Першу школу англійської мови з чотирьох на Луганщині Анастасія заснувала близько семи років тому. Також були міні-парк та дитячий англомовний табір — все знищила Росія з повномасштабним вторгненням. Нині Анастасія плідно працює над відновленням бізнесу — “English club” відкривається на лівому березі столиці України.
Виданню Трибун сєвєродончанка розповіла про пограбовані школи, евакуацію колективу, розбудову бізнесу буквально з кількох комп’ютерів.
Евакуювали себе
“Ми евакуювали себе, свій колектив, та пару комп’ютерів, бо все інше евакуювати не мало сенсу”, — починає розповідь засновниця школи англійської мови “English club” Анастасія Муранова.
Вона не думала, що комусь під час обстрілів будуть потрібні ті меблі, наприклад.
“Ми самі не розуміли, що це для когось становить якусь цінність, тому ми нічого не евакуювали. Школа була у двох місцях в Сєвєродонецьку. У першій школі, на Новікова, були обстріли з перших днів, тому там доступу не було майже до цього приміщення. Та школа, яка у нас на вулиці Федоренко, там менше було обстрілів в старих районах. Дещо тоді в школі вціліло. Меблі там залишилися. Ремонти авторські, дизайнерські ми з собою забрати не могли”.
Усього в Луганській області на момент повномасштабного вторгнення було чотири школи: дві у Сєвєродонецьку та по одній в Лисичанську та Рубіжному. В найближчій перспективі був план відкриття школи у Краматорську. Але російське вторгнення все змінило.
“У нас було на той момент 35 людей в колективі, 30 з них — саме вчителі”, — говорить пані Анастасія.
Вони разом з директоркою школи були чи не останніми, хто виїхав з-під обстрілів.
“Так сталося, що кілька дівчат-вчительок була за межами міста за кілька днів до повномасштабного, вони вже працювали онлайн. Поступово виїхав весь наш колектив. Ми евакуювалися 13 березня з Сєвєродонецька. Лише одна вчителька залишалася довше, ніж ми. Ми знайшли варіації, як забрати її з того місця, де вона мешкала. Там були щільні обстріли. Вона боялася евакуюватися і виходити на вулицю”.
Розуміння, що це війна та вона надовго, прийшло до Анастасії 26 лютого 2022 року.
“Ми, напевно не розуміли, що щось буде, але у кого чоловіки, наприклад, працювали в СБУ або в міліції, в них були команди вивозити свої сім'ї з Сєвєродонецька. Хтось був з Луганська. В них вже був досвід того, що сталося в Луганську. І вони не нехтували попередженнями. Ми, навпаки, думали, що може бути як у 2014-му: вони постріляють і може воно там швидко закінчиться. В мене розуміння не було. Тільки 26 лютого, коли я останній раз приїхала на роботу, побачила, як на Англійському мініпарку стоять БТР. Звичайно, попросили їх звідти виїхати, бо ми тільки поклали тротуар. Побачила, як під дев'ятиповерхівками нашими стоять закопані танки. Тоді було вже розуміння, що раз вони там стоять, то значить, по них будуть стріляти і вони будуть стріляти. Що вже нічого доброго з цього не буде”.
Ось так прийшло усвідомлення війни. Той дитячий майданчик — Англійський мініпарк — нині цілий, фігурує на деяких фото окупантів. Школа на вулиці Новікова була пограбована.
“Там були щільні обстріли одразу. Тому там люди виносили все. Пограбовано всі квартири, які над нами. Там все знищено. На вулиці Федоренко 49а, за моєю інформацією, там щось залишилося, але це дуже стара будівля, вона і так була в аварійному стані. Нас і так там топили кожного дня сусіди зверху. Тобто там, можливо, якісь меблі й залишилися, але якщо вони і є, то сенсу в них вже немає”.
Реабілітація та відновлення
“Спочатку ми з родиною жили у Павлограді, бо там ближче до рідного Сєвєродонецька. Деякий час мешкали у дитячому садку. Потім якийсь час поїздили по Україні, подивилися, де живуть наші знайомі, в яких містах, куди можна евакуюватися. Потім дізналися, що є евакуація бізнесу, яку оплачують. Можна було спробувати щось вивезти”.
Анастасія говорить, що так вони повернулися до Павлограда.
“Ми, напевно, місяць займалися тим, що шукали машини, якими можна щось вивезти з обладнання, з меблів. Десь місяць ми там прожили. Мій чоловік евакуював свій заклад: зустрічали машини, шукали склади, куди це все можна покласти. А 14 травня 2022 року ми потрапили в ДТП. Десь три місяці були на лікарняному. Вже коли оговталися, в серпні минулого року приїхали до Києва”.
Весь цей час школа англійської мови працювала в онлайн режимі.
“Ми відновили свою діяльність в березні 2022 року. Декілька наших вчителів виїхали одразу і готові були займатися. Деякі наші студенти теж виїхали одразу і також готові були продовжувати заняття. Вони просто займалися онлайн, як могли. Узгоджували, коли був Інтернет. Тобто ми працювали одразу. Дуже довго школа працювала за донат чи безкоштовно для тих студентів наших, які хотіли займатися, але змоги сплачувати не мали”.
В такому форматі школа “English club” пропрацювала близько восьми місяців.
“В цілому ми поступово відновилися. У всіх вчителів були різні ситуації: хтось виїхав за кордон, хтось радикально змінив життя. Більшість наших студентів — це ті студенти, які були до 24 лютого. Також є нові. Зараз ми за допомогою часткового гранту відкрилися в Києві. Але це поки що не школа, скоріше офіс для офлайн занять. Тож ми вже запустилися офлайн”.
