На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей регулярно з’являються повідомлення про ДТП за участю російських військових, військової техніки та автомобілів без номерних знаків. Частина таких аварій завершується травмами або загибеллю цивільних, однак у підконтрольних окупантам медіа інформація про них з’являється далеко не завжди, а коли інцидент уже неможливо замовчати, належність автомобіля до російських військових у повідомленнях можуть просто не згадувати. Натомість основним джерелом інформації про такі аварії часто стають місцеві Telegram-чати та пабліки, де очевидці публікують фотографії, відео, шукають записи з автомобільних реєстраторів або намагаються знайти людей, які бачили момент зіткнення.
ТРИБУН зібрав історії ДТП на окупованій Донеччині та Луганщині, а також свідчення людей, які описують, як російські військові поводяться на дорогах і чому після аварії цивільним часто доводиться самостійно шукати докази того, що сталося.
Військова машина збила дитину і поїхала далі
Один із таких випадків стався в окупованому Луганську, де у місцевому пабліку повідомили, що на вулиці Луганської Правди військова машина збила дитину, після чого водій залишив місце аварії.
“Дитину збила військова машина. Водій зник з місця події”, — йшлося у повідомленні.
Очевидці на опублікованому відео також говорили, що автомобіль був військовим, однак широкого продовження ця історія в окупаційному інформаційному просторі не отримала.Подібна ситуація показує одну з головних проблем для цивільних: якщо військовий автомобіль залишає місце ДТП, знайти його пізніше може бути вкрай складно, особливо коли машина пересувається без звичайних номерних знаків або належить до військового підрозділу, інформація про який для місцевих жителів недоступна.
У коментарях під іншими повідомленнями про аварії жителі окупованих територій прямо пишуть, що військові нерідко пересуваються без номерів, через що встановити конкретний автомобіль після зіткнення стає ще складніше.
“Військовим усе дозволено, їздять без номерних знаків, “буханки” і так далі, управи немає”, — писала одна з мешканок, додаючи, що її чоловік також працює в умовах війни, однак це, на її думку, не може бути виправданням порушення правил.
Після ДТП люди шукають очевидців у Telegram
Характерною частиною таких історій стали повідомлення, у яких постраждалі або їхні родичі самостійно шукають свідків аварій. 24 серпня 2026 року на трасі Маріуполь — Донецьк неподалік окупованого Маріуполя зіткнулися КАМАЗ і легковий автомобіль. У місцевому пабліку родичі або знайомі постраждалих просили відгукнутися всіх, хто міг бачити аварію або мав записи з відеореєстратора.
За їхніми словами, у ДТП постраждали четверо людей, один чоловік загинув, а одна з жінок перебувала у важкому стані. Саме необхідність публічно шукати очевидців демонструє, наскільки важливими для постраждалих стають будь-які незалежні докази. У місцевих чатах люди регулярно радять одне одному збирати записи з камер спостереження, відеореєстраторів та контакти свідків, оскільки без цього довести обставини зіткнення з військовим автомобілем може бути практично неможливо.
Навіть у російських рекомендаціях щодо ДТП за участю військових окремо наголошується, що необхідно збирати відео та свідчення очевидців і, за потреби, звертатися до військової прокуратури. Водночас там же зазначається, що військові можуть мати “особливий статус”, який впливає на розгляд справи.
Для мешканців окупованих територій ця формальна можливість звернення до структур РФ далеко не завжди означає реальну можливість домогтися справедливості.
“Справедливості добитися не вдалося”
Показово, що під дописами людей, які розповідали про ДТП із військовими, з часом з’являлися коментарі інших постраждалих, які шукали поради, оскільки опинилися в схожій ситуації. Наприклад, одна жінка запитувала авторку допису, чи вдалося їй “відстояти справу”, оскільки її знайомі також потрапили в ДТП з військовими.
Ще одна мешканка писала, що її сім’я потрапила в аналогічну аварію: автомобіль був повністю знищений, дорослі отримали переломи, а разом із ними перебувала дев’ятимісячна дитина.
“Військові обіцяли все відшкодувати, а тепер не виходять на зв’язок”, — писала вона.
У відповідь інша жінка розповіла, що її сім’я пережила схожу історію.
“Машини теж немає, ми з чоловіком і трирічною дитиною дивом вижили, справедливості домогтися не вдалося, і юрист не допоміг. А наша справа нібито десь загубилася”, — зазначила вона.
У ще одному коментарі чоловік, який також стверджував, що мав досвід ДТП із військовими, писав, що домовитися з ними про добровільне відшкодування практично нереально, а власний автомобіль йому довелося відновлювати за свій рахунок.
Такі повідомлення не є офіційною статистикою і самі по собі не дозволяють встановити обставини кожної конкретної аварії, однак вони показують повторюваний сценарій, який описують самі мешканці окупованих територій: після зіткнення військові можуть пообіцяти компенсацію, залишити контакти або запропонувати вирішити питання без залучення офіційних структур, після чого не виходити на зв’язок.
