Катерина Сафонова народилася в Донецьку, а з початком війни їй довелося пожити на Харківщині, Полтавщині та деякий час за кордоном. Її чоловік вже понад 10 років захищає Батьківщину, а жінка займається фотографією.
Донеччанка розповіла кореспондентці ТРИБУН про свою творчість та про те, що її мотивує.
Навчалась пані Катерина в школі № 62, після її закінчення поїхала на навчання в Харків. Та все одно згодом повернулася в рідний Донецьк. Там працювала в салоні краси, а пізніше – в магазині косметики.
“Потім вийшла заміж і з подіями 2014 року переїхала в місто Чугуїв, де служив мій чоловік. У березні того року, коли я була на 9 місяці вагітності, він вже обороняв кордон Харківської області. Згодом була оголошена Антитерористична операція, згодом – Операція обʼєднаних сил, і мій чоловік з перших днів був їх учасником”, – розповіла жінка.
До повномасштабного вторгнення вони жили в Чугуєві, та події 24 лютого 2024 року знов нагадали про війну. Місто почали обстрілювати одне з перших.
“Страх, відчай. Це те, що я відчувала того дня. Хвилювалася за чоловіка, адже на той момент він знову був на кордоні. І все як в жахітті… Пробули трішки в підвалі школи, потім поїхали до батьків у Донецьку область. Але згодом перебування там стало небезпечним і ми поїхали на захід України. Страшна і довга була дорога! Потім склалось так, що ми виїхали в Італію, де прожили пів року. Але дуже сумували за татом і тому прийняли рішення повернутися в Україну”, – згадує донеччанка.
Приїхали вони в Лубни Полтавської області. Обрали саме цей регіон, за словами пані Катерини, щоб бути неподалік від Харківщини, де несе службу чоловік.
В Італії я зрозуміла, що треба вчитися жити по-новому. Купила там фотоапарат та повернулась із новими силами робити нову себе, нову сторінку свого життя. Так і почала фотографувати!
Перші світлини переселенки були зроблені в Лубнах. Вона зізнається , що спочатку не вірила в себе, що в неї все вийде.
“Але стан тоді був такий, що я не могла дозволити собі здатися так швидко. Спочатку робила безкоштовні зйомки, потім майже рік я фотографувала за 500 грн, бо так і не вірила в себе. Потім почала отримувати все більше і більше замовлень і задоволення від того, чим займаюсь. Я навчалася сама за допомогою онлайн-курсів і, думаю, це дало результат”, – поділилася пані Катерина.
Жінка каже, що її найголовнішим мотиватором є чоловік.
Він захищає нас, а я хочу бути тилом. Щоб бути сильною, мені треба розвиватися, рухатися вперед. Моя робота – це мій двигун!
Крім того, що донеччанка дарує незабутні моменти людям, вона також збирає гроші на Збройні сили через донати за зйомки. Жінка зазначила, що це теж її мотивує, адже таким чином вона може бути дотичною до боротьби з ворогом.
Мріє Катерина Сафонова про мир для наступних поколінь, а також хоче показати своїм дітям рідний Донецьк.
“Моя мрія, напевно, як і у всіх. І це не перемога, бо багато хто вже не повернеться з війни, і, думаю, не повернеться до рідних стін. А просто мир для наступних поколінь! У мене є ще одна мрія, та не знаю, чи здійсниться вона. Це показати своїм дітям Донецьк. Мій двір, мою кімнату, рідну школу”, – поділилася переселенка.
Жінка зазначає, що найбільше в Донецьку вона обожнювала парк Щербакова та річку Кальміус. А також місто асоціюється в неї із неймовірними та такими особливими трояндами, які квітнули повсюди!
“Наш Донецьк був дійсно гарним. І там так само любили Україну, хоч і на російський мові. Я дуже пишаюся тим, що народилася саме в цьому місті!”, – підсумувала пані Катерина.
