Гурт «TWO BUS» був заснований у далекому 2012 році двома музикантами – луганчанином Дмитром Прохою та харків’янином Дмитром Погорєловим.
В інтерв'ю ТРИБУНУ музиканти розповіли про минуле і теперішнє гурту та поділились своїми планами на майбутнє.
«На превеликий жаль, восени 2022 року не стало співзасновника гурту – Дмитра Погорєлова. Та ми співаємо пісні, написані у співавторстві з ним, тому Діма залишається у складі гурту як постійний незмінний учасник», – розповідає Дмитро Проха.
Сьогодні український гурт «TWO BUS» існує та працює у такому складі:
- Дмитро Проха: вокал, гітара, авторство пісень;
- Євген Кугаєвський: клавішні (рояль, фортепіано, електро-піаніно), вокал, бек-вокал, авторство пісень;
- Іван Дуда: перкусія (дарбука, шейкер), відеоінженер, технік;
- Антон Чуріков: флейта, звукоінженер, вокал, бек-вокал, авторство пісень;
- Анатолій Тоненький: валторна, українські народні духові інструменти;
- Артем Шаповал: бас-гітара, бек-вокал, вокал (гурт Parallel);
- Олександр Рачинський: барабани, вокал (гурт Parallel);
- Олександр Рамусь: губна гармоніка;
- Павло Лемешев (Dr.HAZe): соло-гітара;
- Дмитро Погорєлов: авторство пісень.
До гурту «TWO BUS» Дмитро Проха грав у команді КВК «Сливки» від Луганського національного аграрного університету.
«Ми їздили в Сочі на фестиваль, грали в обласній лізі. Це дуже цікава діяльність, я досі підтримую зв’язок з тими, з ким спілкувався тоді. І це не просто КВК – це вже дружба. Зараз також займаюсь фелінологією, але в основному лише музикою», – каже Дмитро
«Я працював на телебаченні у Луганську головним режисером телеканалу «Ірта». Моїми обов’язками було підготувати студію до ефіру, спілкуватися з гостями, слідкувати, щоб телевізійний продукт був на гідному рівні. До створення гурту я ніколи не був на сцені, ніде не виступав, і взагалі не мав відношення до музики. Зараз окрім гурту граю на кахоні у церковному хорі. Також займаюсь антикваріатом, а саме збираю об’єктиви від камер», – пригадує Іван Дуда.
Він розповідає, як вчився грати на барабанах. Одного разу друзі подарували йому цей інструмент, і він почав вправлятися грі на ньому. Чоловік жартома каже, що йому було все одно, на чому стукати: чи то стіл, чи бляшанка.
Учасники «TWO BUS» завжди були розкидані по різним куточкам країни, на такій концепції і був заснований гурт з самого початку. І тут виникають питання, як музикантам вдається проводити репетиції та створювати музику .
«Ми надсилаємо матеріал один одному, можемо зустрітись перед виступом, бо концерт – це і є найкраща репетиція. Кожен з учасників відчуває один одного на ментальному рівні, ми всі – однодумці», – каже Дмитро.
«Зараз за допомогою сучасних засобів зв’язку не є проблемою створювати контент. Діма зазвичай кидає у чат пісню, ми всі разом її слухаємо і даємо фідбек. У нас є досвідчений музикальний керівник, він має дуже витончений музичний смак і може зробити певні зауваження», – говорить Іван.
Гурт має доволі цікаву назву. Нам розповіли, що таку назву запропонував Дмитро Погорєлов. Якщо уважно поглянути, то можна прочитати, як «тубус» – папка для паперів, якщо ж говорити англійською, то буде «два автобуси».
У 2020 році пісня «Моя страна» стала кращою композицією літа за версією порталу «Експеримент».
Ця композиція була написана ще у 2014 році і увійшла до першого студійного альбому під назвою «Ч/Б». Окрім цього, восени 2018 група отримала пропозицію від телеканалу СТБ взяти участь у Національному відборі конкурсу Євробачення-2019.
«Для нас це було дуже неочікуваним, бо ми робимо зовсім не таку музику, яка могла б підійти на конкурс. І так, ми не пройшли далі, але було приємно, що нашу творчість там послухали та оцінили», – пригадує Дмитро.
Музиканти поділились з нами своїми улюбленими гуртами:
«Можу відзначити гурт «EstheticEducation», харківський гурт «Смеющийся Тигр», «Брати Гадюкіни», «Жадан і Собаки» ну і, звісно, «TWO BUS». Ми надихаємось творчістю кожного гурту. Фестивалі та концерти – це суцільне спілкування, яке зароджує натхнення», – ділиться Дмитро.
