Авторка-виконавиця власних пісень та викладачка Донбаської державної машинобудівної академії Ася Люта розповідає, що світ музики полонив їі ще з дитинства. Музика завжди впливала на неї дуже сильно та викликала багато емоцій. А коли в житті дівчини з’явилися друзі-музиканти, які «заразили» її гітарою, співом та творчістю, Ася зрозуміла, що це дуже цікаво. Потім були періоди, коли вона не грала на гітарі роками. Або грала та співала тільки кілька разів на рік на днях народження. І ось з 2018 року краматорка чітко зрозуміла, що серед всіх її хобі музика – найголовніша.
Перед початком повномастабного вторгнення Ася зібрала рок-гурт, де вирішила спробувати не тільки співати, але й паралельно грати на бас-гітарі, що дуже їй сподобалось.
З міста дівчина довго не хотіла евакуюватися. але все ж таки дуже хвилювалася за маму, тому вони виїхали до Німеччини в середині березня 2022. Зізнається, що адаптуватися в іншій країні було дуже важко.
“В Німеччині зовсім інший менталітет, звички та принципи, мовний бар’єр. Подорожувати країнами – це одне, а проживати – зовсім інша річ. Мабуть, як і багато інших біженців, я зрозуміла, що Україна – досить сучасна країна, якій є чим пишатись. Наприклад, рівню диджиталізації нашої країни Німеччина може тільки позаздрити”, - розповідає Ася.
Вона продовжує дистанційно працювати викладачем в Донбаській державній машинобудівній академії на кафедрі автоматизації виробничих процесів, вдосконалювати німецьку та приймати участь у різних благодійних концертах, де радує глядачів авторськими піснями та збирає кошти на допомогу рідній Україні.
“Багато чого в моєму внутрішньому стані змінилося. Я не можу відчувати життя так, як раніше. В мене не виходить радіти, коли в моїй країні та рідному місті війна. Я можу примусити себе щось зробити, але я не можу змусити себе не відчувати… І весь мій біль я реалізую зараз в творчості: це вірші, музика. Тепер всі думки тільки про цю ситуацію. А моя творчість – це відтворення моїх емоцій та почуттів”, - каже Ася.
Так в її творчості з’явилась пісня про рідне місто “Краматорськ - це Україна”. Згадує, коли у 2021 році була мова про створення гімну міста, вона йшла якось додому після обговорення цієї теми, і в голові почала з’являтись мелодія та текст приспіву:
«Краматорськ – це Україна,
Це місто, що з тобою завжди.
Незалежні та єдині
В майбутнє йдемо я і ти».
“Звісно, створенням гімну займались інші люди – професіонали і, доречі, мене дуже вразив результат. Але ось така заготовка пісні про моє рідне місто вже грала в моїй голові ще тоді. Коли я опинилась в Німеччині, з’ясувалось, що морально тут ще складніше. Бо дуже переживаю за місто та людей, що там залишились. А коли я щось дуже сильно відчуваю, - це трансформується в творчість. І я допрацювала цю пісню. Цікаво, що гітарне соло для неї я вигадала теж у думках. І вже потім зробила запис вокалу та гітари за допомогою нетбуку, що взяла із собою”, - зауважує дівчина.
Додає, що в кліпі на пісню дуже хотіла показати рідний Краматорськ, яким знає та пам’тає його ,те, яким насиченим яскравим життям жило місто до війни, хотіла показати людей, які займались улюбленими справами. Людей, які жили і були щасливі.
Ася каже, що її музичні вподобання не змінилися за час повномасштабної війни, але з’явилося бажання більше слухати українських виконавців. По духу дівчині дуже близька творчість Олега Собчукаі з гурту «СКАЙ». Зізнається, що його музика та чуттєві тексти на дуже важливі теми реально надихають її і можуть розчулити до сліз.
"Взагалі, мій улюблений напрямок – це рок-музика, метал. Улюблений гурт – DreamTheater. Це прогресивна музика. Я завжди любила математику, а така музика використовує дуже цікаві математичні прийоми при створенні різних музичних форм.Жорсткі рифи та непарні розміри в поєднанні з мелодійністю створюють неперевершений музичний коктейль", - каже краматорка.
Все музичне обладнання Асі для запису пісень залишилось в Краматорську. В Німеччині вона купила недорогу гітару. Але в неї є ноутбук, тому вона продовжує свій творчий шлях, бо творчість для неї - це зараз єдине, що дає відчуття життя.
“Творчість зі мною завжди. Я маю багато хобі окрім музики. Це написання віршів, малювання, заняття йогою чи просто домашні фізичні вправи, велосипед, збирання цілющих трав, в’язання та інше. Ще півжиття я займалась танцями, працювала хореографом. Кожне моє хобі – це окреме життя. І мені завжди було дуже складно обрати щось одне. Тепер я розумію, що мабуть в цьому і є мій особистий кайф – все і одразу. Тільки так я відчуваю життя в повній мірі. Зараз я просто живу. Інколи записую пісні, знімаю кліпи, коли є час. Зараз в мене тільки одне бажання – перемога України і повернення додому. Ми не знаємо, наскільки все це затягнеться. Тому залишається тільки вірити і сподіватися на краще…”, - зауважує співачка.
В кінці лютого цього року дівчина оприлюднила на youtube новий сингл “Особистий янгол”.
“Життя таке складне. Інколи буває так тяжко переживати різні обставини. Особливо зараз… І як би мені хотілось, щоб в кожної людини був такий Особистий Янгол, який би оберігав своїми крилами від лиха, підтримував, коли складно, не дозволяв скласти руки, надавав сил рухатися вперед. Цей Особистий Янгол завжди поруч, хай не фізично, але ти відчуваєш його присутність теплом в серці. Це світло твоєї душі Це любов. Я вірю, що любов врятує цей світ”, - зауважила вона.
Дівчина зробила субтітри до пісні українською та німецькою.
Назважаючи на те, що в Німеччині краматорка відчуває себе в безпеці, морально їй все ж таки на чужині дуже складно. Вона впевнена, що немає нічого теплішого за рідний дім.
“Наприклад, цього року люди, які прихистили нас в Німеччині, запросили разом із ними відсвяткувати Різдво. І насправді це свято відволікло від реальності, бо це було якось по-новому, в німецьких традиціях. Тому я запам'ятаю це на все життя.
Спочатку ми з мамою пішли до церкви, де в хорі співала господиня дому, де ми живемо. У якості музичного супроводу був орган і три скрипки. І це було щось неймовірне. Так професійно. Музика та їхні голоси лунали зверху і створювали медитативну атмосферу, в якій хотілося розчинитися і забути про все погане... Кожен відвідувач міг взяти книгу зі словами та нотами цих пісень і співати разом із ними. Нот я не знаю. Але читати німецькою вже вмію, тому я навіть змогла приєднатися до цього дійства і відчути себе частиною цього ритуалу. Дуже приємно було, коли пастор згадав про Україну та нашу ситуацію в своїй промові. А потім ми провели чудовий вечір з господарями-німцями. Ми обмінювались подарунками, спілкувались. Звісно, мені дуже бракує німецького словникового запасу, але в цілому ми розуміли один одного. І я навіть жартувала.
Німці дуже цікаві, веселі, доброзичливі та чемні. Ми дуже вдячні їм за підтримку і допомогу українцям. За прихисток. Але чекаємо і віримо в Перемогу України. Хай наше бажання скоріше здійсниться!", - додає дівчина.
