Аліна Агєєва зі Слов’янська захопилася фотографією ще в 2009 році. Попри війну та евакуацію, вона повернулася додому та наразі офіційно працює в прифронтовому місті на Донеччині.
Про свою діяльність дівчина розповіла кореспондентці ТРИБУН.
Пані Аліна народилася та виросла в Слов'янську. За фахом вона – викладачка іноземної мови та зарубіжної літератури, але за освітою ніколи не працювала. У 2009 році дівчина захопилася фотографією та продовжує займатися улюбленою справою.
“У 2009 році я вперше взяла фотоапарат до рук. У 9 класі почала фотографувати однокласниць та знайомих. Перші кілька років я просто цим захоплювалася, мені було цікаво. А в 11 класі заробила свої перші 60 гривень на фотосесії. Коли навчалася у вузі, фотографія теж була присутня в моєму житті, але як хобі”, – розповіла Аліна Агєєва.
У 2014 році вона виїхала зі Слов'янська та повернулася вже після звільнення міста українськими захисниками. Саме тоді фотографування стало основним видом діяльності дівчини.
Коли розпочалася нова фаза війни, в 2022 році, пані Аліна не збиралася виїжджати з міста.
“У перші місяці вторгнення росіяни сильніше обстрілювали великі міста України, а в Слов’янську тим часом було більш-менш спокійно. Коли їх відігнали від Київщини, вже тоді вони почали активізуватися на сході”, – згадує фотографиня.
У квітні 2022 року, коли захопили Ізюм, Аліна Агєєва разом з родиною все ж виїхала з міста, а в травні 2023 року, після звільнення Лиману та Святогірська, повернулася додому.
Наразі в Слов'янську є найрізноманітніші запити, тому дівчина займається сімейними та індивідуальними зйомками, також фотографує весілля, вінчання, хрещення. Інколи клієнти замовляють предметні зйомки, наприклад, для магазинів. Також звертаються за контент-зйомками. Але не так часто, як у великих містах. Адже, на думку пані Аліни, підприємці ще не дуже вміють користуватися цим інструментом для ведення бізнесу.
Пані Аліна порівнює роботу в невеличкому місті та в Києві, та зазначає, що в столиці фотографи більш нішеві. Тобто там кожен обирає, що йому подобається знімати найбільше, й працює в більш вузькому напрямку.
Фотографиня зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення змінилися запити клієнтів. Якщо раніше попитом користувалися індивідуальні зйомки, то тепер це, здебільшого, сімейні та love story.
Улюблених локацій для фото у пані Аліни немає, але найбільше їй подобається фотографувати на природі.
“Якісь місця були в окупації і наразі там небезпечно, в якісь місця – прилітало. Тому вибір локацій для зйомок наразі дуже обмежений. Але мені найбільше подобається знімати на природі, на заході сонця. В нас дуже класна природа. І, коли я жила в Києві, мені її дуже бракувало. А зараз мені не вистачає гарних вуличних локацій”, – розповіла фотографиня.
Знімає дівчина також у студіях. Але їх у Слов'янську залишилося не так багато, як було до повномасштабного вторгнення.
“Для мене важливо, щоб змінювалася картинка і нічого не набридало. Так, незабаром вже почнеться сезон фото в студіях і я буду чекати весну, щоб фотографувати на вулиці. І навпаки, коли багато працюю на одних і тих самих локаціях на природі – хочу повернутися в студію”, – зазначає Аліна Агєєва.
За словами фотографині, з початком повномасштабного вторгнення побільшало зйомок з військовими. Адже Слов'янськ – прифронтове місто, там багато військових, до яких часто приїжджають рідні.
Життя триває, попри війну. І люди хочуть закарбувати в пам’яті моменти, коли вони разом. А я їм у цьому допомагаю.
Чоловіки-військові, за спостереженнями пані Аліни, відрізняються оптимізмом.
“я навіть не знаю, звідки він у них. Але, мабуть, тільки з позитивним настроєм можна впоратися з їх роботою та відповідальністю, яка на них покладена”, – зазначила фотографиня.
Військові дівчата найчастіше фотографуються просто для себе, щоб нагадати собі, які вони жіночні та красиві.
“Вони з радістю роблять для себе макіяж та зачіску, щоб, вийшовши з “нуля”, знов відчути себе гарними, доглянути та, загалом, нагадати собі: “Я – жінка!”. Фотосесія – це віддушина для них. Майже завжди в дівчат присутній один образ у білизні”, – розповіла фотографиня про особливості зйомок з військовими.
Пані Аліна зазначила, що пам’ятає кожну свою зйомку в деталях – який був день та в якому настрої були клієнти. Але є фотосесії, які їй запам’яталися особливо. Це, наприклад, розпис військових, який вона знімала в Генштабі ЗСУ. Розписував тоді молодят Валерій Залужний.
“Були й не дуже приємні моменти в роботі. Одна жінка розклеювала листівки за те, що їй не сподобалися фотографії і я відмовилась повертати кошти за свою роботу. Вона підходила до людей на вулиці та розказувала їм це”, – поділилася дівчина.
Фотографиня дуже часто роздумує про майбутнє та сподівається, що їй не доведеться більше виїжджати з рідного міста.
“Мрію про стабільне та мирне життя. Воно й так було в нас мінливе, починаючи з 2014 року. Потім, начебто, трішки нормалізувалося. І ось я нарешті стала дорослою, займаюсь улюбленою справою. Але тут коронавірус… Потім ситуація більш-менш стабілізувалася і тут знов вторгнення росіян. Час іде, хочеться реалізувати себе, багато чого зробити. Дуже люблю подорожувати. Це моє хоббі та віддушина. Намагаюсь мандрувати навіть під час війни”, – розповіла дівчина.
Життя в Слов’янську триває, як зазначила пані Аліна, хоч і не на повну силу. Не вистачає походів у кіно, симпатичних кафе, які закрилися через загострення війни. На її думку, треба хоча б інколи, за можливості, виїжджати з прифронтових міст, щоб не забувати, що таке життя в цивілізації.
“Життя на мінімалках”, – так описує ситуацію в Слов'янську дівчина.
Але все ж, попри війну, в місті поступово відкриваються нові заклади харчування, спортивні секції, тощо. І це дуже добре впливає на настрої місцевих, адже, за словами пані Аліни, окрім роботи треба чимось займатися, щоб відволікати себе від поганих думок.
Хочу, щоб усі люди були фізично та ментально здорові. Адже ми вже забули, що таке спокійне, мирне життя.
Читайте також: “Мрію показати дітям парк Щербакова, Кальміус та троянди”, – фотографиня з Донецька
