“Трибун” продовжує знайомити читачів з цікавими історичними фактами та відомими особистостями з Луганщини
Наприклад, 20 цікавих фактів про Луганщину можна дізнатися за посиланням;
А про 10 особистостей, які прославили Луганщину прочитати тут;
Сьогодні поговоримо про історичну спадщину бельгійців у Лисичанську.
Окрім «Колиски Донбасу», як і досі називають Лисичанськ, це місто пов’язане з будівництвом Содового заводу і, як наслідок, соціальної інфраструктури. Як і в Луганську, промисловість у Лисичанську започаткували іноземці.
Згідно з історичними відомостями, історія «бельгійського» Лисичанська розпочалася у 1887 році, коли бельгійський інженер Ернест Сольве та місцевий підприємець Іван Любимов, у якого на території Лисичанська були землі, створили акціонерне товариство «Любимов, Сольве та Ко» та заклали фундамент потужного виробництва кальцинованої соди. аміачним способом.
Саме ця сіль і вважається першою сіллю Донбасу. Крім того, бельгійські робітники, які прибули до міста, першими запровадили тут так званий соціальний пакет, який сьогодні став основою цивілізованих трудових відносин між робітниками та роботодавцями.
Лисичанськ був обраний бельгійським інженером з кількох причин: наявність проточної чистої води, крейдяних кар'єрів, залізниці та дешевої робочої сили. До того ж, вкладати гроші у виробництво соди було вигідно європейцям на той час.
Перше, що зробили бельгійці після прибуття до Лисичанська – розпочали будівництво житла для робітників, які сюди прибували звідусіль. До початків обстрілів міста у 2022 в місті зберігалися сім будинків для робітників, які приїхали будувати содовий завод.
Цікаво, що у Лисичанську дуже гориста місцевість, тож будинки довелося зводити на крутому схилі. Але завдяки бельгійським технологіям будівництва було збудовано фундамент, який не реагував на зрушення. Саме тому ці двоповерхові споруди стояли до нашого часу. На той час у місті, де будували невеликі будиночки, ця особливість була незвичайною. Жителі Лисичанська навіть готові були платити бельгійцям, щоб ті пустили їх на другий поверх, щоб подивитися на місто зверху. До речі, таких аналогів будівництва житла у Лисичанську не було ніколи навіть після цього.
Будинки для інженерів будували за складнішою схемою. Одним із перших таких об'єктів 1890 року є будинок директора содового заводу.
Поступово до Лисичанська почали з'їжджатися робітники з усієї України. Вважалося престижним працювати на таких підприємствах, і допрацювати до того, щоб отримати житло. Найцікавішою спорудою в архітектурному плані називають готель, тому що він повністю відповідав європейським зразкам за складністю архітектури. Збудували її спеціально для Сольве — час від часу він навідувався до Лисичанська по справах. До нашого часу готель не зберігся.
У списку бельгійських пам'яток варто відзначити та лікарню, яку збудували на початку XX століття. На той час вона вважалася одним із найкращих архітектурних об'єктів на Донбасі.
Збереглася і колишня будівля заводоуправління, де ще кілька років тому розміщувалася міська дитяча поліклініка.
Ще однією бельгійською спорудою є нинішня будівля Лисичанської гімназії. Спочатку це була казарма для неодружених працівників заводу. На жаль, споруда зруйнована росіянами у травні минулого року. Пожежа тривала декілька годин, у результаті вогонь повністю знищив понад сторічну пам’ятку архітектури. Лікарня, яка також є частиною Бельгійської архітектурної спадщини Лисичанська, також горіла.
Варто відзначити й збудовану бельгійцями церкву. Дзвін для неї виготовили європейські майстри, але до наших днів вона також не збереглася.
Загалом поблизу Содового заводу було збудовано дві великі лікарні, школу, гуртожиток на 200 осіб, будинок керуючого, готель, кілька десятків двоповерхових житлових будинків. З 33 архітектурних об'єктів, збудованих бельгійцями, станом на 22 рік було втрачено три — два житлові будинки, зруйновані внаслідок зрушень, та готель. Але, на жаль, значна частина споруд, що збереглися, перебувала в напівзруйнованому стані, а у 2022 постраждала внаслідок російських обстрілів.
Від головного об'єкту, з якого розпочалася історія бельгійців на Луганщині – Лисичанського содового заводу – зараз також залишилися одні руїни. Він працював до 2009 року.
У 2022 році місцеві активісти та волонтери намагалися його врятувати, у різний спосіб звертаючи увагу влади та громадськості.
Активно казати про збереження бельгійської спадщини у Лисичанську розпочали у 2016 році. Тоді до міста приїхав посол Бельгії в Україні Люк Якобс, і йому показали будинки, які будували його предки. У 2017 році за його ініціативою лисичанський комплекс отримав можливість взяти участь у премії «Бельгійська спадщина за кордоном», яка проводиться щорічно за підтримки фонду короля Бельгії. Лисичанський комплекс потрапив до п'ятірки переможців та отримав диплом. Люк Якобс привіз до Лисичанська його особисто.
Після того обговорювалися варіанти реставрації історичної лікарні у Лисичанську та пошук інвесторів.
азначимо, що Президент Європейської ради Шарль Мішель, який 2 березня 2021 року під час робочої поїздки відвідав Луганську область разом із Володимиром Зеленським, зацікавився проектом відновлення Бельгійської лікарні у Лисичанську, але через рік всі плани зруйнував початок повномасштабного вторгнення.
