У Маріуполі російська "відбудова" дедалі більше нагадує не відновлення міста для його мешканців, а складну схему перерозподілу житла: одні квартири оголошують "безхазяйними", інші — аварійні або недобудовані — пропонують людям як компенсацію за зруйновані домівки. А паралельно в місті швидкими темпами зводять новобудови, які звичайні маріупольці навряд чи зможуть собі дозволити. ТРИБУН розбирався, як росіяни “дарують” житло маріупольцям, які його втратили.
Чергову хвилю обговорень у соцмережах викликала заява так званої “директорки департаменту капітального будівництва Маріуполя” Яни Мірошниченко щодо будинку на вулиці Горлівській, 6. У відео вона розповіла, що цей будинок нібито буде відновлений уже в серпні 2026 року, а після цього розпочнеться ремонт у квартирах, який планують завершити восени.
Найцікавіше у цій заяві те, що Мірошниченко назвала будинок житловим і сказала, що комунікації там працюють. Водночас вона не уточнила головного: чи справді там зараз можуть жити люди під час ремонту і в якому стані перебуває будівля не з того боку, який показали на офіційному відео. Як це часто буває в російських сюжетах про "відбудову", глядачам показали лише одну частину будинку — ту, де видно будівельні роботи, які, ймовірно, проводилися раніше. Але редакції вдалося отримати фото з іншого боку будівлі, і там картина зовсім інша: величезні тріщини в стінах, які досі не оброблені, вигорілі квартири, частина вікон не вставлена.
З боку будівельного технікуму, який у відео окупаційної влади не показали, видно, що будинок має ознаки аварійності й потребує серйозних робіт, а не лише косметичного ремонту фасаду.
Та головною сенсацією для маріупольців стало навіть не це. Окупаційна влада планує робити ремонт у квартирах цього будинку, а частину з них — видати як компенсаційне житло людям, які втратили домівки в окупованому Маріуполі, зокрема тим, чиє житло було знесене. Тобто людям, які вже втратили свої квартири, можуть запропонувати помешкання у будинку, який сам виглядає як об’єкт, що потребує негайного порятунку.
Маріупольці вже розповідають про такі “пропозиції”:
“Горлівська, 6 кв. 143. Розподілили сьогодні мені там квартиру. Жила район Стадіон. Запропоновано був один варіант Горлівська, 6 кв 143. Писатиму відмову” (стиль оригіналу збережено).
Інша мешканка також повідомила про відмову: “Горлівська 6 кв 128, написала відмову, оскільки будинок у огидному стані не для проживання. Відкинули мене в останню шеститисячну чергу” (стиль оригіналу збережено).
До речі, ось технічний висновок щодо будинку на Горлівській, 6 від самих росіян:
За результатами обстеження будівлю визнали аварійною: спеціалісти зафіксували наскрізні пробоїни в зовнішніх стінових панелях, руйнування окремих ділянок перекриттів, аварійний стан покрівлі, вибиті вікна та наслідки пожеж — вогонь зачепив близько 85% площі споруди. Тобто йдеться не про дрібні недоліки після ремонту, а про будинок із серйозними пошкодженнями, куди людям фактично можуть пропонувати заселятися як у «компенсацію».
Якщо ж Горлівська, 6 ще офіційно не завершена (як мінімум фасад будинку), то варто подивитися на інші приклади будинків, які окупаційна влада за планами вже давно мала відремонтувати. Один із таких — триповерховий будинок на вулиці Володимирській, 14.
Офіційно його мали здати ще наприкінці 2025 року, у четвертому кварталі. Але фото, які є в розпорядженні редакції, показують стан будівлі вже у 2026 році: за словами маріупольців, будівництво давно призупинене, а третій поверх так і не з’явився.
Окремо редакція отримала документи щодо двох будинків на вулиці Володимирській — №12 і №14, на які було заплановано витратити загалом 50 мільйонів рублів, з яких 30 мільйонів уже витрачено. Водночас результат, який видно на фото, важко назвати завершеним ремонтом.
Тож люди роками продовжують винаймати житло, бо повернутися додому або отримати придатну компенсацію не можуть. Рівень абсурду з так званим компенсаційним житлом добре видно і на прикладі будинку на вулиці Маміна-Сибіряка, 43. Маріупольці розповіли, що 70-річній жінці, яка є лежачою людиною з інвалідністю, має цукровий діабет першого типу, видалену нирку та перелом шийки стегна, запропонували квартиру на другому поверсі цього будинку — квартира 5, перший під’їзд. Але, за словами родини, будинок фактично не готовий: поверхи недобудовані, покрівлі немає, прольотів немає, простінка також немає, будівництво заморожене вже понад пів року.
