У російській колонії перебуває 21-річний українець Данило Єфімов, засуджений до 12 років за донати на рахунок фонду Сергія Притули. Хлопець виріс на окупованій території, самостійно вивчив українську мову та навіть у неволі продовжує писати нею вірші.
Про це повідомила ГО “Нові Українські Наративи”.
“Колись настане день — дихну повільно грудами
І, нахилившись до землі, поллєм її сльозами мужності, що витримали все.
Мужайтесь, браття, не сумуйте,
Воля в нас живе…”, — йдеться в першій строфі віршу.
Як писало раніше hromadske, Данило родом зі Сніжного на Донеччині. У 2014 році, коли російські війська окупували його місто, хлопець навчався в третьому класі. Попри обставини, він самостійно опановував українську та захоплювався всім, що пов’язане з Україною.
У 2023 році юнак вирішив виїхати з окупації, планував вступати до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Проте місцеві “правоохоронці” затримали його через грошові перекази на підтримку українського благодійного фонду Сергія Притули.
Окупаційний “суд” визнав дії українця “фінансовою допомогою іноземній державі в діяльності, спрямованій проти безпеки Росії” та призначив покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. За час перебування в неволі Данило змінив кілька колоній, в одній із них він перебував в одній камері з захисниками “Азовсталі”.
Що відомо про стан ув’язненого
Рідні зазначають, що через молодий вік хлопець особливо важко переносить ув’язнення. Зокрема, за даними журналістів, за час ув’язнення Данило сильно схуд, часто хворіє та харчується один раз на день через погану тюремну їжу. Його організм уже не сприймає нормальної їжі — після передачі від батьків йому стало погано на кілька днів.
У колонії немає стоматолога, але хлопець боїться звертатися до міської лікарні, бо знайомі розповідали, що перед візитом їх сильно били. Взимку він стояв на морозі з температурою по кілька годин, чекаючи на прийом до медсестри.
Моральний стан Данила також важкий. Він каже, що не відчуває реальності — ніби грає в комп’ютерну гру. На побаченні в січні 2026 року він був у негативному стані, але казав, що готовий до будь-чого.
Під час перевірок передач ворожі силовики іноді звертаються до нього зі словами “А, ти хохол?” і рвуть пакунки. Попри все, Данило читає Біблію, допомагає в тюремному храмі та виготовляє ікони.
18 років свого життя донеччанин присвятив навчанню та мріяв про вільну освіту в Україні.
Читайте також: "Моя задача була вижити": медик з Луганщини про полон, Маріуполь і повернення додому.
