Володимир Дубров народився у Харкові та згодом його родина переїхала до Рубіжного, яке чоловік нині вважає рідним. У місті він заробляв на життя продажем сувенірів, а паралельно розвивався у захопленні свого життя — мистецтві фотографії.
Виданню ТРИБУН Володимир Дубров розповів про мету створення бізнесу, перешкоди у його відновленні та фотографування – як спосіб відпочинку.
“Рубіжне мені подобалося за компактність та затишок. Природа, річка, чиста вода, свіжі продукти харчування із навколишніх сіл. Для дітей це також гарне місце для життя, адже вони мали купу друзів та велику територію для забав”, – з теплом каже чоловік.
Хобі – фотографія
Володимир має багато фото Рубіжного та навколишніх міст, які нині щемко відгукуються в серцях переселенців та біженців з Луганщини, розкиданих по всьому світу, маючи лише спогади про втрачений дім. Чоловік розповів як починав фотографувати.
“Почав після школи. Фотографував та намагався на цьому заробляти. Взяв фокус на архітектурі та природі, бо з людьми мені доволі важко працювати. Пам’ятаю, коли перейшов на цифрові знімки, це було справжнім полегшенням, бо не треба вже було залежати від фотолабораторії. Фото для мене – засіб зняття стресу”, – стверджує Дубров.
Спочатку фотограф знімав на плівковий “Зеніт”, далі – “Canon”, а з часом назбирав грошей на придбав цифровий “Olympus”.
“Мій цифровий фотоапарат був одним із перших, який дозволив робити знімки у гарній якості. Також я намагався зробити хобі своєю роботою. Але, на жаль, не вдалося. Бо це доволі важка праця, чесно кажучи – посміхається Володимир – у мене економічна освіта та я трохи працював у бізнесі”.
Почав фотографувати чоловік для себе, а після того, як став викладати світлини у соціальні мережі,побачив позитивний відгук від користувачів.
Тоді я зрозумів, що рухаюся у правильному напрямку, не дарма цим займаюся та витрачаю багато часу
Володимир додає, що його знімки більше резонансу викликали до вторгнення, ніж після. Але й зараз люди не уникають перегляду фото рідних міст, які залишилися далеко від них.
“Деякі світлини набирали близько 200 коментарів. Це приємно. Я завжди намагався шукати унікальні місця для фотографування. Не ті, які б знали всі. Хотів незвичайно піднести фото аудиторії. А саме для того, щоб вони змогли подумати звідкіля була зроблена світлина та на яку місцевість направлений кадр”, – розповідає чоловік.
У фотографів є поняття “Золотий час” та “Блакитний час”.
“Якщо я хочу зробити знімок який би захоплював людину та змусив затриматися – його треба робити у режимний час. Золотий – це світанок та захід сонця. А ще є Блакитний – до заходу та після нього, коли все ще залишається блакить на небі. Сонце – це надзвичайний інструмент і якщо правильно його використати, може вийти неймовірне фото”, – каже Володимир Дубров.
В архіві фотографа є знімки з висоти пташиного польоту, які він робив за допомогою дрону.
“Дроном ти можеш побачити більше та цікавіше. Піднятися над землею та подивитися на звичайні місця під зовсім іншим кутом. Всі ті озера, стежки, поля та їх вигини відкриваються по-новому. Це момент, який зачаровує. Луганщина та її ліси особливо, я вважаю одним із найгарніших місць у всій Україні”
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Володимир із сім’єю виїхав до Чернівецької області та каже, що також намагається фотографувати, але відчуває брак гарних для фото місць.
“Я підробляю кур’єром та іноді виїжджаю по області з замовленням та, якщо є можливість,роблю там знімки. Можу сказати, що тут відрізняються ліси. На Луганщині зовсім інші – більш густі. А тут височенні буки, верхівки яких закривають валу кущів поміж дерев і ти можеш доволі далеко бачити наперед. До речі, смішні ситуації виходять, коли я викладаю фото з Чернівців, а жителі цієї області починають запитувати де знаходяться ці місця. Я і думаю “Хто тут народився, я чи ви?”Мене це дивує”, – сміється та розповідає фотограф.
Бізнес – виробництво сувенірів
“У мене було двоє маленьких дітей, яких треба було годувати. Тож я почав свою невелику справу. Орендував місце у магазині “Лідер” в Рубіжному, де потроху почав друкувати принти на одязі, чашках та магнітах. Намагався робити це якісно, і через те клієнти думали, що я працюю вже декілька років. Хоча тоді я тільки починав. Згодом бізнес все більше почав рости, я друкував продукцію й на інші області. Також виконував замовлення й для навчальних закладів. Люди мені довіряли”, – говорить Володимир.
Бізнес чоловіка пропрацював близько 10 років, як почалося вторгнення у 2022 році.
Забрали котів, дітей та виїхали із міста. Відновити бізнес зараз немає можливості. Грантові програми для відновлення бізнесу є, але важко їх отримати, бо серед умов – наявність команди, якої у мене немає. Я не можу взяти на роботу працівників, бо й сам не знаю як піде бізнес та чи зможу я його витягнути. Для цього потрібен час.
Володимир каже, що його бізнес працює від задоволених клієнтів. Це і є ще однією проблемою у відновленні своєї справи.
“У мене більшість клієнтської бази складалася із мешканців сходу України. Половина з яких виїхала або не виходить на зв’язок. А щоб з нуля починати справу, потрібна фінансова подушка безпеки. На рік мабуть. Поки назбираються клієнти. Чи вийде відновлення? Подивимось”, – зізнається чоловік.
“Хочеться повернутися”, – говорить Володимир Дубров про домівку у Рубіжному. Але, каже, що магазину, місце у якому він орендував для бізнесу – вже немає. Як і дому.
Читайте також: “Моя сторінка про Донбас перетворилася у некролог знищених міст”, – художник із Сєвєродонецька
