Краматорчанка Валерія Комарницька розпочала роботу на волонтерському фронті 10 місяців тому. Заступниця голови благодійного фонду "Добрий рух" стала на цей шлях через бажання допомагати мешканцям рідного міста.
Про допомогу краматорцям, незвичайні робочі дні, команду волонтерів та мотивацію рухатися далі Валерія розповіла нашим журналістам.
“На початку війни я залишилась без роботи. Як і багато інших людей сиділа вдома та просто читала новини. Одного разу в краматорській групі я побачила допис голови “Доброго руху” Артура Домового з пропозицією звернутися до нього краматорців, у яких у місті залишилися родичі чи знайомі похилого віку. Я написала Артурові, що теж хочу допомагати мешканцям міста. Під час діалогу ми зрозуміли, що на одній хвилі та думаємо в одному напрямку”, - каже дівчина.
Вона зауважила, що благодійний фонд наразі допомагає всім жителям міста, як маленьким краматорцям, так і людям похилого віку.
“Наприклад, восени ми зібрали кошти на 100 пакетів допомоги для найстарших людей міста, які були народжені до 1940 року. Це переважно лежачі люди, тому їм вкрай необхідні продукти харчування. Також, до нас приходить багато дітей та отримують солодощі та речі. Декілька місяців ми роздавали людям дорослі та дитячі підгузники. Загалом, намагаємося допомагати всім, чим можемо, і тим, що в наших силах. Але в першу чергу наша робота зосереджена на допомозі літнім людям”, - каже Валерія.
Дівчина зізнається, що працювати у місті, яке постійно обстрілюється росіянами нелегко. Люди постійно знаходяться у стані стресу і це відображається на роботі.
“Але ми знаємо для чого працюємо і розуміємо що нас може чекати. Вважаю, що ми завжди можемо більше, ніж чекаємо від себе”, - зауважує краматорка.
Додає, що звернутися до благодійного фонду можна через соціальні мережі – Інстаграм та Телеграм. Всі бажаючі також можуть задонатити в благодійний фонд. В соціальних мережах волонтери виставляють рахунок, на який люди можуть переказати кошти, а також на своїх сторінках звітують про це майже кожен день.
“За 10 місяців у нас не було жодного звичайного робочого дня. Іноді працювати я починаю о 6-7 ранку, коли приїжджає вантаж і мені, та іншим волонтерам, потрібно його розвантажити чи доставити до офісу. З 11 до 15 ми зазвичай роздаємо допомогу в офісі. Після 15 ми можемо виїхати на Нову пошту, щоб отримати гуманітарну допомогу, яка надходить до благодійного фонду. Часто буває, що в Краматорську Нова пошта не працює, тому ми їдемо до Дружківки. Потім повертаємося, знову розвантажуємо гуманітарку. Було навіть таке, що нам треба було їхати зовсім в іншому напрямку, щоб отримати посилку зі Львова”, - розповідає Валерія.
Зізнається, що за весь час роботи благодійного фонду її вразило багато історій.
“Буває, що до нас звертаються люди і ти розумієш: якщо зараз їм не допоможеш, вони зовсім ніде не зможуть це отримати. Або коли до офісу приходить багатодітний батько з 6-ма дітьми, в якого загинула дружина, тобі хочеться віддати йому все, зняти останню сорочку. Серце розривається, коли приходить старенька бабуся, яка пережила Другу світову війну, в резинових капцях. Історій, від яких важко втримати сльози, дуже багато. Кожного дня я переконуюсь, що в Краматорську є ще багато людей, яким необхідна допомога”, - ділиться волонтерка.
Каже, що з нею працює нереальна команда волонтерів. Це, наприклад, вихователь дитячого садка, інженер-конструктор та директор шиферного заводу. Також в фонді працює чоловік, який до початку повномасштабного вторгнення Росії був самозайнятим, а зараз покинув всі справи та допомагає краматорцям.
“ В нас багато волонтерів, які допомагають з різних куточків України коли це необхідно. Всі ми об'єднані однією справою та прагнемо допомагати людям. Хочу зауважити, що “Добрий рух” працює, незважаючи ні на що, і якщо їм потрібна будь-яка допомога, вони завжди можуть звернутися до нас. Зі свого боку ми будемо намагатися й надалі підтримувати всіх бажаючих”, - каже дівчина.
В ці складні часи дівчина радить кожному працювати на своєму фронті на максимумі своїх можливостей.
Автор: Антон Малиновський
