У 2017 році енергетична компанія запланувала будівництво лінії електропередач Кремінська — Ювілейна, і археологічна спадщина Кремінського району опинилася під загрозою. Саме тоді розпочалися рятівні дослідження, що відкрили унікальні сторінки давньої історії Луганщини — від епохи неоліту і пізньої бронзи до середньовіччя.
Сергій Теліженко, учений секретар Інституту археології Національної академії наук України та кандидат історичних наук, народився у Луганську та з 1990 року займається вивченням археологічної спадщини регіону. Саме йому випала нагода керувати останніми великими розкопками у Кремінських лісах перед повномасштабною війною.
"Ми провели попередні обстеження і виявили, що в зону будівництва потрапляють 16 щойно виявлених археологічних об'єктів", — розповідає науковець.
У районі Білогорівки було зруйновано величезне хазарське поселення епохи середньовіччя, біля Березового, поблизу Лисичанська, виявлено кілька поселень епохи пізньої бронзи, а за вісім кілометрів на південь від Кремінної — багатошарове поселення, на якому виявлені матеріали від неоліту до середньовіччя, але основний масив належав добі пізньої бронзи (1700-1600 рр. до н.е.).
Дослідження проводилися у 2017 та 2018 роках за підтримки Охорони археологічної служби України (ОАСУ), яка входить до структури Національної академії наук. Лінія електропередач мала проходити з Лисичанська через берег Сіверського Дінця, повз Шипилівку та Білогорівку — саме там, де у 2022 році відбувалися запеклі бої за переправу. Траса переходила на лівий берег у Кремінські ліси, де у 2019 році побудували підстанцію, яку мали з'єднати з Сватовим, а далі — з Харківщиною.
Археологічна експедиція працювала одночасно на кількох ділянках: у Кремінських лісах, на лівому березі, та в районі Шипилівки-Білогорівки — на правому. Команда налічувала 8-12 осіб. Розкопки тривали з квітня, коли місцями ще лежав сніг і було прохолодно, до 19 червня — понад два місяці інтенсивної польової роботи.
Що досліджували?
Головними об'єктами досліджень стали археологічні поселення та стоянка поруч з озером Перебійне.
Найбагатшим виявилося поселення "Перебійне-1", яке переважно належить до епохи пізньої бронзи. Тут археологи виявили залишки чотирьох будинків, які мешканці викопували безпосередньо у піщанистому ґрунті під схилом прирічкової тераси. Вони мали значні розміри — близько 15-22 метрів завдовжки та 8-8,5 метрів завширшки, хоча точні параметри встановити не вдалося, оскільки конструкції частково уходили під збудовану на тому місці асфальтову дорогу.
Всередині археологи знайшли вогнища та величезну кількість матеріальних свідчень: битий керамічний посуд, численні кістки тварин, крем'яні знаряддя праці. Важливою знахідкою став цілий череп коня, фрагменти якого відправили на радіовуглецевий аналіз для точного датування пам'ятки.
Аналіз кісток тварин розповів про господарський уклад мешканців стоянки. У їхньому стаді були як домашні тварини (коні, корови, свині), так і дикі. Однак серед забитих тварин траплялися молоді особини, що нетипово для нормального ведення господарства.
"Молодих тварин майже ніде ніколи просто так не забивають. Це може вказувати на періодичну нестачу їжі, коли людям доводилося забивати приплід. Остаточні висновки будуть зроблені після завершення археозоологічного аналізу, який зараз проводиться", — пояснює Теліженко.
Крім скотарства мешканці займалися рибальством — про що свідчить знайдена луска риби.
Особливий інтерес становлять знахідки, пов'язані з металообробкою. Мешканці "Перебійного-1" вміли відливати вироби з бронзи, про що свідчать фрагменти ливарних форм та два шила.
"Мідна руда, яку плавили, ймовірно, походила з мідних родовищ Картамишу, розташованих у Попаснянському районі, досліджені свого часу експедицією під керівництвом Юрія Бровендера. На місці з неї виготовляли готові вироби", — розповідає Теліженко.
Зручне розташування біля озера приваблювало людей протягом тисячоліть: тут знайдено ознаки перебування мешканців епохи неоліту, ранньої та пізньої бронзи.
"Культурний шар досягає товщини близько двох метрів. Також виявлено одне поховання епохи середньовіччя, приблизно VII століття нашої ери", — говорить археолог.
"Перебійне-2", залишилася недослідженою, оскільки розташовувалася осторонь від траси будівництва.
"Четверта стоянка, "Перебійне-3", суттєво відрізняється від інших. Вона належить до епохи мезоліту. Тут не знайдено кераміки чи слідів господарської діяльності — виключно крем'яні вироби: пластинчасті заготовки та відщепи. Це типова стоянка давніх мисливців і збирачів", — розповідає Теліженко.
Стоянка "Перебійне-4" розташована на високій надзаплавній терасі.
