Неподалік від міста Голубівка (55 кілометрів від Луганська) є унікальний об’єкт історичної залізничної інфраструктури – залізничний арковий міст-віадук. Це унікальна магістраль, що працювала свого часу 30 років, а нині є спадщиною нашої області.
Видання ТРИБУН зібрало усі відомі факти та фотографії про цей таємничий віадук Луганщини.
Через бурхливий розвиток у регіоні на початку ХХ століття промисловості і торгівлі виникла потреба поєднати Луганськ та навколишні рудники з іншими містами залізною дорогою. У вересні 1911 року була побудована перша черга Північно-Донецької залізниці – лінія Яма (нині – Сіверськ) – Родакове, що з’єднала край найкоротшим шляхом з рядом населених пунктів, розташованих в межах пролягання Московсько-Києво-Воронезької, Південно-Східної та Південної магістралей. Унікальний для Луганщини об’єкт був зведений неподалік робітничих селищ Голубівське і Каменувате (нині — Донецьке).
Рельєф місцевості по якій прокладали залізницю був складним для будівництва. Через економічну недоцільність споруджувати насип для перетину дороги з глибоким яром виникла потреба у будівництві віадука. Міст необхідно було звести над балкою з крутими берегами, де протікає струмок. Довжина моста склала 170 м, а його найвища точка досягає 40 м.
У результаті Північно-Донецька з'єдналася з Південною і Катерининською магістралями. На новій залізниці було збудовано 36 станцій, серед них Святогірськ, Лиман, Яма (Сіверськ), Ниркове (у селищі Ниркове), Сентянівка, Микитівка, Шипілове, Бежанівка, Родакове, тощо. Пізніше на станціях Лиман, Краматорська, Ниркове й Родакове було засновано паротягові депо (нині — локомотивні депо). Через два роки, 7 вересня 1913 року, було закінчено будівництво лінії Яма-Микитівка, і перший потяг зі станції Микитівка пішов на станцію Сіверськ. Нова магістраль стала прибутковим підприємством. У 1912 році кожна верста залізниці давала по 18 тисяч рублів дивідендів у рік.
Протягом тридцяти років міст пропускав пасажирські та товарні поїзди. У 1941 році, аби унеможливити просування німецьких ешелонів на схід, віадук був підірваний радянськими військами, щоправда це все одно не допомогло зупинити ворога. Після звільнення Луганщини в 1943 році розпочались відновлювальні роботи силами 31-го окремого мостового полку під керівництвом інженера С. Фрадкіна. Знищені арки з кам'яної кладки довелося відливати із залізобетону. У наш час добре видно лінію переходу історичних і нових опор. Повністю відновлений був лише 1949 року.
На дні балки і досі можна знайти розкидане каміння — фрагменти підірваних арок. З 2014 віадук опинився на тимчасово окупованій Росією частині Луганської області.
Автор: Олександр Кучинський
