Місто Попасна Луганської області вважається великим залізничним вузлом, який має вигідні напрямки та відіграє важливу роль у транспортній інфраструктурі регіону. Завдяки розташуванню та розвитку мережі залізничних ліній, станція забезпечувала зв’язок між різними регіонами та областями.
Журналістка ТРИБУН дізналася історію залізничного міста, як розвивалося, куди курсували перші потяги зі станції Попасна та що сталося із залізничною артерією у період війни
Як утворилася Попасна: звідки походить назва
Перші поселення на території сучасного міста мають своє коріння з мідної та бронзової доби, про що свідчать археологічні пам'ятки у вигляді курганних поховань.
Одну із версій походження назви міста пов’язують із Чумацьким шляхом. Нібито на цій території зупинялися чумаки, щоб відпочити та пасти худобу. Через це вони й називали ці місця “попас” - Попасна.
А ось друга версія свідчить, що місцевість називали Попів Яр. У 1660 році тут пролягав секретний козацький шлях з Січі Запорозької на Дон. Неподалік села Надєждіно розташовувалася найголовніша “станція” із запасами продовольства. За розпорядженням Коша Запорозького зберігали у цій місцевості Ікону святителя Миколая Чудотворця. Оскільки при іконі проживав священник, то балку і назвали Попів Яр/
Неодноразово територію називали по різному. Так, у виданні “Екатеринославська губернія с Таганрогским градоначальством. Список населенних міст” зазначається, що наприкінці XVIII століття її перейменували на “Пустошь Попасная”, а у 1795 році - “деревня Надеждина”. Проте у деяких джерелах згадується назва “Калиновое”.
Протягом років з’явилося декілька поселень, серед яких Кленове, що стало важливим історичним центром міста, бо на його околицях побудували залізничну станцію. Пізніше вона перетворилася на місто Попасна, об’єднавши всі невеликі поселення навколо.
Нових обертів історія міста набула від 1870-х років з будівництвом Донецької кам’яновугільної залізниці. Вже у 1878 році з Попасної у бік Дебальцевого та Краматорська курсували потяги. Згодом побудували паровозне депо, залізничний вокзал та пристанційні склади.
Завдяки розвитку залізничної галузі у селище прибувало дедалі більше людей. На початку 20 століття кількість мешканців зросла до 6 тисяч, а Попасна стала великим залізничним вузлом.
Відкриття станції та вокзалу: чому стали популярними
Станцію у Попасній відкрили 1 грудня 1878 року. У 1893 році збудували вокзал, який обслуговував пасажирів. Хоч його з часом ремонтували та реконструйовували, проте архітектурний стиль не змінився і будівля збереглася до 2022 року, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Попаснянський вокзал має не тільки промислову та історичну, а й культурну цінність. Станція “Попасна” згадувалася у романі Ільфа та Петрова “12 стільців”, у 22-ому розділі йшлося про те, як герой втік з її перону з чайником окропу.
“Позвольте, а где же отец Федор? Где стриженый священник церкви Фрола и Лавра? Он, кажется, собирался пойти на Виноградную улицу, в дом №34, к гражданину Брунсу? Где же этот кладоискатель в образе ангела и заклятый враг Ипполита Матвеевича Воробьянинова, дежурящего ныне в темном коридоре у несгораемого шкафа? Исчез отец Федор. Завертела его нелегкая. Говорят, что видели его на станции Попасная, Донецких дорог. Бежал он по перрону с чайником кипятку”
У 2018 році цей факт привернув увагу організаторів фестивалю “З країни в Україну”. У межах його проведення вони вирішили встановити на будівлі вокзалу історико-літературний пам’ятник “Історичний кип’ятильник”.
На жаль, внаслідок бойових дій у 2022 році та потужних обстрілів вокзалу російськими військами, будівля і пам’ятник зруйновані.
Перші потяги зі станції Попасна: напрямки курсування
Залізнична станція Попасна була провідною та мала багато розв’язок. Через неї постійно здійснювали перевезення вугілля та інших вантажів. Наприклад, оборот вагонів на добу становив 3500-4800, а одночасно працювало від 4 до 6 маневрових паротягів.
“Станція Попасна посідала одне з перших місць на дорозі, поступаючись тільки станції Авдіївка. Вона була другою по вантажообігу. Інфраструктурно поєднувала 3 головні залізничні лінії промислового поясу Донеччини та Луганщини - Бахмут, Лисичанськ, Попасна. Далі була лінія на Москву і також протягнули на Куп’янськ, в Україну. Це був дуже важливий залізничний хаб, який поєднував промисловий Донбас, а саме індустріальну серцевину, з центрами імперій та аграрними регіонами Луганської області та України в цілому”, - прокоментував Олександр Набока, доктор історичних наук, дослідник історії Луганського краю
Якщо у 1878 році перші потяги з Попасної прямували до Дебальцевого, Краматорська, а через рік - до Лисичанська, то у 1895 році вже використовувалася ділянка Лисичанськ - Сватове - Куп’янськ.
Постійний та доволі швидкий розвиток призвів до будівництва основного депо на 12 паровозів і малих майстерень. З’являлися і резервні депо у Первомайську та інших населених пунктах.
Великим залізничним вузлом Попасна стала до 1906 року. Її вантажообіг складав 1 мільйон вагонів на рік, оскільки у 1910-1913 роках активно розвивалась промисловість Донбасу та збільшувалося відправлення палива та металу. Згодом з'явилися більш потужні паротяги та вагони, прокладалися другі шляхи, розвивалися транспортні служби.
