Журналіст, музикант, лідер гурту “Менделєєв помилявся” Сергій Горєлов разом з родиною виїхав з України в березні 2022. Спочатку сєвєродончани мешкали в Польщі, де їм допомогли знайти тимчасове житло. Згодом переїхали до Шотландії, де мешкають зараз. На новому місці Сергій працює на фабриці, знайомить світову спільноту з піснями “Менделєєва” та працює над власною книгою.
Про евакуацію, життя в Шотландії та творчі плани Сергій розповів журналісту “Трибуну”.
Сергій згадує, що за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення розмовляв з харківським режисером Констянтином Васюковим, домовлявся про великий сольний концерт гурту “Менделєєв помилявся”. Під час розмови харків'янин запропонував, у разі початку війни, тимчасово переїхати до нього.
“З дружиною теж обговорювали, що будемо робити, якщо ж вторгнення все ж таки буде. Домовилися у разі чого їхати до родичів у Чернігів або до знайомих у Київ. Але коли вже почалися обстріли, ясна річ, що їхати туди вже не було сенсу”, - згадує Сергій.
На той момент чоловік працював редактором стрічки новин бізнес-порталу DELO.UA. 24 лютого 2022 перед ранковою зміною Сергій побачив, що в робочому чаті вже обговорюють обстріли великих міст України. Але про евакуацію поки не думав, активно працював у складі редакції.
“На той момент в мене була теорія, що на Луганщині може бути безпечніше, ніж у тому ж Чернігові чи Києві, тому що у нас кілька років будувалися укріплення, у нас досвідчені військові, тому я думав, що, можливо до нас ще переїжджатимуть. Також ще напередодні повномасштабного вторгнення я моніторив англомовні ЗМІ. Так от там писали, що наступати на Україну буде угруповання у 200 тисяч людей, мені здавалося, що цього буде точно замало, щоб захопити одну з найбільших європейських країн. Думав, що Путін побоїться напасти та далі продовжить гібридну війну. Але мої прогнози не справдилися", - розповідає сєвєродончанин.
На початку березня 2022 у мережі Сергій прочитав інформацію про те, що, нібито, українські війська залишили Сєвєродонецьк, щоб уникнути оточення.
"Я жив біля Луганської траси, і коли не було обстрілів, підійшов до наших військових, запитав, чи не залишають вони нас. Сказали, поки що ні. Мені й з роботи навіть дзвонили, питали, чи правда, що Сєвєродонецьк захопили. Виявилося, що це російське видання ТАСС поширило цю новину", – додає Сергій.
За кілька днів чоловік виїхав з родиною з Сєвєродонецька. Поїхали вони до Польщі, волонтери надали їм житло. Пізніше, коли дізналися про нову урядову програму для допомоги українцям у Британії, вирішили їхати туди. Коли родина трохи обжилася на новому місці, Сергій знову почав займатися творчістю.
"Зараз я працюю за двома напрямками. Перший - музичний. Колись засновник незалежного лейбла «Alternative Tentacles» Джелло Біафра заявляв, що йому цікаві українські гурти, але, на жаль, більшість з них просто копіюють Захід, а йому хотілося б бачити щось оригінальне. Я планую відправити йому ранні альбоми “Менделєєв помилявся”. На лейбл вони приймають музику на фізичних носіях. Ще відправив нашу музику на швейцарський лейбл Voodoo Rhythm records. Мені відповіли захопленим листом, сказали, що їм сподобалося.
З "Менделєєв помилявся" поки нічого не записуємо, пробували, але на відстані звучання не дуже. Натомість я почав писати тексти, практично написав цілий альбом. Він досить провокаційний, із деякими випадами на адресу відомих людей.
Колись мені казали про особливості донбаської творчості, що в ній немає персоналізованої критики, вона більш абстрактна, тому що є ризик постраждати через це. Зараз мені хочеться скинути цей вантаж.
Також я хотів взяти участь у заході на підтримку України та ЗСУ, надіслав організаторам зразки творчості. Вони сказали, що немає місць, але я завітав на захід і зрозумів, чому мене не взяли. Концерт проходив у церкві, а з пісень там звучав "Щедрик", тому я б зі своєю неформатною творчістю туди б точно не вписався.
