На останніх мажоритарних виборах у 2002 році майже у всіх, крім одного, округах Львівської області перемогли представники опозиції.
У 2004 всі вони, окрім Тараса Чорновола, Петра Димінського та Петра Писарчука, стали "обличчями" Помаранчевої революції, після якої вже переобирались до Верховної Ради за списками або займали різноманітні посади в державних органах. Сьогодні вони здебільшого вже "герої минулих днів". На перший план виходять "нові опозиціонери".
Але і серед "нових" точаться справжні бої довкола погодження кандидатур на округи. Поки між трьома партіями "Фронтом змін", "Свободою" і "Батьківщиною" існує умовний паритетний розподіл – по 4 округа на партію.
Одначе, не дочекавшись столичних рішень по персоналіях, обласні керівники цих партій почали вести місцеві переговори про підтримку того чи іншого кандидата на окрузі.
Єдине, не зрозуміло, що будуть робити місцеві керівники партій, що входять до львівського КОДу, коли центральні штаби пришлють перед виборами інших погоджених кандидатів?
Та навіть ті попередні домовленості, які вже намітилися, можуть вщент розлетітися на наступний день після того, як Конституційний суд заборонить подвійне балотування.
Соціологічні опитування фіксують готовність більше половини виборців Львівщини віддати свій голос за "єдиного кандидата від опозиції", незважаючи на прізвище та партійність.
Однак, не виключено, що коли виборці побачать ці прізвища в бюлетенях, така готовність може кудись пропасти. Бо занадто все складно і заплутано у львівському опозиційному таборі.
Окрім традиційних політичних сил, на цьогорічну кампанію вплинуть кілька нових факторів:
Фактор "Свободи" –після приголомшливого успіху партії на останніх місцевих виборах, "Свобода" буде намагатися закріпити цей успіх на парламентській мажоритарці, тим більше, що подолання 5-ти відсотків для них є сьогодні непростим завданням.
Фактор "залізничників" –угрупування впливових місцевих підприємців створилося у регіоні ще за часів Георгія Кирпи. Сьогодні вони претендують на своє місце в українській політиці. Хоч і не бажають напряму асоціюватися з партією влади, всі вони знаходяться в орбіті Михайла Костюка – губернатора Львівської області.
Фактор Димінського –"галицький олігарх" намагається розставити своїх людей по округах і забезпечити їм перемогу. Політичний спектр групи його можливої підтримки традиційно широкий: від "незалежних" самовисуванців до представників "Свободи".
До останнього вносив інтригу в місцеві розклади "фактор Садового". Але не так давно міський голова Львова заявив, що у Верховну Раду не піде. У нього у Львові своя гра, яка може опосередковано вплинути на вибори парламентські.
Садовий намагається ще через діючий склад Верховної Ради провести призначення дострокових виборів Львівської міської ради, яка влаштувала повну обструкцію меру.
Якщо це станеться, то не виключено, що вибори міської ради співпадуть в часі з виборами народних депутатів. Основні опоненти Садового будуть зосереджені на парламентській кампанії, що дозволить йому спокійно "провести" своїх людей до муніципальної ради.
У цьому дослідженні автори як і раніше спиратимуться на межі округів, які були у 2002 році. Є всі підстави вважати, що саме такі межі збережуться і в 2012-му, хоча можливі і невеликі зміни.
