Крейдяні скелі біля Новоайдара, відполіровані льодовиком мільйони років тому, сьогодні перебувають у зоні активних бойових дій. Геологічна пам'ятка, що була однією з туристичних перлин регіону, залишається недоступною для українців через російську окупацію.
Коли дивишся на фотографії Баранячих лобів, зроблені до 24 лютого 2022 року, серце стискається від болю. Білосніжні крейдяні велетні над річкою Айдар, усіяні рідкісними рослинами, занесеними до Червоної книги. Безхмарне небо над плато, де закохані пари загадували бажання. Туристичні стежки, що мали стати початком великого туристичного майбутнього для Новоайдарської громади. Але війна розбила ці мрії об крейдяну твердь, як льодовик колись розбивався об ці самі скелі.
Свідки епох: коли льодовик полірував камінь
Баранячі лоби – не просто красива назва. Це науковий термін, яким геологи називають скельні виступи корінних порід, згладжені та відполіровані рухом стародавнього льодовика. Понад 70 мільйонів років тому на місці сучасної Луганщини вирувало море. Потім прийшов льодовик – величезна крижана маса, що неухильно рухалася на південь, виорюючи м'які породи і поліруючи тверді.
Новоайдарські скелі – унікальні відслонення мергелю кампанського ярусу верхньої крейди заввишки 50 метрів. Площа геологічної пам'ятки природи місцевого значення становить лише два гектари, але їхня цінність – безмежна. Якщо подивитися на скелі з певного боку, можна побачити чотирьох величезних баранів, що стоять впритул один до одного – звідси і назва "баранячі лоби". Як не дивно, іноді зустрічається назва "кучеряві скелі". Схили, звернені в бік руху льодовика, пологі й гладкі з безліччю характерних рисок від моренного каміння. Протилежні – обривисті та нерівні, наче обрізані гігантським ножем.
Подібні геологічні утворення є в Новій Шотландії (Канада), на Скандинавському і Кольському півостровах, у Фінляндії та Карелії.
Жива крейда: коли камінь квітне
Але геологічна унікальність – не єдине, чим цінні Баранячі лоби. На крейдяних схилах сформувався унікальний рослинний покрив – представники ендемічного крейдового флористичного комплексу. Громовик донський, ранник крейдовий, бедринець каменелюбивий, головачка уральська, чебрець вапняковий – ці назви звучать як заклинання для ботаніків.
Крейдолюбна флора настільки рідкісна і вразлива, що багато видів занесені до Червоної книги України. Вони не можуть рости ніде, крім крейдяних відслонень, пристосувалися до екстремальних умов – високої інсоляції, обмеженої вологи, специфічного хімічного складу ґрунту. На Луганщині таких місць було небагато – окрім Баранячих лобів, унікальна крейдова флора охоронялася в заказнику "Крейдяні відслонення" біля Міловського.
Баранячі лоби овіяні легендами. Одна з найпопулярніших – про десятьох молодих пар, які весілля святкували біля Айдара. Але загін нагайців пробирався до єдиного броду через річку. Чоловіки прийняли бій, затримали ворога, поки підмога не підійшла. Усі десятеро загинули, а скелі, за легендою, зберегли пам'ять про їхню відвагу.
У 1993 році біля підніжжя Баранячих лобів встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору – один з двох пам'ятників у Луганській області жертвам геноциду 1933-1934 років. Білі скелі стали свідками страшної трагедії українського народу, місцем пам'яті та скорботи.
Туристична надія, що не встигла здійснитися
До повномасштабного вторгнення Баранячі лоби мали всі шанси стати туристичним магнітом Луганщини. У 2021 році обласна влада активно розробляла туристичний маршрут, який би пролягав від Сіверськодонецька до Новоайдара – всього 40 кілометрів приємної дороги степовою Луганщиною.
У 2018 році волонтери громадської організації "Кризовий медіа-центр "Сіверський Донець" разом з військовослужбовцями та небайдужими мешканцями області провели масштабне облаштування території пам'ятки. Встановили лави для відпочинку, велопарковку, облаштували майданчик для торгівлі сувенірами. Планували оглядовий майданчик та інформаційні стенди про історію та геологічну цінність скель.
Департамент економічного розвитку Луганської ОДА називав зелений туризм пріоритетним напрямком розвитку області. У 2020 році було створено туристичний паспорт регіону, що включав 606 об'єктів. Баранячі лоби посідали в ньому важливе місце.
24 лютого: коли скелі опинилися в полоні
Новоайдар було окуповано російськими військами одразу після 24 лютого. Місцеві жителі, які не встигли евакуюватися, опинилися в заручниках. Під військовий шпиталь окупанти переобладнали дитячу лікарню, у місті встановили жорсткий репресивний режим.
"Саме тоді стало зрозуміло, що ненависть росіян та їхніх посіпак розплескалась не тільки на тих хто підтримував Україну на словах, але й на все українське: на мову, на звичаї, на історію. У навчальних закладах начисто заборонили не тільки вивчення української мови як предмета навчальної програми, але й саму мову, українські пісні, вишиванки. Запрацювала каральна машина спецслужб, з'явились перші звістки про арешти новоайдарців..", — писав у спогадах Володимир Мартинов, журналіст, який пережив окупацію Новоайдара.
У вересні 2022 року в ході контрнаступу ЗСУ на Слобожанському напрямку в окупованих містах Луганщини лікарні були переповнені пораненими окупантами. 20 вересня 2022 року підрозділи Сил оборони завдали ударів по російських позиціях біля Новоайдара – було знищено близько 50 одиниць військової техніки та боєприпасів.
Але деокупації Новоайдара не сталося. Лінія фронту пройшла поблизу, містечко опинилося в зоні активних бойових дій. Баранячі лоби, які мали стати туристичною перлиною, перетворилися на недоступну територію за лінією вогню.
План дій органів виконавчої влади з відновлення деокупованих територій, затверджений Кабінетом Міністрів у грудні 2022 року, передбачає комплексний підхід: від демілітаризації та розмінування до відновлення соціальних служб та культурної інфраструктури. Але для Баранячих лобів цей процес ще попереду.
Відновлення туристичної привабливості Баранячих лобів займе час. Потрібне розмінування території, відновлення інфраструктури, повернення людей. Але найважливіше – сама пам'ятка має вціліти. Крейда міцна, але й вона не витримає прямого влучання снаряда. А унікальна флора може зникнути назавжди від одного танка, що проїде по схилу.
Читайте також: Залізниця, що створила Луганщину: індустріальна історія 1869–1917.
