Краєзнавчий музей Новоайдарської селищної ради і далі працює з унікальною колекцією народних костюмів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Наразі ці експонати тимчасово зберігаються у Львівській області, куди їх вивезли з Луганщини під час евакуації.
Керівниця музею Марина Провоторова розповіла ТРИБУН про створення пересувної банерної виставки, плани оцифрування колекції та боротьбу з культурними стереотипами.
Банерна виставка як альтернатива
Через недоступність основної колекції музей знайшов нестандартний спосіб презентації експонатів громаді.
"Оскільки зараз ця колекція перебуває на тимчасовому зберіганні і громада фактично не має змоги її побачити, виникла ідея створити візуалізації цих костюмів як альтернативу", — пояснює Марина Провоторова.
Банерна виставка наразі подорожує хабами для внутрішньо переміщених осіб з Луганщини. Нещодавно експозиція була представлена в Тернополі під час Лемківського фестивалю.
"Ще на цих банерах є QR-коди, за якими можна перейти за посиланням і більш детально розглянути елементи всіх строїв на Google диску. Там завантажені додаткові фотографії й опис", — розповідає керівниця музею.
Про реакцію відвідувачів у різних локаціях Марина Провоторова зазначає: "Багато хто навіть не знав, що ця колекція збережена і перевезена у безпечне місце. Зараз часто говорять про «окуповану спадщину», але саме цей випадок показує інший бік — це приклад врятованої спадщини".
Безпека колекції та майбутні плани
Колекція знаходиться у безпеці на вільній території України.
"Ми не можемо розголошувати, в якому саме закладі, але ми можемо говорити, що це Львівська область", — уточнює керівниця музею.
Затяжна війна змушує нас по-новому дивитися на роботу з колекцією.
"Спочатку, коли колекцію передали на тимчасове зберігання, ми вірили, що зовсім скоро зможемо повернути її додому. Але затяжна війна змушує думати інакше — потрібно шукати нові способи роботи з цією колекцією, адже власного постійного приміщення у нас немає", — зазначає Провоторова.
Розглядаються різні варіанти співпраці з іншими музеями.
"Спочатку була ідея передати колекцію до обласного краєзнавчого музею в Києві. Але тоді столиця теж була під великою загрозою, і не було сенсу вивозити її з Луганщини, щоб втратити вже там. Потім я спілкувалася з міською владою Чернівців — вони запропонували допомогу і можливість розмістити колекцію на базі свого обласного краєзнавчого музею. Це дуже великий музей на вулиці Кобилянської, у самому туристичному центрі міста, тож такий варіант теж розглядається", — розповідає Провоторова, додаючи: "Рішення буде прийматися вже не мною, а колегіально".
Створення копій та участь у фестивалях
Музей активно працює над створенням копій автентичних костюмів. Замовлення виконує чернівецька майстерня.
"Це не просто майстерня, а сильна громадська організація з багаторічним досвідом. Вони виготовляли костюми на замовлення філармонії та навіть для музею народного побуту під відкритим небом у Чернівцях", — характеризує партнерів Провоторова.
На 19-21 вересня заплановано участь у Мистецькому арсеналі, де будуть представлені мініатюрні копії на ляльках та два дитячі костюми на манекенах для дітей 6-7 років.
"На нашому майданчику можна буде побачити кілька відтворених строїв із автентичної колекції «Народний костюм Новоайдарщини кінця ХІХ — початку ХХ століття». Також відвідувачі зможуть погратися з ляльками, роздивитися, з яких елементів складається народний костюм, а ще — навіть зняти з ляльки одяг і знову надіти його", — описує заплановані активності керівниця.
Цільова аудиторія — діти та молодь. Крім інтерактивної частини, буде фотозона з копіями головних уборів колекції, майстер-клас з вишивки елементів узорів від Юлії Хацановської та лекція від доктора історичних наук, професора, краєзнавеця Олександра Набоки про історію народного костюма Новоайдарщини в інтерпретації, доступній дітям.
Особистий шлях до музейництва
Марина Провоторова очолила музей після припинення роботи у Муратівській гімназії, де працювала вчителем. Цікаво, що з колекцією вона познайомилася ще до призначення на посаду.
"Вийшло цікаво: вперше я писала про цю колекцію ще у своїй книзі «Луганщина для юних мандрівників», де є розділ про музеї області. Тому ця тема вже тоді була мені близька", — зазначає. жінка.
Наразі у музеї працюють три співробітники: керівниця, зберігач фондів і наукова співробітниця. Команда активно працює над залученням грантового фінансування.
"Ми намагаємося з колегами активно виходити на грантові майданчики. Наразі наша головна мета — залучити кошти для якісного оцифрування колекції, створення 3D копій і за можливості пошиття якісних копій цієї колекції", — пояснює керівниця пріоритети.
Довгострокові плани включають організацію пересувних виставок не лише в Україні, але й за кордоном в перспективі.
"Далі можна говорити вже про пересувну виставку — як в Україні, так і за кордоном. Адже в колекції є й лемківські костюми, які були б цікаві не лише українцям, а й, наприклад, жителям Польщі", — зазначає Провоторова.
Виклики сучасного музейництва
Основними викликами для краєзнавців з Луганщини Марина Провоторова називає окупацію більшості матеріально-культурної спадщини та необхідність деколонізації.
"Перша проблема в тому, що мало кому вдалося щось вивезти. А друга — зараз більшість наших колег, і не лише на окупованих територіях, стикаються з питаннями аудиту колекцій та деколонізації культурної спадщини", — підсумовує вона.
Під деколонізацією, за словами керівниці, маються на увазі системні кроки, щоб поступово відійти від радянського минулого. Адже його відбиток досі відчувається в багатьох музейних колекціях.
Цифрове майбутнє музеїв
Говорячи про майбутнє музейної справи в умовах, коли відновити заклади на окупованих територіях фізично неможливо, Марина Провоторова вважає, що вихід — у цифровізації.
"Я думаю, що вже найближчим часом ці кроки будуть реалізовані — і колеги вже над цим працюють. Йдеться про переведення у цифровий формат тих напрацювань, які вдалося зберегти на момент повномасштабного вторгнення і які ще можна відновити. Наступний крок — якісне представлення цих оцифрованих фондів на єдиному майданчику", — пояснює своє бачення.
Колекція народних костюмів стає потужним аргументом у боротьбі зі стереотипами.
"Коли я почала працювати з цією колекцією й представляла її на кількох заходах, відвідувачі часто дивувалися: вони не очікували побачити на Сході України такі вишиванки та суто українські строї. Для багатьох було відкриттям, що ми цим опікуємося і зберігаємо нашу спадщину", — підсумовує Провоторова.
Робота краєзнавчого музею Новоайдарської селищної ради показує, як культурні інституції можуть пристосовуватися до воєнних умов, зберігаючи й популяризуючи українську спадщину навіть тоді, коли основні фонди тимчасово недоступні.
А поки ви можете пройти квест на знання історії народних костюмів Луганщини ТУТ.