"Ця пам'ятка виявилася двошаровою: тут представлені матеріали епохи пізньої бронзи та середньовіччя. Серед знахідок — майже цілий горщик (зібрано щонайменше половину посудини) та металева пряжка середньовічного періоду", — зазначає науковець.
Від малюнків до монографій
У 2018 році, коли роботи завершилися, всі знахідки були вивезені з Кремінної до Києва. Це виявилося важливим рішенням: через чотири роки регіон став зоною активних бойових дій.
Обробка матеріалів тривала майже п'ять років і завершилася лише у січні 2025 року. Всі артефакти були перемальовані, керамічні посудини склеєні, проведено антропологічний аналіз, взято зразки для радіовуглецевого датування. Сьогодні колекція знаходиться у фондах Інституту археології. Найбільше часу зайняла робота з ілюстраціями — малювання кожного фрагмента кераміки, кожного знаряддя з кременю, кістки та металу. Серед оброблених матеріалів — знаряддя праці, вироби з кістки, вироби з металу, величезна кількість битої кераміки.
Результатом багаторічної праці стануть дві фундаментальні книги: у першій буде текстова частина з науковими описами та висновками, у другій — ілюстрації, фотографії та креслення.
"Незабаром вийдуть книги з описом і малюнками артефактів, знайдених у лісах Кремінщини", — анонсує Сергій Теліженко.
Кремінські ліси досліджувалися археологами з початку 1990-х років. Тут працювали різні експедиції: у 1990 році — Луганського обласного музею під керівництвом Валерія Манька, у 1992 році — Луганського міського дитячо-культурного центру під керівництвом Юрія Гуріна. З 1994 до 2000 року Теліженко регулярно виїжджав до Кремінських лісів. А потім повернувся з командою у 2017 році. У Кремінній також працювали експедиції археологів Олексія Бритюка, Сергія Санжарова, Євгена Черниха, Олександра Приня.
"Лівий берег Дінця, на якому розташовані ці ліси, — майже безперервна череда поселень, стоянок різних часів, могильників. Дуже насичені з точки зору археології місця", — каже Теліженко.
Повномасштабна війна перетворилася на катастрофу для археологічної спадщини. Місця, де проводилися розкопки 2017-2018 років, стали полем бою у 2022-му. Саме біля переправи між Шипилівкою та Білогорівкою, де проходила траса ЛЕП та велися розкопки, російські війська неодноразово намагалися форсувати Сіверський Донець.
Проте війна іноді приносить несподівані знахідки. Один із бійців "Азову", риючи окопи у Кремінських лісах, виявив цілий глиняний горщик — імовірно, з поховання. Він передав знахідку до Дубенського музею-заповідника, звідки артефакт надійшов до Інституту археології.
"Ви уявляєте? Вони там рили окопи поблизу місця розкопок, і знайшли горщик!", — розповідає науковець. Зараз горщик у фондах Інституту археології.
Неподалік від Серебрянського лісництва розташовувалося поселення, на якому свого часу збиралося багато фрагментів гончарного посуду XVII-XVIII століття, які в свою чергу можуть дати відповідь на історію заселення регіону українським населенням. Ще одне подібне поселення розташовується на північ від поселення "Перебійне-4", його виявили працівники лісництва, які принесли фрагменти посуду. Кераміка з цих місць характерна для правобережжя України того часу.
Інші дослідження на Луганщині
Окрім Кремінщини Теліженко досліджував фінально мезолітичну стоянку "Старобільськ-1", яка датується 5900-5800 роками до н.е. Там люди не займалися ані скотарством, ані землеробством — тільки поїдали молюсків, ловили рибу, черепах, полювали на різних тварин. У них була кераміка, але використовувалася вона виключно як контейнер для приготування їжі, а не для зберігання зерна.
"Можна сказати, не було в них ще зерна, тому в них все було в порядку зі здоров'ям. А вживання продуктів з зерна призвело до появи такого захворювання зубів як карієс", — говорить Теліженко.
Він також розповідає про сучасні методи досліджень.
"Аналіз ліпідів на кераміці дозволяє виявити органічні речовини, які відкладалися під час варіння їжі — м'ясо чи риба. З "Перебійного" ліпіди не досліджували, але кераміку з поселення біля Старобільська аналізували спеціалісти з Британського музею у 2018 році. Результат: їли юшку рибну переважно", — говорить археолог.
За його словами, можна досліджувати навіть нагар, якщо каша згоріла — з'ясувати склад їжі, навіть вік. Це особливо важливо, коли антропологічні рештки не були виявлені — нагар з кераміка дозволяє з'ясувати дієту давніх людей.
Досвід Кремінщини показав: рятівні розкопки 2017-2018 років та своєчасна евакуація артефактів дозволили зберегти для науки унікальні матеріали, які інакше були б знищені або війною, або будівництвом.
Читайте також: "У мережі не було того, що мені б сподобалося": Ярина Коваленко з Луганська про створення схем для бісероплетіння
