Реєстрація

«Дітям в садочку кажуть, що Україна “померла”». Як живе Луганщина в окупації

«Дітям в садочку кажуть, що Україна “померла”». Як живе Луганщина в окупації
  • “90-ті” в окупованому Сватове, фото з соцмереж

За інформацією Луганської обласної військової адміністрації, на сьогоднішній день росіяни окупували 95% Луганщини. Незважаючи на те, що деякі населені пункти повністю, або частково були захоплені агресором на самому початку вторгнення, там, як і раніше, залишається чимало людей, які люблять Україну та чекають, коли до міст повернеться легітимна влада.

Суспільно-політичний оглядач “Трибун” публікує монологи українців про те, як змінилося їхнє життя після приходу “русского мира”.

Імена героїв змінені з міркувань безпеки.

  • Населені пункти співрозмовників позначені на карті, скрін DeepStateMap (Оновлення від 26/05, 11:12)

Ірина, мешканка Станиці Луганської

Для молоді та адекватних людей життя стало просто нестерпним. Пенсіонери щиро раділи, але до походу в магазин, адже ціни сильно зросли. Я відчуваю це як застій, вічне очікування ненайкращих змін. Починаючи від дитячого садка, де малечу лякають, що Україна “померла”. Вони повертаються в сльозах і вдома тишком співають пісню про калину, кажучи між собою, що "це секретна пісня, її тільки тут можна".

У селищі позбавляються всього українського. Їм навіть сидіння на стадіоні кольорів нашого прапора заважають.

  • Стадіон “Нива” в Станиці Луганській, фото надано співрозмовницею 

Місцеві "царьки" поводяться вкрай борзо. У районі вже було дві ДТП, про які ніде не писали. Наприклад, у Макаровому п'яні козаки докаталися – папахи валялися всією трасою.

Наші гроші вже майже не приймають, кажуть “скоро ви зі своїми гривнями у туалет ходитимете”.

Зі зразкової школи вивозять інтерактивні дошки (це з того, що знаємо). КПВВ розібрали.

Примушують отримувати “паспорти ЛНР” і, що найстрашніше, лякають мобілізацією. Кажуть “щоб свої вас і прибили на передку”. Молодь просто виє. Дуже складно.

Мої близькі та знайомі у глибокій депресії, адже багато хто вирішив не виходити на роботу через свої погляди. Люди з проукраїнською позицією піддаються тиску.

Леонід, житель Новопскова

Ситуація у селищі змінилася у гірший бік. Спершу пропав український зв'язок, а після інтернет. Наразі вже заблоковані Facebook, Instagram, Youtube, українські сайти. Месенджери працюють. Завдяки ним виходить отримувати нормальну інформацію.

  • “Трибун” заблоковано на окупованих територіях 

Ціни піднялися вдвічі-втричі, а якість продуктів - просто жахлива. Привозять їх до нас із Луганська, РФ та Білорусі. Ліків майже немає, частина аптек закрилася.

  • Прилавки магазинів Луганщини заполонили продукти з “ЛНР”, фото співрозмовника

Окупанти роблять все, щоб прибрати з обігу гривню. У деяких магазинах її вже не беруть.

Майже щодня літають літаки та вертольоти, їздить важка техніка – страшно.

З 21:00 до 05:00 діє комендантська година. На вулицю краще не висуватись, щоб не нажити проблем. Скасовували її лише на свята.

Заявило про себе чимало колаборантів. Деякі навіть встановили прапори СРСР та Росії, повісили в авто георгіївські стрічки.

Більшість людей без настрою. Усі переживають через підвищення цін на продукти, адже нова “влада” зарплати не платить, роботи немає. Як далі жити ніхто не знає.

Колишні військові та бізнесмени зникають. Кажуть, що їх відвозять кудись у Луганськ, але, напевно, сказати не можу.

Звичайно, в Новопскові не всі зрадники. Багато хто просто виїхав із рідного селища, а хтось пішов на фронт захищати нашу землю. Двох героїв, на жаль, вже немає в живих.

  • Фото: novopskov.is.ukraine

Ще на початку вторгнення я купив прапор України, зараз він надійно захований. Після нашої перемоги повішу його на свій будинок. Вірю в ЗСУ та швидке визволення!

Олена, жителька Старобільска

Наше улюблене місто дуже змінилося. Окупаційна влада та місцеві колаборанти зробили для цього буквально все. Ціни злетіли вище за небо, а роботи немає. Готівкову гривню можна отримати від "місцевого бізнесмена" від 25 до 40% від суми. І цих грошей зовсім не вистачить ні на що.

