На окупованих територіях Луганської і Донецької областей росіяни задіюють усі види медіа для ведення пропаганди. Популярними є друковані, наприклад, газети. Так звана “влада” не шкодує коштів на “роздатковий” матеріал. Ба більше, ініціює створення нового. Майже кожен населений пункт, зокрема новоокупований, має свою пресу. Її вигідність зрозуміла – доступність для всіх і всюди. Адже не по всій т.зв “ЛНР”/”ДНР” є зв’язок та інтернет.
Журналістка ТРИБУН з’ясувала, які газети розповсюджують на Луганщині та Донеччині, про що пишуть окупаційні ЗМІ та чому їх слід вважати пропагандистськими.
“Вестники” новоокупованих територій
Після окупації населених пунктів росіяни насамперед беруть під свій контроль інформаційний простір. Так відбулося і у період повномасштабного вторгнення. На новоокупованих у 2022 році територіях з’явилися газети-“вестники”: “Станично-Луганский вестник”, “Старобельский вестник”, “Сватовский вестник”, “Вестник Северодонецка” тощо.
Засновником цієї серії є “государственное унитарное предприятие (ГУП) «ЛНР» «Луганьмедиа»”. За даними “Федеральной службы по надзору в сфере связи, информационных технологий и массовых коммуникаций”, усі ці видання зареєстровані 1 червня 2023 року. Наразі випуск і розповсюдження газет триває, крім “Кременского вестника” і “Вестника Рубежного”. Їхня діяльність призупинена 1 січня 2024 року. А ось відомостей про “Попаснянский вестник” немає. Лише відомо, що його друкували у 2022 році. Ймовірно, нових номерів не було.
Про що ж пишуть “вестники”?
Теми, які порушуються у газетах, - однакові. Наприклад, надання послуг мешканцям окупованих територій, плани на майбутнє разом з Росією, регіональні та місцеві новини, досягнення т.зв “ЛНР”. Але найголовніші меседжі - велич і підтримка РФ, результати необхідного “визволення” від українського режиму.
“Луганьмедиа” 5 серпня 2022 року під час повідомлення про випуск нової газети у Старобільському районі - “Старобельский вестник” - зазначило, що “читатели смогут вовремя узнать о событиях, происходящих в городе, районе и в Республике в целом. Пришло время правды”.
Так звана адміністрація Новопсковського округу “ЛНР” 29 липня 2022 року теж радісно повідомила жителям про друк газети “Новопсковский вестник”.
А ось історія окупаційного “Попаснянского вестника” є не менш цікавою. Його головним редактором виявився колишній журналіст редакції “Попаснянський вісник”, пропагандист і колаборант Володимир Заруба. Про це оголосило 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях - м. Сєвєродонецьк.
У газеті “редактор розповсюджував неправдиву інформацію про нібито обстріли міста підрозділами ЗСУ. Він пропагував проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Луганщини та агітував за перехід системи освіти на стандарти рф”.
Щодо сьогодення - “вестники” використовують для агітації жителів в участі президентських виборів у Росії. У випусках друкуються заклики та російська символіка.
Редактор газети “Сватовский вестник” Сергій Кривонос у пропагандистському ролику сказав, що “мы находимся накануне выборов. Выборов будущего – победного будущего, в этом я не сомневаюсь. Мы выстояли в 1941. Мы отстояли право на русский язык в 2014. Мы возвратились в большую страну в 2022 году. Только от нас зависит, какие стихи будут писать поэты в грядущем”.
Окупанти активно займаються розповсюдженням газет. Райони отримують близько 10 000 екземплярів щотижня.
“Республика” – перша і найчитаніша газета в “ЛНР”
Вона була створена 12 лютого 2015 року. Нещодавно редакція святкувала 9-ту річницю виходу першого номера. У Реєстрі “Федеральной службы по надзору в сфере связи, информационных технологий и массовых коммуникаций” датою реєстрації вважається 13 червня 2023 року, як і більшість видань т.зв. “ЛНР”.
“Республика” інформує жителів так званої “ЛНР” про актуальні новини, надає репортажі з місця подій. Охоплює різні сфери життя: культура, спорт, медицина, поезія, бойові дії. Ключовими темами є події фронтового та мирного життя, так званої “СВО”.
Наприклад, у випуску №5 від 15 лютого 2024 року більшість статей присвячені підтримці Росії, висвітленню новин, пов'язаних з війною, налагодженням життя в т.зв. “ЛНР”. Не обійшлося і без текстів, в яких звинувачують українську армію у вбивстві цивільних людей на окупованих територіях.
Пропаганда простежується у заголовках, лозунгах, кольорах, символіці і, звісно, у “правильно” написаних матеріалах.
Тираж газети 75 000 екземплярів. Вона випускається щотижня та безкоштовно розповсюджуються по всіх районах “республіки”, зокрема і на новоокупованих територіях.
“Боевое знамя Донбасса”: що читають у т.зв. “ДНР”
Газета є яскравим прикладом російської пропаганди. Вона була заснована у 2014 році. Інформаційний портал “Офицеры России” зазначає, що “была изданием первого армейского корпуса народной милиции ДНР. С началом СВО газета получила статус общероссийского печатного издания…”.
“За Родину! За русских! За Донбасс!” - лозунг розміщено на першій сторінці газети. Його можна вважати описом всього, про що йде мова у виданні. Проте є й рубрики: “Ситуация на фронте”, “Официально”, “Донбасс”, “СВО”, “Росгвардия”, “Защитники Отечества”, “Боевая подготовка”, “Техника и вооружение”, “Судьба человека”, “История”, “На привале”.
У випуску №6 від 13 лютого 2024 року крім висвітлення подій на фронті, історій ветеранів “СВО”, приділено увагу президентским виборам у Росії та пишеться про українських військовополонених.
“Боевое знамя Донбасса” має тираж 75 000 екземплярів і щотижня випускається в окупованому Донецьку.
Отже, хоч газети вже й не користуються великим попитом, не є цікавими для молоді, проте на окупованих територіях Луганської і Донецької областей вони є чи не єдиним джерелом інформації.
Оскільки не у всіх населених пунктах, які перебувають під російським контролем, є зв’язок або інтернет, жителям доставляються саме друковані засоби масової інформації.
Для окупаційної влади розповсюдження газет вигідне. У такий спосіб місцеві отримують інформацію лише з одного джерела, не мають можливості її перевірити або дізнатися з інших ресурсів. Ці умови є ідеальними для впливу російської пропаганди та орієнтування людей на життя у “республіках” і РФ.
Авторка: Юлія Канзеба