Офлайн поки що приходять займатися місцеві — ті, що живуть неподалік.
“Очно ведуть заняття ще два вчителі, окрім мене. В цілому нам зараз складно говорити про процес налагодження роботи, бо ми тільки стартували. Ми плануємо робити все так само, як це робили в Сєвєродонецьку: функціонувати, як школа, але в такому мініформаті, у форматі офісу. Також ми набираємо групи і є індивідуальні заняття. Просто тепер в значно меншому масштабі”.
Школа англійської мови “English club” знаходиться на Лівому березі Києва, Дніпровський район, "Комфорт Таун".
Навчання “з нуля”
Власниця “English club” вивчала англійську мову змалечку, викладала іншим та створювала навколо себе англомовний простір.
“Я вчила англійську з п’яти років. Батько мій мріяв, щоб його діти знали англійську мову. То він для цього все зробив. Сам займався, винаймав різних вчителів, мав також свою методику навчання. Хоча англійської мови не знав, але вивчав разом. Дуже багато було зроблено всього, щоб я її знала. У мене не було, наприклад, телевізору, в мене були лише англійською записані або фільми, або серіали, або якийсь мультики, тобто не було взагалі телебачення. Якщо я хотіла щось дивитися, то воно було суто англійською мовою. Так тривало з 5 до років 12, коли я збунтувалася і сказала, що не знаю навіть, що таке "Бригада", коли всі мої однолітки обговорювали серіал в школі”, — розповідає Анастасія.
Після школи пані Муранова вступила до Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, почала паралельно займатися репетиторством. А у 2013 році створила в Сєвєродонецьку англійський розмовний клуб.
“Я повернулася після навчання з Луганська в Сєвєродонецьк. В мене був бізнес, я торгувала милом ручної роботи, також брала студентів, тому що хотіла не забути мову. В Сєвєродонецьку тоді не було жодних speaking клубів, нікуди не було податися. Тому була така ідея — сформувати English Club, бо спочатку це був розмовний клуб англійської мови, де просто збиралися люди, які хотіли поспілкуватися, але саме розмовляти в цій компанії могла тільки я. Тому виникла ідея, що ще потрібно, напевно, навчати, не тільки розмовляти. Потрібно спершу людей навчити, щоб було з ким розмовляти”.
Таким чином розмовний клуб перетворився на школу.
“У 2014 році після першого вторгнення дуже багато приїхало людей з Луганська. Для них це було окей — займатися в групах. Тому що в Луганську дуже багато чого є з іноземних мов. Там профільний університет, дуже багато спецкурсів тощо. Просто таке було мовне середовище. Всі навчалися англійської. У 2014 році ми почали набирати групи і вони одразу почали збиратися. Тому що в Сєвєродонецьку до 2014 року прямо попиту на групи не було. Звикли, що частіше за все це були індивідуальні заняття. З 2014 року ринок змінився”.
Система навчання — авторська, що дозволяє з комфортом вивчати англійську навіть тоді, коли ви не знаєте жодного слова.
“Ми навчаємо за власними матеріалами. Є курс для дітей, є курс англійської для дорослих. Зазвичай учні починають вивчати мову за авторитетними виданнями (Oxford, Cambridge, Longman etc.) і для цього вже потрібен рівень знання мови, а якщо говорити про наші матеріали — ми вчимо “з нуля”. Ми розуміли, що більшість наших студентів не знають англійської взагалі або не можуть займатися з підручниками, де все написано англійською мовою, тож спеціально для них розробляли курс, щоб їм все було зрозуміло, щоб для них було написано рідною мовою. Щоб вони могли прочитати, розібратися, зробити домашнє завдання, і щоб їм було комфортно з першого дня”.
Анастасія Муранова говорить, що саме такий підхід забезпечує психологічний комфорт.
“Прагнули, аби не було дисонансу, коли люди приходять і до них тільки англійською мовою звертаються, а вони нічого не можуть сказати, вони нічого не розуміють. Це викликає психологічний дискомфорт у людей. Тому ми зробили такий курс, щоб людям було комфортно, вони змогли б розібратися”.
Анастасія багато чого робить для розвитку бізнесу самостійно — наприклад візуально оформила Instagram.
“Так, а наша вчителька Олена переформатувалася і допомагає нам з дизайном”.
Вона також додає, що не позиціонує себе як бізнесвумен, скоріше, як підприємицю.
“Я скоріше не про бізнес. Є таке розуміння, як “lifestyle бізнес”. Це бізнес, який є більше вашим стилем життя, ніж бізнесом. Бізнесмени говорять і думають, куди вкладати гроші, а підприємець — це людина, котра на роботі 24/7. Якщо щось десь трапляється, то може виконати будь-яку функцію: може бути адміністратором, прибиральницею, вчителем, методологом, і SММ і дизайнером за потреби. А взагалі я вчитель. Це люди дуже незвичайні. Я багато працюю з вчителями і одразу видно, чи є людина вчителем, чи ні. Вчителі - це люди, які можуть зробити все самі і не потрібно нікого просити. Це незвичайні люди — люди з професією вчитель. Може, я спочатку вчитель, а потім вже підприємець”.
Покликання Анастасії — бути вчителем. Вона це любить та вміє й запрошує до себе в “English Club” всіх охочих вивчити англійську мову.
Цей матеріал не є рекламним, його мета - розповісти історії релокації про те, як підприємцям зі сходу вдалося влаштуватися, з якими проблемами і викликами вони зіткнулися та яких здобутків досягли.