«На мене більш за все впливають місцеві групи, а саме «Паралель», харківська команда «Urbanistan», «КонецИюля» – ми виступали з музикантами на одній сцені та підтримували один одного. Не можу не згадати гурт «Atmostronis» – це сєверодонецький електро-панк та «Подземгаз», – каже Іван.
«TWO BUS» існує вже 11 років. Як вважає Дмитро, це є великим їхнім досягненням. Кожна нагорода, яку вони отримали, є для них важливою. Музиканти брали участь у багатьох фестах Луганщини та в інших регіонах.
«Мені сподобався байк-фест у селі Риб’янцеве. Наша група виступала там кожного року. Організаторам даного фесту, а саме гурту «ORZ» – велика шана, він був настільки чітко проведений, що ми брали його собі за взірець, це супер гідний фест», – говорить Іван.
«Хочу відзначити фести, які відбувалися у Кремінній, а саме байк-зліт «Осеннийбарашек», мотофестиваль «Ява -201», «Ява – 2020». У нас була репетиційна база у місті. Хоч і невелика, але ми могли там працювати. Таких фестивалів зараз дуже бракує. Прикро, але наразі наш рок-н-рол «на колінах», – розповідає Дмитро.
Іван Дуда та Дмитро Проха 24 лютого 2022 року зустріли у Сєвєродонецьку.
«У січні 2022 року я поїхав у Чернівці, у нас там є музична студія. В лютому, ще до вторгнення, я приїхав назад до Сєвєродонецька, і от з лютого до березня я був у місті. Я не переживав, бо така ситуація трапляється зі мною вже вдруге. Також не був здивований: ти просто сидиш і розумієш, що далі починається ще «цікавіше», – ділиться Дмитро.
«Я виїхав з Луганська у 2014 році, мене вже 9 років не було вдома. Для мене ця ситуація – вже пройдений етап. З’явилася думка, що це ж така сама історія, як і в 2014 році: знову їдеш без нічого, незрозуміло куди і орендуєш квартиру за шалені гроші. Мені шкода тих людей, які вперше потрапили в таке становище, бо вони не мають гадки, що робити. А ми вже раніше мали подібний негативний досвід.
У Луганську я мав мотоцикл, але не зміг його вивезти, потім у Сєвєродонецьку купив новий. Я довго вагався – їхати його забирати чи ні, і все ж таки наважився. 2 травня, під обстрілами, вивіз байк з міста. Бо я ж не буду купувати у кожному місті по мотоциклу», – сміється Іван.
«Багато хто каже, що 24 лютого життя українців поділилось на до і після. Для мене минулим є саме життя у Сєвєродонецьку, бо існування в Луганську було настільки давно, що це вже позаминуле.
Я згадую дитинство в Луганську з теплотою, пам’ятаю, як все було класно: ти молодий, у тебе все попереду. Я розумію, що якби цього всього не було, то вже, мабуть, досяг би певних висот у житті, а так ти витрачаєш енергію дарма через всі ці події, переїзди. А міг би її спрямувати на те, що тобі справді потрібно», – продовжує Іван.
Багато людей у 2014 році покинули окуповані території.
«Росія дуже тоталітарна держава, я не уявляв, як буду продовжувати музичну кар’єру в окупації. Будь-якій людині потрібна свобода, тоді вона може існувати, втілювати свої думки»,– каже Дмитро
«Я завжди був патріотом, тому одразу розглядав для себе можливість залишитись в Україні. Окупація була поступовою – це не справа одного дня. Я працював на телебаченні і бачив, як відбувались ці всі процеси. І мені було бридко від цього», – зізнається Іван.
Дмитро брав участь у телевізійному проєкті «Відвідайте мій дім», але передача не вийшла через російське вторгнення.
«Дуже гідний проєкт, ми були і на рубіжанській панчішній мануфактурі, і в Сєвєродонецьк їздили, і в Лисичанськ. Прикро, звісно, що не вийшов випуск, бо це витрачені гроші, сили, час. Нам дуже хотілось розповісти про наш рідний край, про те, чим ми займаємось, чим живемо», – говорить Дмитро.
Хлопці через ситуацію в країні не можуть нічого планувати.
«Раніше можна було за місяць думати про якісь проєкти, а зараз обрій планувань обмежений двома днями максимум, головна мета – вижити», – зазначає Іван.
«Ми ніколи не відмовляємось, якщо нам пропонують десь зіграти. Гурт завжди відкритий до співпраці, готовий показати свою творчість іншим. Нам дійсно є чим поділитись через музику та спілкування», – підсумовує Дмитро.
