягнутою у вир війни. Фільм показує події крізь призму радянського героїзму та одним із перших у кіно відтворює сцену масового розстрілу євреїв, іконографічно пов'язану з трагедією Бабиного Яру.
- “Я люблю” — екранізація однойменного роману Олександра Авдєєнка про життя шахтарів Донбасу. Стрічка розповідає про Остапа, який після звільнення батька стає одним із лідерів революційного руху серед робітників. Фільм, знятий уродженцем Маріуполя Леонідом Луковим, вважається однією з найкращих його робіт і вирізняється романтичним поглядом на Донбас та його шахтарське життя.
- “Квітка на камені” — фільм про життя молодого шахтарського містечка на Донеччині, де переплітаються історії кохання, конфліктів і впливу релігійної секти. Стрічку спочатку знімав Анатолій Слісаренко, однак після трагічної загибелі виконавиці головної ролі Інни Бурдученко роботу завершив Сергій Параджанов. Він повністю переробив сюжет, залишивши лише частину відзнятого матеріалу, а у фінальній версії режисером зазначили лише його.
Читайте також: "2000 метрів до Андріївки": фільм про звільнення села на Донеччині здобув нагороду "Emmy".
