Гастропаб «Паштет» відкрився у Сєвєродонецьку восени 2018 року. Засновниками пабу є Євген Александров та Андрій Олідорт. Євген поспілкувався з журналісткою Трибуна та розповів історію створення гастропабу.
Чоловік поділився, що багато років працював у кондитерській компанії «АВК».
«Я збудував собі кар'єру від торгового представника до рівня регіонального менеджера. Мені дуже подобалася моя діяльність, але все рано чи пізно закінчується і треба рухатись далі. Після того, як я пішов, деякий час працював у компанії «Unilever», але я себе там не знайшов і незабаром звільнився», – ділиться бізнесмен.
Підприємницьку діяльність Євген розпочав у 2011 році, відкривши у Сєвєродонецьку кафе-бар «Жили-Пили», а у 2013 році у Лисичанську реалізував ще один проект – «Шато». Згодом ці проєкти було закрито.
«Одного разу у нас з’явилася ідея робити фірмові паштети, і ми зрозуміли, що можемо так назвати наш заклад. Це була територія вільного спілкування, зустрічей та діалогів. Найважливішим для нас було не повторити вже існуючі паби в місті – потрібен був новий і свіжий концепт. Мені хотілося, щоб до нас могли прийти і люди, які хочуть випити крафтового пива, і батьки з дітьми.
Наш шеф розробив п'ять видів паштетів, один із різновидів – з бичачого серця. Вони користувалися популярністю. На кожному святі у людей серед інших страв завжди стояли паштети», – каже Євген
Підприємці намагалися створити дизайн, затишний та приємний для відпочинку кожного гостя.
«Щодо інтер'єру – ми не знали з самого початку, як це буде. Можна сказати, по ходу дій робили ремонт, спираючись на приклади інших закладів по всій Україні, які підходили під наш формат. І з цього приводу ми консультувалися у дизайнера Дмитра Прудова», – розповідає чоловік.
Згодом паб став майданчиком для проведення кавер-вечорів та культурного дозвілля.
«У нас двічі виступив легендарний український гурт «Табула Раса», що викликало захоплення у людей, бо ці музиканти полюбилися багатьом ще в молодості. Це можна назвати справжнім квартирником, коли збираються всі свої, панує закрита та тепла атмосфера, грає приємна музика, а по залі розносять смачну їжу», – каже підприємець.
Як і в багатьох інших професіях, у бізнесі багато своїх проблем та нюансів.
«Курйозів у моїй діяльності було багато – в цій роботі ти маєш бути до всього готовий. На восьме березня ми приймали у себе велику кількість людей, переважно це були жінки. І ось одна з них пішла у вбиральню, залишивши свою сумку під лавкою, і забула про неї. Згодом, не виявивши своєї речі, вона почала її шукати й звинуватила мене та адміністратора в крадіжці. Вона почала себе агресивно поводити, кидалася на нас із кулаками. Нам довелося зателефонувати до поліції та її чоловіку, щоб її хоч якось утихомирити. За кілька днів ми дізналися, що жінка і сама була співробітником правоохоронних органів», – сміється Євген.
Пізніше чоловікові запропонували, щоб «Паштет» став майданчиком для навчання співробітників Луганської Держпродспоживслужби.
«До нас на кухню прийшло близько 20 людей у білих халатах, які перевіряли, чи все у нас гаразд. Я не знаю жодного свого колеги, який міг би добровільно запросити до себе подібну організацію. Пізніше про цю подію дізнався телеканал «Донбас онлайн», ведучий якого запросив мене та представника Держпродспоживслужби на прямий ефір.
Для нас ця ситуація була дуже корисною, вона допомогла виявити якісь наші слабкі сторони і, що важливо, підвищити рівень довіри відвідувачів до нашого закладу», – каже чоловік.
Через воєнні дії не вдалося реалізувати безліч ідей.
«На 24 лютого у нас були заброньовані всі місця, ми планували кавер-вечір з нашою сєверодонецькою групою «Juzz4Punk», але, на жаль, захід так і не вдалося провести.
Також я дуже хотів відкрити кафе, яке спеціалізується на високій грузинській кухні. У місті вже були схожі заклади, але вони націлені на домашню їжу. Мене цікавив більш масштабний проєкт – місце, куди прийдуть святкувати банкети, дні народження і просто відпочивати», – розповідає підприємець.
Євген та Андрій виїхали з Сєвєродонецька за рік до воєнних дій.
«Минулого літа мені дзвонили люди з «ЛНР», які запропонували продати їм наш проєкт. Я думаю, що це було пов'язано з переписом підприємств у місті, і ніхто нічого не збирався купувати. Я їм сказав, що готовий повернутися до діалогу вже після деокупації Сєвєродонецька. Мені відомо, що ці люди ходили по нашому закладу і, швидше за все, там все було розкрадено», – ділиться чоловік.
Він додає: «В Україні дуже велика кількість класних закладів із смачною кухнею, але не всі вони мають душу. З власного досвіду можу сказати, що коли бізнес розглядається лише як інвестиція, він не завжди «заходить» людям. Клієнтам не цікаво знати, що і скільки ти хочеш заробити, їм важливо отримати щось для себе», – каже Євген.
