16 березня виповнюється річниця від дня народження Христі Алчевської – української письменниці, драматургині, поетеси та вчительки, яка присвятила своє життя розвитку освіти та культури.
Про це нагадує ТРИБУН.
Алчевська народилася 1882 року в Харкові в родині відомих громадських діячів. Її батько, Олексій Алчевський, був підприємцем і меценатом, а мати, Христина Алчевська, – знаною просвітницею. Вже з дитинства Христя захоплювалася літературою, видавала рукописний журнал і згодом стала однією з помітних постатей українського культурного руху.
З 1903 року працювала в недільній школі своєї матері, де, попри загальну заборону, читала учням українські книжки. Водночас вона робила перші кроки в активістській діяльності, спробувала створити український жіночий гурток.
У 1905 році надіслала до редакції київської газети "Боротьба" революційний марш, що починався словами "Гей, на бій, за нами встануть". Рукопис потрапив до жандармерії, а до харківської квартири Алчевських прийшли з обшуком, однак нічого не знайшли.
Того ж року вона дебютувала в газеті "Хлібороб" поетичним зверненням "До дітей мого краю".
Христина Олексіївна працювала викладачкою української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: "Хлібороб", "Рідний край", "Громадська думка", "Літературно-науковий вісник" та інші.
Роки творчості Христини Алчевської-молодшої припадали на епоху складних соціальних потрясінь і напружених ідейно-естетичних суперечок у літературному середовищі. Її друзями та подругами за листуванням були Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Михайло Павлик, Василь Стефаник, Олександр Олесь.
У роки революції брала активну участь в організації й проведенні мітингів і страйків учнів середніх шкіл, мала зв'язки з підпіллям. Визволення народу вона пов’язувала з українізацією молоді та працювала над відновленням учнівських гуртків, що були спрямовані на формування знань з рідної мови, літератури та історії, а також на прищеплення любові до України.
Події в Східній Галичині та придушення українського руху на Наддніпрянщині переконали Алчевську в тому, що українці в Російській імперії приречені на денаціоналізацію й асиміляцію. Вона бачила порятунок у об’єднанні Східної й Західної України під зверхністю Австро-Угорщини. У 1915 році на квартирі Алчевської відновилися регулярні зібрання гуртка української молоді.
За своє життя Христя Алчевська видала 12 збірок поезії, більшість з яких українською мовою. У своїх творах вона оспівувала красу рідної землі, закликала до боротьби за свободу та прославляла українську культуру.
Читайте також: 9 міст Луганщини: історія, пояснення назв і цікаві факти