Разом з тим у Попасній тривало будівництво двох заводів силікатної цегли, парового млина. З Польщі евакуювали склозавод, який випускав лампове скло, чайні склянки, аптекарський посуд. Це позитивно вплинуло на появу нових робочих місць.
Загалом у селищі Попасна тоді проживало приблизно 6000 осіб. Працювало не більше 20 торгових точок. Проте існували проблеми з лікарнями та навчанням дітей, бо двокласне залізничне училище та земська початкова школа не охоплювали всіх учнів.
Як вплинули роки революції та війни на залізничне місто
Попасна зазнала змін протягом революційних подій. Тут господарювали більшовики, німці, війська гетьмана Скоропадського. Станція потрапляла під контроль армії УНР, махновців, денікінців.
У роки Першої світової війни реконструювали Попаснянське депо, звели новий цех для ремонту та обслуговування магістральних паровозів. У 1933 році розпочалося будівництво першого на Донбасі спеціалізованого вагоноремонтного заводу, який став відомий як Попаснянський вагоноремонтний завод.
Після війни Попасна розвивалися ще більше. Налагодилася торгівля у державних крамницях, відкрилася залізнична поліклініка, запрацювали школи, в яких навчалося понад тисяча дітей. Ба більше, можна було здобути професійну освіту у школі фабрично-заводського учнівства, яка діяла на базі паровозного депо.
Будували й культурні об’єкти, наприклад, у 1923 році - робочі клуби, бібліотеки, а у 1928 році - Палац культури залізничників. У 1932 році випускалася газета “Прапор залізничника”, яка виконувала функції органу господарського та профспілкового керівництва району, а потім і відділення дороги.
Так, Попасна як залізничний вузол набувала вагомого значення, збільшувалися перевезення вантажів, тому це потребувало постійного розширення шляхів.
Проте в історії селища після цих змін є і чорні сторінки, пов’язані зі смертю понад 400 мешканців у часи Голодомору.
Визначною подією для селища і станції Попасна стало надання статусу міста районного підпорядкування 24 жовтня 1938 року. Надалі розвивалася інфраструктура, побудували хлібзавод «Коровай», з’являлися місця відпочинку - парки, літні кінотеатри, стадіон, читальні зали тощо.
Під час Другої світової війни Попасна перебувала під окупацією, через що місто та залізничний вузол зазнали руйнувань. Після звільнення, 3 вересня 1943 року, насамперед розчищали та ремонтували залізничні лінії. І майже одразу запустили ешелони на фронт, вагони з продовольством. На відновлювальні роботи залізничники у вільний час витрачали не менше 100 додаткових годин. Цього ж року у Попасній побудували завод металовиробів.
Післявоєнний час - доба відбудови та відновлення. У місті з’явилися швейна фабрика, заводи продтоварів та переробки молока, хлібопекарський комбінат, що стали важливими складовими відновлення економіки. Для дозвілля та проведення різних заходів у 1953 році відкрили Палац культури вагоноремонтного заводу.
Розвиток залізничної сфери продовжувався неперервно. Так, у 1965 році паротяги були замінені на теплотяги. У вагоноремонтного заводу з'явився вокзал Попасна-2. До речі, у 1980-90-х роках тривала реконструкція цього заводу, станцій і вагонного депо.
Поступово відбувалися зміни. На жаль, згодом деякі об’єкти були закриті. Але попри всі складнощі історичних часів, залізниця працювала безупинно, усі роботи на ній виконувалися завжди та вчасно. До 2014 року Попасна жила спокійним та розміреним життям.
Початок російсько-української війни: зміни на залізниці у Попасній
Війна у Попасній розпочалося у 2014 році. У період з 22 травня до 22 липня 2014 року місто перебувало під окупацією незаконних збройних формувань за підтримки сил Російської Федерації.
Українська війська звільнили Попасну 22 липня 2014 року. Проте у наступні роки російські окупанти постійно обстрілювали місто, околиці та позиції Збройних сил України. Вони не залишали ідею захопити територію, тому час від часу тривали бої.
Бойові дії, обстріли, розташування Попасної на лінії фронту, окупація деяких населених пунктів Луганської та Донецької областей - усе це вплинуло на роботу залізниці. Її обсяги значно зменшилися.
У коментарі для Попасна.City від 2020 року Олександр Сеньків, начальник залізничної станції Попасна, зазначив, що “поток поездов через станцию прекратился 20 июля 2014 года – в этот день последний состав отправился до Дебальцево. В период с июля 2014 года и по 2018 год на территории станции зафиксировано около 60 попаданий снарядов”.
Навесні 2015 року робота на залізниці поступово відновлювалася. Але рух потягів на окуповані території був заборонений. За словами начальника залізничної станції, “вместо Дебальцево поездопотоки перенаправили в сторону станций Северск и Лимана, уголь на станцию Светлодарское пошел вместо станции Углегорск через станцию Попасная”.
У пасажирському сполученні також відбулися зміни. З 2014 року забезпечувалося лише приміське до станцій Сіверськ та Сватове. З 2020 року на нічному експресі Київ - Лисичанськ можна було доїхати до Попасної. А ось 18 грудня 2021 року запустили «Слобожанський експрес» за маршрутом Попасна - Харків.
Повномасштабне вторгнення. Знищення залізничного міста
У перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Попасній точилися активні бойові дії. Російська війська щодня штурмували та щільно обстрілювали місто з різних видів озброєння, зокрема з авіації. Через це населений пункт повністю зруйнований та знищений. Зокрема, перебиті та заміновані усі залізничні шляхи.
Попасна окупована з 8 травня 2022 року й донині.
