Ровеньки — місто, назву якого намагався пояснити Григорій Сковорода. Перша шахта тут називалася "мишоловка" — двоє чоловіків крутили дерев'яний барабан вручну, опускаючи товаришів під землю за вугіллям. Через сто років місцевий хлопець Георгій Шонін полетів у космос. А в центрі міста досі росте 120-річний ліс, де розстрілювали людей.
1. Місто, яке Петро I не зміг знищити
У 1705 році Осиковий Ровеньок з'явився в документах як одне з "незаконно заснованих містечок у Дикому Полі". Одразу спойлер — він розташовувався не там, де зараз знаходяться Ровеньки. Отже, тоді Петро I розлютився — видав наказ знести слободу і повернути втікачів поміщикам. Козаки зробили вигляд, що не почули. Слобода продовжила існувати.
1707 року терпець у царя урвався. Спалахнуло Булавінське повстання — козацтво відкрито повстало проти царської влади. Після придушення бунту влітку-восени 1708 року царські війська методично спалювали козацькі селища по Дінцю та Бузулуку. Серед них згорів і Осиковий Ровеньок на річці Айдар.
Але козаки — народ впертий. Ті, хто вижив, пішли далі у степи. Знайшли нове місце, заснували слободу і назвали її ім'ям втраченого дому — Ровеньок. Царя перехитрили — місто живе досі.
2. Походження назви: версія про злодіїв і версія про хана
Григорій Сковорода пояснював назву по-своєму: "Ровеньки є те ж саме, що й ровенники, що живуть по ровам". Філософ посилався навіть на псалом: "Хай не зведе в мені ровенник уст своїх". Інших підтверджуючих цю теорію документів немає.
Краєзнавець М. Кононенко розповідає іншу історію: "Колись на річці Айдар жив у наметі хан Ревень. Прізвисько отримав за те, що привіз з Китаю лікувальну траву ревінь — з неї робили настої для ран. Місце, де тепер Ровеньки, в часи монгольської навали називалося "Ревінь". Нове поселення XVII століття спочатку стало Ревеньки, а згодом — Ровеньки".
А яка версія на вашу думку більш правдива? Можливо, обидві.
3. Від вільних козаків до графського маєтку
У 1793 році власником Ровенецької слободи став граф Василь Петрович Орлов. У 1796 році він став військовим отаманом Війська Донського. Слобода перетворилася на центр величезного маєтку. Саме 1793-й вважається офіційною датою заснування Ровеньків (на той момент Орлово-Ровенецька слобода).
Важливий нюанс: землі в ті часи роздавалися не козакам, а дворянам і царським фаворитам. А селяни, які тут оселилися, згодом були закріпачені указом 1796 року. Свобода виявилася короткою.
4. Як шахта все змінила
У 1870-х роках, коли прокладали Катерининську залізницю, біля Ровеньків з'явилася перша копальня. Вона постачала паливо для залізничного поста Козабілівка. Шахта була примітивною — жодних будівель над стовбуром, лише дерев'яний барабан на поверхні, її називали “мишоловка”. Двоє чоловіків крутили його вручну, опускаючи товаришів під землю і витягуючи бадді з антрацитом. Видобуте вугілля складали просто неба і возами везли до станції.
За десятиліття кількість шахт зросла до чотирьох, на них трудилося 46 осіб. 1887 року ці копальні дали 12 тисяч пудів антрациту — скромний початок майбутнього промислового центру.
На зламі століть настав справжній розквіт. Окремі рудники видобували вугілля в обсягах, що у вісім разів перевищували загальний видобуток усіх ровеньківських шахт десятиліттям раніше. Рудник Стахєєва біля Козабілівки щороку давав близько мільйона пудів антрациту. Крім вугілля, тут розробляли родовища покрівельного сланцю, шиферу та каменю для малювання. Плитняк відправляли до Новочеркаська.
Наприкінці 1880-х у слободі з'явилися підприємства з переробки сільгосппродукції та виробництва будматеріалів. Тут жили шевці, бондарі, столяри, кравці. Серед великих підприємств працювали винокурний, шкіряний і цегельний заводи, водяні млини.
