Страх, стрес, боротьба – це все синоніми слова війна. В цих умовах люди потерпають як від фізичної, так і від моральної болі. Як витримати тяжкі часи та як допомогти своїм близьким, розповідає Кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології Наталія Сабліна.
Коли ви зрозуміли що хочете займатися військовою психологією?
Коли почалася війна, я зрозуміла, що не можу залишатись осторонь. Останні два роки фактично працювала на два міста. Повернулася із Києва до Первомайська, спочатку пішла у військкомат і побачила, що там усі хлопці заряджені, вмотивовані йти захищати Україну, тож моя психологічна допомога їм була не потрібна.
Після цього почала скрізь пропонувати безоплатну психологічну допомогу. До мене телефонували хлопці й дівчата, з якими працювала у 2014-2015 роках, в київському госпіталі тоді була необхідна психологічна підтримка. Також я розсилала свої номери телефону скрізь. Минуло декілька днів, почала проводити безоплатні вебінари на платформі тренінгового центру Наталії Сабліної, на ютуб-каналі. Тренінги збирали достатню кількість людей, дві-три сотні, тому що потреба була: люди не знали, що робити, і психологи не знали, що робити. Саме 28 лютого планувався курс «Робота з втратою». До мене звернулися колеги-психологи із питанням, чи не буде у нас курсу із кризового консультування. І тоді народився курс антикризового консультування про надання першої психологічної допомоги. Із перших днів війни до сьогодні понад 800 осіб отримали навчання саме як консультанти із кризової психології.
Як прийняти ситуацію, що близька людина на фронті і кожен день ризикує життям?
Дійсно дуже важко сприйняти, коли твоя близька людина знаходиться на фронті, на «нулі». Сім’я та близькі переживають постійне хвилювання та страх.
І в цій ситуації дуже важливо перетворити стах та тривожність на конкретні дії, аби поліпшити ситуацію, через яку ця тривожність виникає. Тобто замість постійного хвилювання краще, об’єднатися з іншими задля спільної справи: плести сітки, збирати кошти для армії, проводити разом навчання, тощо. Таким чином неефективну тривожність та страх можна замінити на відчуття потрібності та єдності з військовими.
Як близьким правильно підтримати людей які воюють?
В першу чергу потрібно бути дуже уважним, по-друге не слід вживати такі фрази як «,я тебе розумію», «розкажи про війну». Тут саме головне бути поруч і ключові слова «я тут! я поруч! я тебе люблю! Ми впораємося». Дії та слова повинні бути конкретні і цілеспрямовані, Потрібно розказувати та пересилати фото військовому,чим займаєтесь впродовж дня. Наприклад розказати про дітей, говорити про те що вас об’єднувало, можливо якісь моменти спогади, наприклад народження дитини. Треба говорити про тут і зараз, тому що для військових зараз війна на першому місці.
Що робити коли людина жила війною і після повернення додому не бачить ніяких способів реалізації себе?
З цим звичайно важче , якщо не бачить способів реалізації себе то тут потрібно терпіння та підтримка, віра. Дати час і підтримувати тут важливо розуміти військового. я скажу вам щиро, що у них завжди всередині буде війна! Також дуже важливо, щоб були певні об’єднання ветеранів це також дає ресурс та віру
Як побачити ту грань коли близькі не в змозі допомогти військовому і йому потрібна допомога спеціаліста?
Цю грань можна побачити, в першу чергу це коли у ветерана довгий час є інтрузії, флешбеки, нічні жахи, сильні емоційні реакції, сильні фізичні реакції, коли є залежності алко та нарко. Якщо характерний специфічний набір симптомів не зникає більше ніж упродовж місяця після потенційно травматичної події, є досить серйозним, перешкоджає функціонуванню у стосунках чи роботі, ймовірно, що розвинувся посттравматичний стресовий розлад.
Тут вже потрібно звернутися до фахівця обов’язково!
Щодо ПТСР? Чи є поради як спілкуватися у таких випадках?
Посттравматичний стресовий розлад – це комплексне порушення психічної діяльності, сукупність реакцій на травму, яка може змінити те, як людина думає, почуває себета поводиться, і спричиняє значні негаразди або впливає на її здатність до нормального функціонування.
Щоб діагностувати ПТСР, потрібно звернути увагу на важливі симптоми. Ці симптоми часто поділяють на чотири категорії: симптоми повторного переживання (інтрузії, флешбеки, нічні жахи, сильні емоційні реакції, сильні фізичні реакції); уникання нагадування про травму; негативні когнітивні/емоційні порушення; підвищена тривожність (посилене відчуття загрози).
ПТСР не обов’язково є єдиним або основним розладом, який розвивається після впливу потенційно травматичної події. Такі події можуть спричинити розвиток і інших психіч інших психічних, неврологічних розладів: супутні розлади у вигляді панічних атак, депресії чи розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин (алкоголь, наркотики та ін.).
Як спілкуватися та що говорити людині яка втратила своїх близьких на війні?
Тут дуже важливо зрозуміти спочатку яку стадію втрати проживає людина. Потрібно підтримати, говорити треба такі слова «я поруч, чим може бути корисним, я готовий тебе підтримати» і ні в якому разі ніколи при жодних обставинах не говорит «Я тебе розумію!»
Які поради для комфортної комунікації між українцями — цивільними та військовими — ви можете дати?
У першу чергу щоб була комфортна комунікація між цивільними та військовими потрібно навчити цивільних спілкуватися з військовими, а військовим допомогти абілітуватися в цивільному житті саме абілітуватися.
Читайте також: Навчання в умовах війни: як працює переміщена школа з Рубіжного
