Попасна - на сьогоднішній день крайня південна громада Луганщини, підконтрольна українському уряду. Одного осіннього дня вирушив дизелем до цього міста, і всю подорож не полишало відчуття, ніби я знаходжуся на краю світу. Дивно...
Зауважу, що мандрівка мала естетичний присмак: я їхав познайомитися з мистецтвом відомого французького художника Жюльєна Маллана. Кілька років тому назад він на стінах місцевого опорного навчального закладу (школа №1) створив три прекрасні мурали. Відтоді, як я побачив роботи митця, в Жюльєна на одного поціновувача стало більше. А взагалі Попасна доволі багата на витвори вуличного мистецтва: тут можна зустріти чимало інших арт-об'єктів.
Велику роль у житті міста відігравала й відіграє залізниця. Отець Федір із роману «Дванадцять стільців» набирав окріп у свій чайник на станції Попасна. Звичайно, це авторська вигадка, закарбована в наш час у вигляді дошки на вокзалі. Менше з тим, плюс одна місцева цікавинка в скарбничку. А їх тут чимало.
Свято-Миколаївський храм (1909 р.), Палац культури залізничників (1928 р.), Палац культури вагоноремонтного заводу (1953 р.), парки та сквери, фонтани. Найбільше мені сподобалася архітектура. В Попасній дивом зберігся житловий фонд 1930-х рр.: будинки настільки цікаві, що обійти їх увагою просто неможливо. Це цілий квартал, гуляючи яким, відчуваєш особливу атмосферу та колорит міського життя.
Спеціально для суспільно-політичного оглядача "Трибун".
Сторінка автора у Facebook.
Читайте також: Кава по-лисичанськи з присмаком Бельгії