1897 року в Ровеньках мешкало 4487 осіб у 774 господарствах. Хліборобством займалися 3851 людина, ремеслом — 264, торгівлею — 104. Шахтарів окремо ще не враховували.
У 1934 році Ровеньки офіційно стали містом. Шахтарським містом. А у 1937 увійшли до складу Ворошиловградської (нині Луганської) області.
5. Гримучий ліс: природа і пам'ять
У центрі міста росте ліс "Гримучий" — заказник площею 47 гектарів. Деякі дуби тут живуть уже понад 120 років — рідкість для промислового Донбасу, де кожен метр землі використовували для заводів, фабрик або житла.
Ліс був посаджений наприкінці XIX століття за вказівкою місцевого пана-землевласника у балці Дубовій, по дну якої тече струмок.
Рослинність заказника представлена культурами дуба звичайного, ясену високого, липи серцелистої, груші звичайної, клену гостролистого та польового, в'язу дрібнолистого. Трапляються посадки білої акації, зарості терену та шипшини.
Зараз ми не можемо це перевірити, але станом на початок 2014 року там зростав копитняк європейський — рідкісний для Луганської області вид на межі його ареалу, що полюбляє вологі та темні ліси. У весняний період у байрачному лісі росли гусяча цибулька, пшінка весняна, ряст щільний, анемоноїдес жовтецевий, проліска сибірська.
На гербі міста зображений саме дуб з жолудями — символ сили. Щит розділений навпіл: зелене поле (степи, землеробство) і чорне (вугілля, підземні надра).
6. Трагедія лісу
У 1904-1905 роках у тому лісі таємно збиралися робітники — читали заборонені праці. Дерева приховували їх від поліції. Але найстрашніші сторінки ліс побачив під час німецької окупації 1942-1943 років.
За час окупації тут нацисти розстріляли 375 мирних жителів. У лютому 1943 року тут же страчені п'ятеро молодих людей: Олег Кошовий, Любов Шевцова, Віктор Суботін, Дмитро Огурцов, Семен Остапенко. Їм було по 16-18 років. Їх називали молодогвардійцями.
До "Молодої гвардії" можна ставитися по-різному. Хтось каже, що то був радянський міф і пропаганда. Хтось бачить у цьому справжню трагедію покоління, яке загинуло в окупації. Суперечок навколо цієї теми багато, і вони не затихають досі.
Але незалежно від того, як ми оцінюємо ті події, — це частина нашої історії. Частина історії Ровеньків. У підвалі міської лікарні, що поруч з Гримучим лісом, був музей "Молодої гвардії". Чи є він зараз — ми, знов-таки, не можемо перевірити.
Неподалік, у цьому ж лісі, працював дитячий табір "Лісові зорі", де виростали нові покоління.
7. Будівництво 1960-1980-х: місто росте
Після визволення міста у 1943 році, від центру лишалося саме попелище. Ровеньки відновлювали роками, місто суттєво змінилося. У 1960-1980-ті виросли нові квартали: Ворошилова (пізніше Шахтарський), Гагаріна, Молодіжний.
З'явилися взуттєва фабрика, гірничий технікум, телевізійний завод "Протон", інфекційна лікарня, центральна поліклініка, аптека, автовокзал, кінотеатр "Космос", спорткомплекс "Ювілейний". Реконструювали дитячий комплекс "Лісові зорі". У 1982 році повністю перебудували Палац культури.
8. Космонавт із шахтарського міста
У Ровеньках 3 серпня 1935 року народився Георгій Степанович Шонін.
11-16 жовтня 1969 року він здійснив космічний політ у складі команди корабля "Союз-6". Політ тривав 4 доби 22 години 42 хвилини 47 секунд. Це був перший груповий політ трьох космічних кораблів (разом із "Союз-7" і "Союз-8"). Під час польоту вперше були перевірені різні способи зварювання металів в умовах космосу. Шонін був почесним громадянином міста Ровеньки. Помер 6 квітня 1997 року від гострої серцевої недостатності.
З 2014 року й до сьогодні місто Ровеньки залишається окупованим росіянами.
Читайте також: Первомайськ на Лугані: як з кількох поселень, шахт і робітничих селищ поступово склалося одне місто.