“Мій батько загинув, на справедливість ми вже не розраховуємо”
Про подібний випадок ТРИБУН розповів Олексій, який живе на тимчасово окупованій Луганщині. За його словами, цього літа його батько загинув у ДТП, коли легковий автомобіль зіткнувся з військовою вантажівкою. Водій легковика загинув, інші люди, які перебували в машині, отримали травми. За словами Олексія, сім’я не бачить ознак того, що російські військові збираються відповідати за наслідки аварії, а на справедливе розслідування родичі вже фактично не сподіваються.
“Перевернута автівка батька лежала на місці трагедії ще довго. Нікому нічого не потрібно в цій “ЛНР””, — розповів він.
Інший мешканець окупованої Луганщини Кирило, який продовжує їздити місцевими дорогами, каже, що через велику кількість військової техніки та поведінку її водіїв пересуватися стало небезпечніше:
“На дорогах дійсно стало небезпечно. Військові РФ думають, що вони тут королі. Правил вони не дотримуються, легко можна потрапити під колеса “буханки” чи БМП”.
Схожі оцінки можна побачити й у місцевих чатах. Один із користувачів писав, що на дорогах фактично сформувався поділ між місцевими та тими, хто має військовий статус, хоча правила дорожнього руху мають бути однаковими для всіх.
“На дорозі не повинно бути різниці, ти військовий, будівельник чи місцевий житель. Дорога однакова для всіх і помилок не пробачає”, — написав чоловік, окремо звернувши увагу на агресивну манеру їзди, неправильне паркування та небажання місцевих дорожніх служб реагувати на частину порушень.
Військова вантажівка в’їхала в автостанцію, але у новині про військових не згадали
Одним із найбільш резонансних випадків стала аварія в Будьонівському районі окупованого Донецька, де військова вантажівка в’їхала на територію автостанції. На відео, яке поширили в мережі, видно вантажний автомобіль кольору хакі, який спочатку стикається з легковиком на перехресті, після чого продовжує рух та виїжджає безпосередньо в район платформ, де перебували люди.
Унаслідок ДТП двоє людей загинули на місці, ще одна людина отримала травми. Однак показовою стала сама подача інформації в частині окупаційних ресурсів.
Попри те, що на відео йшлося про військову вантажівку, у повідомленнях її могли називати просто “вантажним автомобілем”, не уточнюючи належність до військових.
Саме так і працює механізм замовчування, який складно помітити, якщо читати лише підконтрольні окупантам джерела: сама аварія через масштаб і загиблих потрапляє в інформаційний простір, однак одна з ключових деталей — участь військової машини — з повідомлення зникає.
Тікають після ДТП
Ще один випадок стався в окупованому Маріуполі на вулиці Грушевського, де, за повідомленням у місцевому пабліку, КАМАЗ заїхав у двір житлового будинку та зіткнувся одразу з чотирма припаркованими легковими автомобілями. Після цього водій залишив місце аварії.
Повідомлень про встановлення водія, компенсацію власникам автомобілів чи притягнення когось до відповідальності надалі не з’явилося.
Також в місцевих чатах часто можна прочитати чи почути прохання подібного характеру:
Через Маріуполь проходять десятки одиниць військової техніки
Велика кількість аварій із військовим транспортом напряму пов’язана і з тим, що окуповані міста Донеччини та Луганщини перетворилися на важливі логістичні маршрути для російської армії. Через Маріуполь регулярно проходять великі військові колони, які рухаються з території Росії в напрямку Бердянська та Мелітополя. За одним із повідомлень радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, протягом майже трьох днів через місто перекидали понад 80 вантажівок із боєкомплектом, більш як 75 вантажівок, “буханок” та мікроавтобусів із військовими, а також 15 тягачів із бронетранспортерами.
Для проходження таких колон окупанти не завжди перекривають міські вулиці, тому цивільні автомобілі фактично змушені пристосовуватись до переміщення військової техніки.
Одна з користувачок прямо написала, що, на її думку, “75% аварій відбувається з вини військових”, а коли інша жінка відповіла, що через це страждають звичайні люди, вона додала: “У них начебто “переваги”, воєнний стан”.
Ця цифра є лише суб’єктивною оцінкою конкретної користувачки й не підтверджена офіційною статистикою, якої окупаційні структури фактично не публікують. Через відсутність відкритої статистики неможливо встановити реальну кількість ДТП за участю російських військових на окупованих територіях, однак локальні чати регулярно фіксують нові випадки, а під кожною резонансною історією з’являються люди з власними схожими історіями.
Саме тому проблема значно ширша за окремі аварії. Йдеться про систему, в якій цивільний мешканець окупованого міста може зіткнутися на дорозі з автомобілем російських військових, отримати травми, втратити машину або навіть близьку людину, після чого змушений самостійно шукати очевидців, записи камер і будь-які інші докази, не маючи впевненості, що справа взагалі буде розслідувана. Російська військова присутність на Донеччині та Луганщині створила для місцевого населення ще один постійний ризик, який існує далеко від безпосередньої лінії фронту.