На фото видно, що в будинку не вставлені навіть вікна. Тобто людям, які втратили житло і роками чекають на компенсацію, можуть пропонувати не квартиру, а адресу в недобудові. Паралельно виникає інше питання: як саме окупаційна влада визначає так звані безхазяйні квартири? За словами маріупольців, представники окупаційної влади дедалі частіше заходять у будинки та клеять на двері квартир повідомлення з вимогою з’явитися до “адміністрації” й підтвердити право власності на житло.
Людей обурює те, що такі оголошення фактично не мають нормальної юридичної сили: у них немає відповідальної особи, підпису, а інколи й чіткої процедури. Ще одна важлива деталь — дати на таких повідомленнях можуть бути вказані заднім числом. Тобто оголошення наклеюють уже з фактично простроченими строками, і таким чином окупаційна влада залишає за собою можливість внести квартиру до переліку “безхазяйного“ майна. Один із прикладів — будинок на проспекті Перемоги, 113. Він був частково зруйнований, росіяни проводили там відновлювальні роботи, і зовні будинок виглядає як такий, у якому можна проживати.
На жаль, фото чи відео зсередини отримати не вдалося. Але є фото оголошення, з якого видно, що дуже багато квартир у цьому будинку оголосили квартирами без господаря.
В одному з місцевих чатів писали, що більшість людей можуть навіть не знати, що їхні квартири вже оголосили “безхазяйними”. Це особливо небезпечно для тих маріупольців, які виїхали з міста через бойові дії, окупацію, втрату роботи, небезпеку або неможливість жити у зруйнованому будинку. Людина може роками вважати, що має квартиру в Маріуполі, а потім дізнатися, що її майно вже включили до списку «без господаря», бо вона фізично не змогла з’явитися до окупаційної “адміністрації” у потрібний строк — або навіть не знала, що такий строк існує. І на цьому тлі особливо показовим є те, що ресурси для будівництва в окупаційної влади є. У Маріуполі за роки окупації з’являються все нові й нові житлові комплекси. Новобудови росіяни зводять дуже швидко, були навіть випадки, коли будівництво не припинялося вночі.
Тобто техніка, робоча сила, матеріали й гроші є. Але ці ресурси не поспішають вкладати у повноцінне відновлення будинків, де жили звичайні маріупольці. Бо з таких будинків окупаційна влада фактично нічого не отримує. Натомість новобудови можна продавати, запускати під іпотеку, заробляти на квадратних метрах і створювати красиву картинку “нового Маріуполя”. Проблема лише в тому, що звичайні люди, які втратили житло, роками винаймають квартири або отримують пропозиції в аварійних і недобудованих будинках, навряд чи можуть дозволити собі цю іпотеку. Прикладом такої ситуації є будинки на бульварі Богдана Хмельницького. На фотографіях 2023 року видно зруйновані будинки, які постраждали від бойових дій та прильотів. Тоді ця частина міста була одним із численних символів руйнувань, яких зазнав Маріуполь.
Однак сьогодні на цьому місці вже зведено новий житловий комплекс “Аура”. Саме тут окупаційна влада планує реалізовувати іпотечне житло, тоді як мешканцям зруйнованих будинків нерідко пропонують квартири в аварійних або недобудованих об’єктах.
Про те, що квартири в новому комплексі призначені саме для продажу в іпотеку, свідчать отримані редакцією каталоги з плануванням квартир.
У них вказані умови придбання житла, зокрема іпотечні програми під 2%. Фактично виходить парадоксальна ситуація: на місці зруйнованих будинків зводять сучасні житлові комплекси для продажу, тоді як люди, які втратили житло внаслідок війни, роками чекають на компенсацію або отримують пропозиції заселитися в будинки, які самі потребують відновлення.
У результаті в місті формується цинічна система: старе житло можна оголосити ”безхазяйним”, зруйноване — замінити сумнівною компенсацією, аварійний будинок — показати з правильного ракурсу, недобудову — записати як майбутнє житло, а новобудову — продати тим, хто має гроші. На офіційних відео все виглядає як відбудова. У реальності ж маріупольці продовжують доводити право на власні квартири, відмовлятися від небезпечного ”компенсаційного” житла, чекати ремонту роками й дивитися, як поруч швидко ростуть будинки, які будують уже не для них. Головне питання залишається відкритим — для кого насправді росіяни відбудовують Маріуполь, якщо місцеві в цій ”відбудові” дедалі частіше залишаються без дому.
Читайте також: Мертві дельфіни на узбережжі Азовського моря: наслідки мазутної катастрофи дісталися окупованих територій.
