Катерина Конжукова - студентка з Краматорська. Повномасштабне вторгнення, а згодом евакуація в Івано-Франківськ були для неї дуже складними – важко було оговтатись та зрозуміти, що робити далі, розповідає вона. Тому дівчина вирішила освоїти нову справу - почала малювати на одязі.
Переїхати до західної частини України Катерина вирішила в кінці березня 2022 року. Івано-Франківськ обрала, бо має тут знайомих.
“За тиждень до повномасштабного вторгнення мене часто охоплювала паніка, тому я читала всі новини підряд, намагалася знайти для себе втіху, що Росія не нападе. Напередодні 24 лютого я розпочала читати книгу Сергія Жадана «Ворошиловоград», яку до цього дуже хотіла прочитати. Ввечері 23 лютого я прочитала декілька сторінок та лягла спати, зранку вибухів не почула. Мене розбудила мати, вона зі сльозами на очах промовила: “Прокидайся! Почалася війна”. В голові швидко промайнули всі моменти мого життя, які, на жаль, не цінувала”, - згадує Катерина.
Декілька днів, каже вона, перебувала в шоковому стані, взагалі не могла нічого робити, важко було зібратись з силами й думками, щоб зрозуміти, що буде далі.
“Це був жахливий стан. Було дуже важко прийняти рішення виїхати з Краматорська, я вважала, ніде не буде краще, ніж вдома. Але ми все ж наважились, основною причиною була безпека сім’ї”, - додає Катерина.
До повномасштабного вторгнення вона зазвичай малювала комікси, тварин та героїв мультфільмів. Але вже в Івано-Франківську вирішила спробувати малювати на одязі та з часом помітила, що саме це допомогло їй вийти з депресії та повернутись до звичного життя на новому місці.
Почала Катерина малювати зі своєї старої футболки. Так на ній з’явився патріотичний принт.
“Я хотіла вже викинути цю річ, але потім майже все літо відходила в ній. Зараз більшість моїх робіт теж патріотичні. На одязі красується напис “Україна це я” або “Я - українець”, малюнки герба чи прапора, стилізовані синьо-жовті птахи або літак “Мрія”, - розповідає вона.
Деякі роботи краматорчанка розписала та віддала на ярмарок до Дня Незалежності. 100% з продажу передала на допомогу ЗСУ.
Час, за який художниця розмальовує речі, може бути різним. Дівчина зауважує, що все залежить від складності роботи та натхнення. Вона зазначає, іноді так захоплюється процесом, що за одну ніч може зробити такий бсяг роботи, на який, зазвичай, йде доба.
“Виробництво речей не стоїть на потоці. Я продаю, але частіше просто віддаю одяг родичам та друзям. Це діє як сарафанне радіо: хтось комусь розповів, передав, порадив, і так з'являються замовлення”, - розповідає Катерина.
Автор: Антон Малиновський
