Організатори квіз-тайм в Краматорську Даніїл Антончик та Карина Єфремова переїхали через війну з рідного міста до Одеси. Тут вони продовжують займатися улюбленою справою – проводять офлайн та онлайн ігри в квіз.
Квіз - це барне дозвілля, яке народилося давно. Тут учасники можуть не лише продемонструвати рівень інтелекту та поспілкуватися з однодумцями, а й випити чай, каву або алкоголь. Перша барна вікторина відбулася у далекі 70-ті у Великій Британії. Широке поширення в Європі та Америці квізи набули 15 років тому. Наймасовіші ігри
збирають на своїх майданчиках близько 500 осіб одночасно.
Формат гри стандартний: ви збираєте команду, придумуєте їй назву, реєструєтеся на сторінці конкретної гри, приходьте в призначений час у призначене місце, і весело та невимушено протягом кількох годин відповідаєте на запитання. Відповіді пишете у бланках. Здаєте їх після кожного раунду. Рахункова комісія у перервах підбиває
проміжні підсумки. Команда, яка набрала найбільшу кількість балів, стає переможцем і отримує приз. Решта отримують черговий безцінний досвід. Але у кожному квізі є свої нюанси. Ці нюанси і роблять конкретну гру цікавою та незабутньою.
Наш журналіст поспілкувався з Даніїлом та Каріною та поставив їм кілька запитань щодо організації квіз-тайму та життя в Одесі. Даніїл розповів, що напочатку повномасштабного вторгенення після кількох прильотів містом, вони вирішили поїхати. Спочатку шукали житло на західній України, але там воно було занадто дороге. Згодом, вирушили в Одесу, бо тут в нього живуть родичі.
Спочатку пара оформилась як переселенці, їм допомагали волонтери і гуманітарні організації. Потім пощастило орендувати гарну квартиру у центрі міста за гарною ціною.
Карина зізнається, для них розпочати організацію квіз-ігор в новому місті не було легко.
“Нюанси організації подібних заходів однакові - потрібно вміти домовитися на прийнятних для обох сторін умовах та зробити все, щоб привести до закладу людей. Під час пошуку ми моніторили різні заклади в соціальних мережах, розпитували, дивились, де у місті влаштовують подібні заходи, а потім обрали декілька, з якими намагалися домовитися. Нам ніхто не відмовив, проте ми обрали найближчий до нас бар”, - розповіла дівчина.
Під час пошуку Карина та Даніїл одразу не розповідали, що переселенці. А вже потім, коли проводили ігри, казали, що приїхали з Краматорська. Одесити зустріли це дуже тепло. Кожен раз висловлюють підтримку, та цікавляться як справи в місті.
Розповідають, що до них приходять команди з різних міст Донеччини, які теж евакуювалися.
“Деякі про нас і дізнаються саме через те, що ми з Донбасу. Так що це нам дуже допомагає. Але атмосфера в Одесі та Краматорську відрізняється. В Краматорську квіз був увечері у нічному клубі, тому і атмосфера була більш відпочиваючої. Люди приходили гарно провести час та поспілкуватися, тому після кожного раунду в нас були невеликі перерви. Одеські гравці ж хочуть підтримувати певний темп, щоб квіз був нон-стоп. Тому перерва зараз в нас після третього раунду та перед останнім сьомим. В Одесі квіз більш нагадує клуб “Що? Де? Коли?”, - розповідають Карина та Даніїл.
Зізнаються, що змінилися і самі питання. Організатори квізу перестали використовувати російські пісні, а також прибрали питання про відомих людей, які підтримують війну в Україні.
“Перед складанням питань я заходжу в інтернет та перевіряю як та чи інша відома людина думає та пише про війну. Звичайно, ми придумуємо багато нового, тому, що проводимо квіз ще й в онлайн-форматі. Для одеських гравців, звичайно ж, використовуємо питання, які були раніше. Але редагуємо і адаптуємо, якщо трапляються локальні або ситуативні питання, які будуть зрозумілі лише одеситам”, - каже Даніїл.
“Ми дуже часто отримуємо гарні коментарі підтримки від наших земляків краматорців. І ми теж сумуємо. Ми з усіма залишаємося на зв’язку, де б вони зараз не перебували. А онлайн формат - це дуже гарна можливість зустрітися та поспілкуватися, тому що всі, нажаль, перебувають в різних містах та країнах. Усі краматорці, які поїхали або залишилися у місті, так само чекають нашої перемоги, щоб можна було повертатися додому і зіграти в рідному українському місті. Ми теж цього дуже чекаємо”, - додає Карина.
Даніїл та Карина бажають всім, хто вирішив залишитися в місті не нехтувати сигналами повітряної тривоги, а всім, хто виїхав - сприймати це як можливість для подорожі, де можна познайомитися з новими містами та людьми, набратися досвіду життя в інших країнах. А також привезти цей досвід до Краматорська, щоб розвивати місто після Перемоги.
Автор: Антон Малиновський
