Багато таємниць приховує луганська земля. Доторкнутися до них можна, мандруючи рідним краєм. Тож одного вихідного сонячного дня я знову відправився в подорож. Двома автобусами доїхав до шахти «Привільнянська» (це містечко Привілля), а потім пішки помандрував до села Шепілове. За цим селом археологи виявили кілька надзвичайно цікавих давніх пам'яток, включаючи курган з багатим похованням катакомбної культури. Поблизу знайдено близько 3 тисяч монет, але це вже інша історія.
Справа в тому, що на срібних монетах було прочитано ім'я та титули монгольського хана Абдулаха, рік карбування - 1363. Дослідники припускають, що саме там, на гребені вододільного плато на березі Сіверського Дінця, розміщувалася ймовірна літня ставка цього хана. І хоча письмових підтверджень цьому не знайдено, проте величезна кількість тамтешніх знахідок вказує на присутність монгольського сліду в Подінців'ї.
Благо, в той день добре працював мобільний Інтернет, і мені не довелося довго блукати. Геолокація підказувала шлях. Я вийшов на степове плато, побачив залишки розкопок та якісь невеличкі канави. Високі трави, сонце та вітер, крейдяна гора праворуч та неозорі краєвиди по той бік ріки надавали місцевості надзвичайного колориту. Чи дійсно тут була ставка хана, чи ні - це не так вже й суттєво. Головне, що ми живемо на прекрасній землі, маємо власну історію, вміємо бути класними та прагнемо жити краще.
Тут, на височині, я розгорнув державний прапор. Це наша Луганщина, наша Україна!
Сторінка автора у Facebook.
