У контрольованому віртуальному світі, де битви передбачувані, а перемоги досяжні, ветеран Андрій Ковальов знаходить внутрішній спокій. Поранений у 2024 році на Донбасі, він втратив частину ноги та завершив службу. У своїй квартирі в Дніпрі він надягає VR-шолом і занурюється у гру: тут він не пасивна жертва обставин, а активний герой, який керує подіями.
«Коли я граю, спогади про вибух відступають. Я відчуваю контроль над своїм життям – те, чого так бракує в реальності», – ділиться він.
В Україні, де війна залишила глибокі психологічні травми тисячам ветеранів, відеоігри дедалі частіше стають неформальним інструментом психологічної реабілітації, розповів виданню ТРИБУН психолог Ілля Рогоза. Ігри допомагають відновлювати відчуття контролю, зменшувати симптоми посттравматичного стресового розладу та полегшувати повернення до цивільного життя.
Війна в Україні, яка триває понад одинадцять років, залишила глибокі психологічні наслідки для тисяч ветеранів. За даними різних досліджень, близько 30% – стикаються з посттравматичним стресовим розладом. Його симптоми включають нічні кошмари, хронічну тривогу, депресію, флешбеки та значні труднощі з реінтеграцією в цивільне життя.
У цьому контексті психологічна реабілітація за допомогою відеоігор набуває дедалі більшого визнання як інноваційний і доступний метод. Особливо ефективними виявилися ігри з елементами віртуальної реальності (VR), які дозволяють безпечно моделювати стресові ситуації, поступово знижувати рівень тривоги та відновлювати когнітивні функції.
В Україні цей підхід, хоч і не часто, але вже застосовують у реабілітаційних центрах або – психологи індивідуально. Відеоігри допомагають учасникам бойових дій тимчасово відволіктися від травматичних спогадів, відновити відчуття контролю та емоційний баланс. “Дослідження закордонних експертів свідчать, що гейміфікація може замінити деструктивні механізми копінгу – такі як зловживання алкоголем чи соціальна ізоляція – на конструктивні, зокрема активну взаємодію в онлайн-спільнотах та multiplayer-режимах”, – каже Ілля Рогоза.
Відеоігри позитивно впливають на мозок ветеранів, активуючи зони, відповідальні за систему винагороди та відчуття контролю. “Для осіб з ПТСР особливо ефективними є ігри з елементами віртуальної реальності (VR): вони дозволяють безпечно переживати схожі на травматичні сценарії в контрольованому середовищі, поступово знижуючи чутливість до тригерів. Це схоже на звичайне тренування страхом (експозиційною терапією), але набагато реалістичніше. Завдяки віртуальним окулярам мозок вірить у те, що відбувається, тому травма лікується швидше та краще», – пояснює психолог.
За його спостереженнями, регулярні ігрові сесії також покращують когнітивні функції – пам’ять, концентрацію уваги та швидкість реакції. Крім того, онлайн-мультиплеєр допомагає долати соціальну ізоляцію: багато ветеранів знаходять підтримку в ігрових спільнотах, спілкуючись з однодумцями.
«Однак важливо пам’ятати: відеоігри – це не заміна професійній психологічній допомозі, а її доповнення. Психологи рекомендують комбінувати їх з індивідуальною чи груповою терапією. За нашими спостереженнями та даними міжнародних досліджень, адаптованих в українських умовах, пацієнти, які грають 30–60 хвилин на день, демонструють зниження рівня депресії на 20–30% уже протягом першого місяця», – підсумовує фахівець.
Андрій Ковальов – приклад ефективності такого підходу. Поранений у липні 2024 року на сході України, він пережив ампутацію кінцівки та фантомні болі, які супроводжувалися частими нічними кошмарами.
«Я майже не спав: постійно повертався думками до того дня – вибуху, криків побратимів. Родина не розуміла, чому я замикаюся в собі», – згадує він.
Після виписки з госпіталю побратим порадив Андрію інтегрувати VR-ігри у процес реабілітації, спираючись на власний успішний досвід. Почавши зі спеціалізованих симуляторів для керування віртуальними кінцівками, Андрій зміг досягти значного прогресу: інтенсивність фантомних болів суттєво знизилася.
«Зараз я граю в “Assassin’s Creed” чи спеціалізовані VR-програми – там я можу бігати, боротися, перемагати. Це відволікає від травматичних спогадів і повертає відчуття контролю над ситуацією. Крім того, я спілкуюся з іншими ветеранами: ми обмінюємося досвідом, підтримуємо один одного», – ділиться чоловік.
Вибір гри – індивідуальний, каже психолог, комусь підходять симулятори ферми чи риболовлі, а комусь – екшн для виплеску адреналіну.
Сучасна ситуація в Україні свідчить про поступове зростання ролі відеоігор у державних і громадських програмах реабілітації ветеранів. У деяких спеціалізованих центрах впроваджують VR-симуляції для діагностики та лікування ПТСР.
Паралельно розвиваються програми кіберспорту для ветеранів: конкурентні ігри сприяють формуванню командного духу, відновленню впевненості в собі та соціальній інтеграції.
Переваги цього підходу очевидні: підвищення мотивації, зниження рівня стресу, покращення когнітивних і соціальних навичок. Водночас фахівці наголошують на обмеженнях – ігри підходять не всім, можуть спричинити залежність або активувати тригери, якщо не застосовувати їх під контролем.
Матеріал підготовлено як частина ініціативи «Шлях адаптації: підтримка ветеранів та їх родин», якареалізується Громадською організацією «Громадський Дім» в межах проєкту GIZ Ukraine «Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров'я та психосоціальної підтримки в Україні», що фінансується урядом Німеччини.
Читайте також: Психологічна реабілітація ветеранів: чому традиційних методів недостатньо й чи може кетамін бути перспективним варіантом