Другий напрямок літературний. Бачу, що останнім часом багато книг пишуть про Сєвєродонецьк. Я вирішив також написати про рідне місто. Але то буде не історична книга. Це буде збірка новел про сєвєродонецьких фріків. Загалом більшість фріків у світі – продукт культурного середовища та гуманітарних навчальних закладів. А у Сєвєродонецьку за гуманітарним профілем було лише музучилище. Тому майже всі сєвєродонецькі ексцентрики мають "технічну" основу, що зумовлює їхню ексклюзивну шизанутість. Деякі персонажі настільки багатогранні, що я навіть поділяю їхні риси на кілька абсолютно різних героїв.
До книги увійде 20 новел про різних людей, 4 з них уже готові. Планую закінчити цього року. Хотілося б видати друкований варіант, навіть є кілька видавництв на прикметі, але швидше за все вийде лише електронний варіант. А отже, можна не обмежувати себе в цензурі. Наприклад, перша новела називається "Онанізм - це романтика", над назвою другої зараз думаю як грамотно перекласти українською. Вона називається "Не спизд*л". Українською виходить "не спізд*в", тобто, начебто, вкрав.
Зараз я ще співпрацюю з редакцією журналу про культуру "ПлюсМінусНескінченність”.
Крім того, одну розповідь про війну я відправив на конкурс. Але через те, що вона езотерична, конкурс не виграв, пройшов лише один етап", - ділиться Сергій.
Окрім творчості сєвєродончанин працює на фабриці харчової промисловості. Каже, що це набагато легше, ніж розумова праця, якою він все життя заробляв.
“Зі мною працює багато українців, менеджери навіть спеціально ходили готелями, шукали саме українців на мінімальну зарплату, бо місцеві, напевно, за такі гроші 12 годин працювати не хочуть. Хоча у Польщі важче працювати, там більше навантажують. Я теж попрацював там місяць. Тому так, з українців там висмоктують соки непогано”, - розповідає Сергій.
Живе родина в селі неподалік міста Глазго, яке, за словами Сергія, дуже схоже на Луганщину 90-х років.
"Спочатку ми жили в готелі. Потім нам виділили соціальне житло, але оренду та комунальні послуги ми оплачуємо самі. У Шотландії взагалі важко орендувати житло, багато бюрократії. Цікаво, що тут навіть телефонні автомати й досі стоять”, - ділиться сєвєродончанин.
Стикається Сергій і з мовними проблемами.
"Англійську я вчив ще у школі, плюс ще в кожному регіоні є свої діалекти. Але помаленьку вчу. Є тут також великі діаспори поляків і литовців. З ними простіше спілкуватися, звичайно.
Загалом Шотландія мені цікава, у юності я дуже багато читав про цю країну. Хоча, звичайно, багато в чому був здивований. Наприклад, Единбург часто описують в літературі як клоаку пороків, а насправді це дуже гарне місто.
Сергій ділиться, що у Шотландії його напружує шахрайство.
"Я підписаний на місцеві пабліки, отож там безперервний потік повідомлень про шахраїв. Причому способи обману примітивні. Типу, "ми купимо вам ліки". Багато хто наживається і на псевдоволонтерстві. А ще в Шотландії дуже багато сміття та дорогі цигарки", - каже чоловік.
Планів на майбутнє Сергій не будує. Про повернення до Сєвєродонецька теж поки не думає.
"У місті наш будинок поки що вцілів, але квартиру розкрали росіяни та пограбували. Сусідка одна мені написала, що Сєвєродонецьк зараз знову живе в кам'яному столітті. Але через відсутність зв'язку важко зрозуміти точно, що там діється”, - зауважує музикант. .
Виїхати у родини Сергія вийшло, бо вона багатодітна. До того ж, як ділиться сєвєродончанин, його знято з військового обліку і він не підлягає мобілізації.
"Знаю, що багато дорікають чоловікам за те, що вони виїхали. Але я думаю, в основному це ті, хто сам мріє виїхати. Від моїх товаришів, які на фронті та від інших знайомих я не чув жодного закиду, взагалі нічого поганого", - зізнається чоловік.
