Господь урівняв нас усіх: і багатих і бідних. Війною. Безжальною й невідворотною. Багаті мають що втрачати, тому ставляться до цієї війни ще з більшим острахом, ніж бідні. І ті, хто чесно заробляли все життя на свої маєтки і статки, і ті, хто нечесно отримував блага земні – всі опинилися в однакових умовах: вже завтра ворог може відібрати все на користь терористичного державного утворення. І все. Така реальність.
Ми бачимо самогубства колишніх партійців з одіозної партії Регіонів, ми бачимо біженців в областях за межами АТО, ми знаємо, що є та категорія людей, які чекають настання воєнних дій у себе в регіоні: Харківщина, Херсонщина, та ж Луганщина і Донеччина, де ворог ось-ось розпочне наступальні дії на українські території.
І в мене виникає питання: а як ми усі - й багаті, й бідні - готуємось до відбиття ворога? Ми будуємо укріплення, ми маємо підвали і бомбосховища, як там наш Фонд НЗ -«неприкосновенный запас»? Він поповнюється продуктами харчування, спальними мішками і взуттям та одягом на випадок повномасштабної війни?
Чи ці всі питання ми забули у вирі щоденного виживання? Багаті думають, як не втратити свої прибутки, (благо, долар активно сприяє підвищенню «маржі» – термін, що означає чистий прибуток у торгівельній справі), бідні тим часом думають як вчасно зробити всі довідки для того, щоб мати можливість компенсацій для комунальних платежів, вартість яких тепер просто зашкалює…
І ось в цих буденних турботах якось всі дружньо (крім волонтерів – ангелів-охоронців України!) ми забуваємо готуватись до неминучого наближення ворога.
Те, що цей ворог неминучий, вже стало зрозуміло. Тішити себе надіями, що розсмокчеться, не варто, бо події свідчать про протилежне: поки ми виживаємо - ворог нарощує сили… І не для того, щоб просто пограти м’язами, а для того, щоб добитися своєї цілі й знищити ослаблену Україну остаточно!
Напевно, висновок один: брати себе в руки і діяти на випередження. Готувати бомбосховища, котролювати дії влади щодо поповнення Фонду НЗ, і ще активніше допомагати волонтерам. Ну і не вдаватись до паніки: скуповування долара чи зняття депозитів все одно ні до чого доброго не призведе.
Але якщо всі разом об’єднаємо зусилля, напевно, буде легше пережити ці часи. Бо тепер Господь дав зрозуміти усім нам: для Нього не існує багатих чи бідних - цей поділ люди роблять собі самі і собі ж на шкоду. Для Нього існують лише ті, хто йде за Його Правдою, і ті, хто Його Правду Святу не визнає, а живе по брехні й лукавству заради панування зла.
Саме так, війна на Україні зараз триває не лише на рівні видимому, а й на рівні невидимому: на рівні боротьби добра і зла, на рівні духовних істин.
Що оберемо – те й отримаємо! Великий піст - лише нагадування нам про це. Якою буде наша Паска? Кривавою чи переможною? Розіпнуть Україну остаточно, чи вона, все ж, воскресне у нашій християнській вірі й щирих сподіваннях на милість Господню?
Відповіді на ці запитання залежать і від нас самих, адже по вірі й дано нам буде! Молитва, піст та добрі справи нехай стануть головним лейтмотивом для усіх українців – і лише так ми переможемо ворога, що невпинно наступає й далі.
І нехай хтось знову назве написане мною патетикою, але я вкотре наголошую: для християнської душі патетики не існує, бо вона живе в істині, і тому, хоч це й виглядає для когось незрозумілим, але саме християни зараз своїми молитвами стримують поширення зла на нашій рідній українській землі!
***
Життя - немов казіно,
Виграти в нього не можеш!
Смерть твоя все одно
найголовніший сторож!
Тож відпусти життя,
І не женись за втіхами!
Смерть твоя все одно
буде останньою віхою!
І коли мить мине,
І коли сонце не встане,
Ти пам’ятай одне:
життя – твоя вічна рана!
5.02.2015р.
Спеціально для «Трибун» Ольга Ілюк
