Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році попаснянин Олександр Михальський почав волонтерити та допомагати цивільним Луганської області, які не виїжджали із міст. Згодом хлопець почав робити збори на потреби української армії, чим і продовжує займатись нині.
ТРИБУНу Олександр розповів про різні сторони волонтерства та як змінилася кількість донатів протягом вторгнення
Перед початком повномасштабного вторгнення у хлопця були думки про початок війни. Каже, після того, як Путін заявив про незалежність незаконних угруповань “ЛНР” та “ДНР”, всі навкруги почали гадати чи буде нова фаза. Але через незрозумілість розвитку подій, він навіть не думав про евакуацію.
- 23 лютого 2022 року я приїхав у Сєвєродонецьк з Попасної. І тоді моя сестра сказала, що розпочалося російське вторгнення. Одразу на наступний день ми з товаришами почали волонтерити. Розвозили продукти та інші необхідні речі цивільним у Сєвєродонецьку, які ховались у підвалах від російських ракет. Навкруги був хаос, люди не знали що робити та куди йти. У нас з друзями подібного стану не було, тому вирішили робити все, що було в наших силах.
На початку березня 2022 року волонтер вже виїхав із міста. Але для людей Луганщини продовжував збирати необхідні речі. А в кінці місяця вже допомагав військовим. Почалося це з тих бійців, яких він знав особисто. Вони в свою чергу розповідали про Олександра своїм побратимам, які потім звертались до нього.
- З Сєвєродонецька до нас звернулися люди про допомогу. Їм був потрібен інсулін, бензин та свічки. Я почав писати своїм знайомим, шукав хто зможе допомогти купити необхідні речі. Подруга сказала, що такі збори набирають популярність в соціальних мережах та мені варто зробити про це пост на сторінці в інстаграмі. Так я і зробив. Одразу люди активно репостили та донатили гроші. Відтоді я почав робити збори в інтернеті. Обов’язково показую звіт зі та набираю популярність серед волонтерів. Для мене це важливо, бо надалі я зможу охопити якнайбільше аудиторії й відповідно швидше та більше допомагати рідній країні.
Олександр розповідає про донати та порівнює їхню кількість з початком повномасштабного вторгнення.
- У перших місяцях нової фази війни у 2022 році люди закривали збори набагато швидше. Можливо у них було більше мотивації. Згодом активність знижувалась. А десь на шостий місяць, коли почалось звільнення Харківщини - знову стрімко зросли донати та населення мало великий дух до цього. Зараз же ситуація інакша. Якби не підписники та компанії, які постійно допомагають зі зборами, то здається, я б не зміг так швидко допомагати військовим. На сьогодні це вдається значно важче. А на рахунок місцевої влади, вони допомагали один раз. Коли бійцям потрібні були буржуйки. Мені написав посадовець із Попасної та запропонував свою допомогу. Я, звісно, погодився і через деякий час ми отримали п'ять штук.
Каже, що волонтерство має достатньо позитивних та негативних сторін для того, хто цим займається.
- У мене з’явилося багато нових, гарних знайомств. Усвідомлюю, що займають тією справою, яка приносить користь іншим та головне - пришвидшує перемогу України. Також постійна зайнятість відволікає від поганих думок. Але є й інша сторона цього. Часто засмучує той факт, коли людина, мінімально, не хоче зробити репост допису в соц.мережах про необхідний збір. Тобто це займає кілька секунд та може дуже сильно допомогти пришвидшити надання допомоги військовим. Важко розуміти, що річ, яку я зараз тримаю в руках, завтра буде на лінії фронту у бійця ЗСУ. Шкода хлопців, які помирають за Батьківщину. Часто такі думки тиснуть морально.
Олександр думав взяти паузу та відпочити від волонтерства. Але обов’язок перед військовими, та головне перед собою, не дає це зробити.
- Маю велику мотивацію продовжувати волонтерити. У мене є знайомі з декількох підрозділів, яким я допомагаю на постійній основі. Дуже не хочеться покидати їх. Були думки відпочити. Але потім я зрозумів, що це не та справа, яку можна було б зупиняти. Та не той для цього час. В армії України постійно виникає все більше потреб, а я хочу бути корисним, тому відклав відпочинок на день нашої перемоги.
У планах волонтера - шукати можливості для допомоги ЗСУ та намагатися збільшувати масштаби зборів. Після перемоги він мріє повернутися до Попасної, відновлювати місто та має бажання висвітлювати це у соціальних мережах для своєї аудиторії.