"ЛНРівські" посіпаки вивезли сучасну техніку зі шкіл та держустанов, відкотивши нас у розвитку років на 50. Коротше, повний "совок".

  • Старобільский парк, фото з соцмереж 

Нормальний мобільний зв'язок відсутній, а інтернет настільки поганий, що часом не провантажує навіть зображення.

Багато хто в Старобільську чекає на Україну. Моя сусідка, наприклад, та її чоловік навідріз відмовляються оформляти пенсії від окупантів. Кажуть, що чекатимуть наші. Хоча колаборантів, на жаль, теж вистачає.

Деякі намагаються виїхати з міста, бо бояться, що просто залишаться без засобів для існування. Інші ж залишаються, бо переживають, що їхні будинки пограбують, а грошей на життя десь там вони не мають. Ситуація патова.

В місті багато переселенців, роботи нема ані місцевим, ані тим, хто рятувалися з Сєвєродонецька чи Рубіжного. Знаю випадок, коли люди поїхали "на заробітки" в Луганськ. 

Є люди, у яких викликає побоювання інформація про контрнаступ, що готується, як би дико це не звучало. Вони переживають за своє майно.

Віктор, нещодавно евакуювався з Рубіжного

У Рубіжному нескінченний "день бабака", життя схоже на комп'ютерну гру, де тобі постійно доводиться добувати ресурси. Мій ранок починався з того, що я шукав дрова і розводив багаття, щоб приготувати сніданок. Після цього йшов займати чергу на гуманітарну допомогу, адже інакше її отримати неможливо. Це тільки в пропагандистських сюжетах все відбувається організовано і їжі багато, але за фактом - ситуація зворотня. Магазини та супермаркети в місті розграбовані ще в березні, тому купити продукти, як у довоєнному житті, просто ніде. Якщо вдавалося щось схопити, то я йшов готувати обід, після чого вирушав за сьомий мікрорайон, де поповнював запаси води. Нерідко це доводилося робити під час обстрілів.

  • Зруйнована дев'ятиповерхівка в Рубіжному, фото з соцмереж

Мене морально гнобило все, що оточувало. Почуття безвиході, коли ти взагалі нічого змінити не в змозі, не залишало ні на мить. Ці мерзенні "визволителі" на кожному кроці. Побутові умови – окрема тема. Ти просто мусиш жити без базових потреб.

Коли перебував в окупації, віри у повернення України було небагато. Навколо були сотні бойовиків "ЛНР" та кадировців, багато техніки. Як це все кодло вигнати звідти, мені як цивільній людині, уявити складно.

Єдине, що допомагало, – віра в себе та свої сили. Мені вдалося вирватися на підконтрольну територію, де я намагаюся повернути звичний спосіб життя та знайти роботу.

“Русский мир” розчарував навіть тих, хто на нього чекав та радів “спецоперації”. Реальність виявилася жахливою. Рубіжне практично повністю зруйноване і життя, здається, залишило це місто. Тепер там лише виживання та очікування найгіршого.

Ксенія, живе в Троїцькому

Майже три місяці селище перебуває під контролем т.зв. "ЛНР". Три місяці страху та нерозуміння, що робити далі. Немає роботи і, відповідно, грошей, дорогі продукти та великі черги за бензином.

Ми забули, що таке свобода слова, адже всі розуміють, чим може закінчитися. 

Тут люди просто приречені на злидні та голод. Фермери кидають поля на пару, тому що займатися землею стає невигідно. Козир окупантів – дешевий газ, якого, до речі, немає вже більше місяця.

Окрім того, окупована Луганщина відрізана від цивілізації. Є виїзд тільки через Росію. Щоб потрапити на підконтрольну Україні територію, треба подолати великий та недешевий шлях через декілька країн.

Нас запевняють, що тепер ми житимемо краще, проте відкривають роти, коли бачать, яке обладнання у наших лікарнях, школах та інших закладах. Визнають, що луганчани такого не бачили зроду і ще дивуються, звідки таке в селищі.

Дуже страшно за дітей. Селище окопане і стоїть багато техніки, тому малеча у нас зараз не гуляє далі своїх дворів. Літаки та вертольоти літають просто цілодобово. І ось як заспокоїти дитину? Як сказати, що це не страшно? Якщо жахливо навіть нам, дорослим.

  • Російський літак в небі над Троїцьким, стопкадр з відео Телеграм-каналу “Артюх”

Основна маса населення все ж таки чекає на Україну. Багато троїчан зараз захищають нашу країну і ми віримо, що перемога за нами!

Матеріал підготував Олексій Артюх

Читайте також: 
Рубіжне в окупації - від інновацій до руйнації

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.


Інші статті рубрики

Найпопулярніші